LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції запально-нейроімунних порушень у хворих на ішемічний інсульт

відстрочених нейрональних втрат, мікроциркуляторних порушень та розладів ГЕБ. Ефективність зазначеної комбінації препаратів реалізувалась шляхом поліпшення стану мікроциркуляції та зменшенням явищ периваскулярного набряку, посилення внутрішньоклітинної репаративної регенерації, енергетичного метаболізму в зоні напівтіні, а також значного поліпшення відновлення структурної цілості синаптичного апарату.

Застосування комбінації протизапальних препаратів збільшує ступінь відновлення неврологічних порушень порівняно з нелікованими тваринами: достовірно зменшується тяжкість неврологічного дефіциту у щурів (до 2,420,29; р=0,049). Разом з тим прискорюється регрес неврологічного дефіциту навіть порівняно з "традиційно лікованими" тваринами: спад бала для контрольної групи становить 6,43%, для 1-ї групи – 9,69%, а для 2-ї – 15,9%.

Аналіз виживання в групах щурів за допомогою метода Каплана-Майера засвідчив, що кумулятивна частина щурів, що залишились живі на 21-у добу, при застосуванні комбінації мовалісу та пентоксифіліну в дозі 200 мг/кг була вищою в 1,55 разу порівняно з групою "нелікованих" тварин та в 1,22 разу порівняно з 1-ю групою (0,730,11, 0,470,12 та 0,60,13 відповідно). Термін виживання для 75% щурів при застосуванні комбінації протизапальних препаратів був значно вищим порівняно з групою стандартно "лікованих" тварин та з контролем (8,5, 4,25 та 3,50 доби відповідно). Отримані ефекти можна вважати проявами дозозалежної нейропротективної дії комбінованої протизапальної терапії, яка, найімовірніше, пояснюється сумарним протизапальним ефектом обох препаратів.

Порівняльний аналіз виживання за методом Кокса виявив тенденцію до його збільшення в групі тварин, які отримували комбінацію неспецифічних протизапальних препаратів (р=0,19).

Експериментально доведена ефективність неспецифічної протизапальної терапії спонукала нас до оцінки її клінічного ефекту.

Нами була застосована комбінована протизапальна терапія у хворих з середньо-тяжким та тяжким ступенем неврологічного дефіциту, яка передбачала парентеральне застосування мовалісу в дозі 15 мг внутрішньо-м'язово та пентоксифіліну в дозі 400 мг внутрішньовенно (по 10 мл двічі на добу) протягом 7-и діб, у поєднанні з прийомом флогензиму в дозі 2-3 таблетки тричі на добу. Така комбінація препаратів дає змогу впливати на різні ланки патогенезу запалення при ішемічному інсульті в найбільш критичні для хворого строки. В подальшому хворі продовжували прийом пентоксифіліну по 2-3 таблетки тричі на добу в поєднанні з флогензимом до кінця гострого періоду. Результати застосування комбінованої терапії було порівняно з ефектом застосування мовалісу на тлі базисної терапії (М-група, 46 хворих) та флогензиму
(Ф-група, 49 хворих) у пацієнтів з неврологічними розладами середньо-тяжкого та тяжкого ступеня.

Виявилося, що частота випадків раннього неврологічного погіршення в групі хворих, що отримували комбіновану терапію становила 13,9% і була достовірно меншою порівняно з такою в групі пацієнтів, що отримували тільки моваліс – 21,7% (ч2=4,012; р=0,049) або флогензим – 26,5% (ч2=4,39; р=0,036), рис. 1.





Контроль

Ф-група

М-група

Комбінована терапія


Рис. 1. Частота раннього неврологічного погіршення (у відсотках) залежно від терапевтичної схеми.


Комбінована терапія сприяла зниженню середнього бала неврологічного дефіциту на 7-у добу – до ((9,610,43), а в групі контролю – до (11,790,38) бала; р=0,01).

