LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції запально-нейроімунних порушень у хворих на ішемічний інсульт

неврологічного бала за шкалою NIHSS (3-9). Водночас виражений неврологічний дефіцит констатували як у разі високого вмісту НСЄ, незалежно від концентрації S-100, так і у разі високого вмісту гліального маркера (незалежно від концентрації НСЄ). Проте, слід зазначити, що найтяжчі неврологічні розлади визначали за одночасно високих концентрацій НСЄ та S-100. Це узгоджується з тезою про гліально-нейрональну інтеграцію, оскільки гліальні клітини відіграють важливу роль у підтриманні нейронального гомеостазу, а гліальне клітинне пошкодження робить внесок у нейрональну дисфункцію.

Важливою ланкою в каскаді післяішемічного запалення є автоімунні реакції до специфічних антигенів мозку, ініціювання яких – один з найважливіших аспектів ушкоджувальної дії цитокінів на мозкову тканину після фокальної церебральної ішемії. Виявлено підвищення рівня нейроспецифічних АТ порівняно з донорським рівнем вже у 1-у добу після інсульту для маркерів глії та нейронів: до ОБМ – в 43,7%, до S-100 – в 62,5%, до НСЄ – в 40,6%. Раннє виявлення підвищеного рівня АТ до гліальних та нейрональних структур, найімовірніше, свідчать про передіснуючу сенсибілізацію до мозкових антигенів, тобто про існування попередніх пошкоджень мозкової тканини і змін ГЕБ.

Протягом трьох тижнів після розвитку інсульту у хворих спостерігалися прояви гуморальної нейроавтосенсибілізації з характерною динамікою залежно від тяжкості неврологічного дефіциту, яку ми характеризували показником приросту/спаду рівня АТ. У хворих з легким неврологічним дефіцитом не виявлено автосенсибілізації до маркера мієліну, приріст рівня АТ до ОБМ становив лише (29,111,4)%, водночас спостерігається підвищення рівня автоантитіл до S-100 на 21-у добу (приріст (44,333,9)%; р<0,05). Середній рівень АТ до нейронального маркера знижувався на (23,49,9)%, але переважав на 21-у добу контрольні показники (р<0,05). Цей факт засвідчує, що гуморальна автосенсибілізація як до гліальних, так і до нейрональних специфічних антигенів спостерігається в гострому періоді навіть у цієї "легкої" категорії хворих. Водночас зниження при цьому вмісту НСЄ майже до рівня контрольних показників свідчить, що автоімунні при легких неврологічних пошкодженнях обмежені та, найімовірніше, не набувають патогенетичного значення в гострому періоді інсульту.

У хворих на ішемічний інсульт з вираженим неврологічним дефіцитом (9 та більше балів) відбулось достовірне порівняно з легкими неврологічними розладами підвищення рівня нейроавтоантитіл до ОБМ та S-100 на 21-у добу (приріст становив (71,218,0) та (164,042,0)% відповідно; р=0,02). Спостерігалося подальше зростання рівня АТ до НСЄ з приростом (65,216,5)%, що вірогідно переважало аналогічний показник у хворих з легкими неврологічними розладами. При цьому відмічено майже вдвічі вищий рівень НСЄ ((24,81,9) та (12,21,7) нг/мл відповідно; р<0,05) порівняно з хворими з легким розладами неврологічних функцій. Нами не виявлено достовірних відмінностей за рівнем автоантитіл у хворих з різними патогенетичними підтипами ішемічного інсульту.

Незадовільний регрес неврологічних порушень та погіршення в процесі лікування характеризувалися достовірно вищим рівнем АТ до ОБМ та НСЄ порівняно з таким у хворих з поліпшенням неврологічних функцій (в останньому випадку відбулось збільшення рівня АТ до НСЄ лише на 16,6%, у разі незадовільних наслідків – на 49,4%). Хворі, з поліпшенням неврологічних функцій мали менший рівень АТ до ОБМ: 24,31,8 ум.од. та 41,51,3 ум.од. відповідно, (р<0,05) порівняно з хворими з незадовільним відновленням та летальним наслідком (табл. 2).


