LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції запально-нейроімунних порушень у хворих на ішемічний інсульт

етаноловий тест (Breen F. et al., 1968) визначали активований час рекальцифікації, протромбіновий час (Quick A., 1966). Проводили електрокардіографію, дослідження очного дна, люмбальну пункцію. Діагноз ішемічного інсульту було підтверджено даними магнітно-резонансної томографії (МРТ) головного мозку, у випадку з летального наслідку – патоморфологічним дослідженням. МРТ головного мозку виконували на апараті "FLEXART" (Toshiba) з напруженістю поля 0,5 Тл. Визначення об'єму вогнища ураження проводили за формулою еліпсоїда:


V = 0,52 х А х В х С,


де V – об'єм вогнища ураження і А, В і С – його діаметри; 0,52 – коефіцієнт для підрахунку об'єму неправильного еліпса [Левада О.А., 1999; Сомик К.И. и др., 2002]. Дослідження магістральних судин голови в екстракраніальному відділі та стану інтракраніальної гемодинаміки проводили за допомогою ультразвукового допплерографа "Multigon 500M" (фірма Multigon Industries Inc, США).

Для визначення етіопатогенезу захворювання проводили дуплексне сканування, ехокардіоскопію.

Для лікування 269 хворих традиційними методами застосовували максимально уніфіковану диференційовану терапію, яка передбачала призначення антитромботичних та антиагрегантних препаратів у випадку атеротомботичного інсульту та лакунарного інфаркту та антикоагулянтну терапію у разі кардіоемболічної природи інсульту або прогресуючого перебігу атеротромботичного інсульту за винятком випадків з великим вогнищем ураження.

Вплив неспецифічної протизапальної терапії вивчали у 194 хворих за розробленими нами способами, захищеними деклараційними патентами на корисну модель №10664 та №23237.

Гуморальні нейроавтоімунні реакції у хворих з ішемічним інсультом вивчали за вмістом автоантитіл до нейроспецифічних білків: основного білка мієліну (ОБМ), маркера глії S-100 та нейронспецифічної єнолази (НСЄ) методом твердофазного імуноферментного аналізу [Черенько Т.М., 1989]. Концентрацію НСЄ в сироватці крові визначали за допомогою набору реактивів для кількісного твердофазного методу імуноферментного аналізу (ІФА) за принципом "cендвіча" NSE-EIA виробництва концерну Ф. Хоффман-Ля Рош і К (Базель, Швейцарія). Концентрацію S-100B в сироватці крові – за допомогою набору реактивів для кількісного імуноферментного аналізу CanAg S-100 EIA "CanAg DiagnosticsAB" (Гетебoрг, Швеція). ОБМ виділяли за модифікацією Палладіна О.В. [О.В. Палладин и соавт., 1970].

Концентрацію С-РП в сироватці крові визначали за допомогою твердофазного методу ІФА. Використовували набір реактивів для кількісного імуноферментного аналізу CRP-EIA KIT виробництва DAI (США).

Концентрацію цитокінів ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-4, фактора некрозу пухлини альфа (ФНП-б) у сироватці крові визначали за допомогою кількісного твердофазного методу ІФА с використанням комерційних наборів тест-системи "Протеиновый контур" (Санкт-Петербург, Росія).

Експерименти виконані на 39 безпородних білих щурах – самцях з середньою масою тіла 254,610,9 г з модельованою гострою фокальною церебральною перманентною ішемією, у яких проведено морфологічні дослідження неокортексу в ділянці сенсомоторної кори.

Ультратонкі зрізи товщиною 600 А виготовляли на ультратомах LKB (Швеція) і Reicherdt-Jung (Австрія) та вивчали за допомогою електронного мікроскопа ЕМ-400Т фірми "PHILIPS" (Нідерланди). Напівтонкі зрізи завтовшки 1 000 А, забарвлювали метиленовим синім-піронином та вивчали за допомогою світлооптичного мікроскопа Axiophot фірми "OPTON" (Німеччина). Морфометричний аналіз серійних напівтонких та ультратонких зрізів проводили за допомогою системи аналізу зображень IBAS-2000 фірми "KONTRON" (Німеччина).