У групі хворих, де застосовувалася комбінована терапія на 21-у добу середній бал становив 8,810,61 і був достовірно нижчим порівняно як з групою контролю ((10,660,62) бала; р=0,001), так і з М- та
Ф-групами (р=0,009 та р=0,045 відповідно). Це було пов'язано з більшим зниженням бала у цих хворих на 21-у добу (49,123,63) %, що достовірно перевищувало такий у групі контролю (16,344,33) %; р=0,001, групі хворих, що отримували моваліс (28,214,09) %; р=0,01 та групі хворих, що отримували флогензим (33,733,27) %; р=0,02.

Слід зазначити, що більше половини всієї "втрати" неврологічного бала (51,873,23) %, що було констатовано на 21-у добу, відбулося в перші сім діб, і за цим показником хворі основної групи достовірно відрізнялися від пацієнтів інших груп.

Порівнюючи вплив комбінованої терапії на наслідок інсульту на 21-у добу, ми відмітили, що частка хворих з поліпшенням неврологічних функцій на кінець гострого періоду в основній групі достовірно перевищує не тільки аналогічний показник у групі контролю (ч2=36,72;
р=0,001), а й у М-групі (ч2=5,86; р=0,016) та Ф-групі (ч2=6,81; р=0,009). Частка хворих з погіршенням та летальними наслідками серед пацієнтів, що отримували комбіновану терапію, була достовірно менша за таку у разі застосування інших лікувальних схем (р=0,01).

Також відбулось збільшення кількості хворих зі значним поліпшенням неврологічних функцій (індекс Бартеля більше 70) порівняно з хворими, що отримували протизапальну терапію. Водночас спостерігалось істотне зменшення кількості випадків тяжкої інвалідизації серед хворих, що приймали комбіновану терапію (р=0,023).

Нами було проведено клініко-імунобіохімічне порівняння залежно від схеми лікування, яке включало: дослідження зв'язку між зміною рівня цитокінів у 1-у та на 7-у добу та зміною бала неврологічного дефіциту в гострому періоді – протягом 21 доби.

Найтісніша кореляція зі сприятливими наслідками виявлена у разі одночасного зростання вмісту ІЛ-4 і зменшення концентрації ІЛ-6 або ФНП-б. Відношення вмісту протизапального та прозапального цитокіну позначали як цитокіновий індекс (ЦІ). Проаналізовано зміни ЦІ ІЛ-4/ІЛ-6 у 1-7-у добу і ЦІ ІЛ-4/ФНП-б у 1-7-у добу під впливом комбінованої протизапальної терапії (основна група хворих). Спостерігалась однакова тенденція: рівень прозапальних цитокінів ІЛ-6 та ФНП-б достовірно знижувався, протизапального ІЛ-4 достовірно підвищувався, проте в основній групі середні значення кожного з цитокінів відрізнялися від аналогічних у контрольній групі (відповідно (71,654,83) проти (89,045,5) пг/мл; р=0,02; (94,318,83) проти (88,707,85) пг/мл; р=0,046; (77,315,43) проти (63,234,45) пг/мл; р=0,047).

Також достовірно більше знижувався рівень прозапальних цитокінів і збільшувався вміст протизапального ІЛ-4 на 7-у добу, що призвело до майже двохкратного зростання ЦІ ІЛ-4/ІЛ-6 у 1-7-у добу і
ЦІ ІЛ-4/ФНП-б в 1-7-у добу в основній групі відносно контрольної
(табл. 4).


Таблиця 4

Динаміка цитокінів у хворих на 7 добу після ішемічного інсульту на тлі неспецифічної протизапальної комбінованої терапії


Показник

Комбінована терапія

Контрольна група

р

Спад ІЛ-6, %

50,802,71

41,252,34

<0,001

Спад ФНП-б, %

34,492,74

11,132,89

<0,001

Приріст ІЛ-4,