Таблиця 2


Рівень нейроспецифічних АТ (ум.од) на 21-у добу у хворих
з різним перебігом гострого періоду ішемічного інсульту


Динаміка неврологічного статусу на 21-у добу

АТ до ОБМ

АТ до S-100

АТ до НСЄ

Поліпшення

24,31,8

10,11,8

14,11,7

Без поліпшення

41,51,3*

13,52,3

28,83,2*

Донори

24,51,2

6,10,3

13,31,5


Примітка. * p<0,05 – достовірні відмінності порівняно з хворими з поліпшенням неврологічного статусу.


Не виявлено достовірної відмінності між рівнем АТ до S-100 у хворих з поліпшенням неврологічних функцій та без такого в гострому періоді інсульту. Незадовільний регрес неврологічних порушень характеризувався достовірно вищим рівнем АТ до НСЄ порівняно з рівнем антинейрональних антитіл у хворих з поліпшенням неврологічного статусу. Це може свідчити про недостатню активність репаративних процесів у ГЕБ, зумовлену значним пошкодженням нейронів у разі великовогнищевих мозкових інфарктів та дисбалансом в системі імунорегуляції. Тривале існування гуморальної нейроавтосенсибілізації забезпечує можливість проникнення нейроавтоантитіл через дефектний ГЕБ і їх пряму цитотоксичну дію на нервові клітини. З іншого боку, тривала персистенція, зокрема нейронального антигену, що потрапляє в кров у результаті деструктивних явищ, спричинених ішемією, а також дією вільних автоантитіл та комплексів НСЄ-антиНСЄ є постійним стимулом для індукції нових порцій автоантитіл, які включаються в патогенний ланцюг та підтримують запально-нейроімунні порушення, погіршують функціональний стан головного мозку.

Кореляційний аналіз засвідчив існування взаємозв'язків між всіма показниками запального процесу та нейроавтоімунними показниками при відносно меншій кількості кореляційних зв'язків для S-100 та АТ до S-100 у 1-у добу, переважно з ІЛ-6 та ІЛ-4. Кореляційні коефіцієнти коливались для С-РП в межах 0,39-0,76, для ІЛ-6 – в межах 0,29-0,72, для ФНП-б – в межах 0,48-0,83, для ІЛ-4 – 0,55-0,80. Найтісніші кореляційні зв'язки спостерігались між цитокінами та показниками нейроавтосенсибілізації.

При аналізі взаємного впливу (за сумою рангів) вмісту маркерів запалення (у 1-у добу) і нейросенсибілізації (на 3-ю добу) на неврологічний статус на 21-у добу виявлялося, що найтісніші кореляції серед всіх маркерів запалення (r=0,71-0,81), відмічалися для С-РП та
S-100. У разі низьких значень рівня S-100 збільшення концентрації С-РП не асоціювалося зі зростанням тяжкості неврологічного дефіциту. Водночас збільшення вмісту S-100, навіть за низьких значень С-РП супроводжувалося підвищенням бала на 21-у добу, що свідчить про визначальну роль маркера гліального пошкодження для тяжкості клінічного стану. Виявлені кореляційні зв'язки між тяжкістю неврологічного статусу на 21-у добу з рівнем С-РП та показниками нейроавтосенсибілізації переважно зберігалися при різних розмірах вогнища інфаркту, водночас у разі великих вогнищ усі коефіцієнти кореляції значно переважали такі у разі дрібних вогнищ. Кореляційний аналіз зв'язків поєднання ІЛ-6 та показників нейроавтосенсибілізації з тяжкістю неврологічного статусу на 21-у добу засвідчив наявність запально-нейроімунних реакцій у разі вогнищ різного розміру, які характеризувалися майже однаковими кореляційними коефіцієнтами для