Тварин було розділено на 5 груп – групу контролю (псевдооперовані щури) і 4 дослідні групи з моделлю церебральної ішемії по 9 щурів у кожній: група "нелікованих тварин"; щури, що отримували пентоксифілін в дозі 50 мг/кг на добу – "традиційно ліковані" (І група); щури, що отримували пентоксифілін у дозі 50 мг/кг і мелоксикам в дозі
30 мг/кг на добу (ІІ група); щури, що отримували мелоксикам у дозі
30 мг/кг на добу і пентоксифілін в дозі 200 мг/кг на добу (ІІІ група).

Препарати вводили тваринам інтраперитонеально в разовій дозі через 3 год після судинної події протягом 7 діб.

Результати досліджень та їх обговорення. Дослідження стану післяішемічного локального запалення на підставі аналізу вмісту цитокінів засвідчило, що у хворих з ішемічним інсультом у першу добу вміст ІЛ-1в, ІЛ-6, ФНП-б, ІЛ-4 у сироватці крові достовірно підвищувався і становив відповідно (108,435,21), (138,235,27), (80,474,75), (87,254,02) пг/мл (p<0,01 порівняно з контролем). Рівень цитокінів, за винятком ІЛ-1в, достовірно корелював (p<0,001) з неврологічним дефіцитом у 1-у добу, причому коефіцієнт кореляції був вдвічі вищим для ІЛ-6, ніж для ФНП-б (відповідно r=0,537 і r=0,209), а між ступенем тяжкості неврологічних розладів та рівнем ІЛ-4 спостерігалась обернена помірна кореляція (r=-0,402).

Попри наявність клініко-імунобіохімічних корелятивних зв'язків, середні концентрації ІЛ-6 та ІЛ-4 не завжди достовірно відрізнялися. Так, середній вміст ІЛ-6 у хворих з легким неврологічним дефіцитом у 1-у добу був достовірно нижчим, ніж у разі значного неврологічного дефіциту (p<0,001). Однак у хворих з неврологічним дефіцитом середньої тяжкості та тяжким концентрації ІЛ-6 не відрізнялись

Виявлено, що у разі тяжкого ступеня неврологічних порушень концентрація ІЛ-4 була достовірно нижчою, порівняно з такою при легких неврологічних розладах (p<0,01). Це підтверджує, що розвиток локального запалення – результат дисбалансу в системі регуляції медіаторів і рівень запальних реакцій може залежати від недостатньої продукції протизапальних цитокінів, зокрема ІЛ-4, а не тільки від підвищеної активності прозапальних медіаторів.

Середні концентрації ФНП-б і ІЛ-1в у першу добу після судинної події не відрізнялися за різних ступенів тяжкості ішемічного інсульту (p>0,05).

Враховуючи важливе значення в доформуванні інфаркту, що може тривати кілька діб, не тільки величини початкової концентрації прозапальних медіаторів, яка, можливо, генетично зумовлена активністю імунної системи, а й подальших її змін протягом 7-и діб, коли запальні реакції досягають максимального розвитку, ми провели клініко-імунобіохімічне порівняння динаміки рівня цитокінів з 1-ї по 7-у добу та зміни бала неврологічного дефіциту протягом 7-и та 21-ї доби у хворих з нефатальним інсультом.

На 7-у добу достовірно знижувався вміст ІЛ-6 – до (76,844,31) пг/мл, водночас його середні концентрації залишались значно вищими за контрольний рівень (p<0,01).

Виявлено, що вміст ФНП-б на 7-у добу достовірно знижувався в 85,5% випадків та більш точно, ніж у 1-у добу, асоціювався з певним ступенем тяжкості неврологічних порушень під час госпіталізації. Різниця між рівнем цитокіну у хворих з вихідним легким та середньо-тяжким неврологічним дефіцитом ((41,294,31) та (72,698,95) пг/мл відповідно, а також з легкими і тяжкими неврологічними розладами ((41,294,31) та (68,757,43) пг/мл стає достовірною (р=0,001). Це зумовлено зниженням на 7-у добу концентрації цитокіну