LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції запально-нейроімунних порушень у хворих на ішемічний інсульт

прогнозу, замість абсолютних концентрації маркерів запалення та клітинного мозкового пошкодження використовували величину їх відношення до контролю.

З 69 ознак, які входили до складу матриці даних до математичної моделі прогнозу неврологічного статусу було відібрано 8, досліджених у 1-у добу, які незалежно впливали на результат. Коефіцієнт множинної регресії (R), тобто відповідність моделі реальним даним, становив 0,81.

Найбільший вплив на неврологічний дефіцит на 21-у добу мали співвідношення концентрацій ІЛ-4/ФНП-б та ІЛ-4/ІЛ-6, бал неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS у 1-у добу, вміст С-РП, глюкози (3,5; 1,91; 0,56, і 0,53 відповідно). Також з'ясувалось, що незалежними чинниками прогнозу були рівень фібриногену та протромбіновий індекс, хоча їхній вплив був відносно меншим порівняно з іншими чинниками. Відносно невеликий вплив на прогнозовану тяжкість неврологічного дефіциту на 21-у добу мав також розмір вогнища, що певною мірою можна пояснити недоформованим під час дослідження (1-2-а доба) розміром інфаркту, який не відображує його остаточний вплив на наслідки інсульту в гострому періоді.

При включенні у модель додатково даних, отриманих на 3-ю добу, значущими для прогнозу неврологічного дефіциту залишилась більшість показників, визнаних прогностично значущими у 1-у добу (окрім бала неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS і розміром вогнища); до них додалися відносний вміст S-100, НСЄ та бал неврологічного дефіциту за NIHSS на 3-ю добу (всього 9 показників).

Коефіцієнт множинної регресії R для даної моделі був більшим, порівняно з таким у 1-у добу і складав 0,91, причому внесок бала неврологічного дефіциту на 3-ю добу в коефіцієнт дорівнював – 0,83, а подальше підвищення точності прогнозу відбувалось за рахунок показників запально-нейроавтоімунної відповіді.

Незалежними прогностичними чинниками на 7-у добу визначені: бал неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS, вміст ІЛ-4, С-РП, ФНП-б та S-100, приріст концентрації ІЛ-4, спад концентрації ФНП-б та ІЛ-6. Коефіцієнт регресії в цьому випадку був найбільшим – 0,98, причому внесок у загальну суму стандартних регресійних коефіцієнтів у деяких показників запальної відповіді наближався до такого для балу неврологічного дефіциту за шкалою NIHSS на 7-у добу. Це стосується насамперед, відносного вмісту С-РП, ІЛ-4 та його приросту (0,29; 0,28 і 0,21 відповідно), що підкреслює важливе значення для прогнозу врахування вмісту протизапальних, а не тільки запальних медіаторів.

Важливо відмітити, що розмір вогнища мозкового інфаркту, який оцінювали у 1-2-у добу, не увійшов у регресійне рівняння, що свідчить про недостатню інформативність показника в ці строки щодо остаточного висновку про обсяг церебрального пошкодження.

Таким чином, проведений множинний регресійний дискримінантний аналіз продемонстрував високу прогностичну значущість відібраних показників та їхньої динаміки в найгостріший період, які реально віддзеркалюють патобіологічні процеси після судинної катастрофи. Показано, що запально-нейроавтоімунні реакції не тільки можуть відображувати вихідну тяжкість мозкового пошкодження, а й впливати на його прогресування, отже, вони пов'язані з наслідками ішемічного інсульту і потребують фармакологічної корекції.

Особливе значення реакцій мікроглії та локального запалення в процесах доформування інфаркту мозку означає, що запальні медіатори можуть бути мішенню при лікуванні інсульту.

В експерименті на щурах з фокальною церебральною перманентною ішемією вивчено структурні зміни клітинних елементів кори під впливом: пентоксифіліну в дозі 50 мг/кг на добу (група контролю), мовалісу в дозі 30 мг/кг на добу на тлі пентоксифіліну в дозі 50 мг/кг на добу (1-а група), а також мовалісу в дозі 30 мг/кг на добу і пентоксифіліну в дозі 200 мг/кг на добу, що вводились інтраперитонеально протягом 7 діб через 3 год після ішемії (2-а група).

На підставі гістологічного та електронно-мікроскопічного дослідження встановлено, що при застосуванні мовалісу на тлі стандартної дози пентоксифіліну вже на 7-у добу достовірно порівняно з групою, що не одержувала лікування, знижується інтенсивність мікрогліальної запальної інфільтрації та зменшується кількість гліальних клітин, розташованих, переважно вздовж мікросудин ((28,02,5) проти (40,03,5)% в групі нелікованих тварин). Це певною мірою відображує зниження активації збудженої ішемією мікроглії, зменшення продукції нею прозапальних медіаторів, які зумовлюють астроцитоз, некробіоз нейронів, аксональну дегенерацію та погіршують стан нейронів ішемічної напівтіні. Імовірно саме з цим пов'язане достовірне збільшення кількості інтактних нейронів на 7-у добу порівняно з "нелікованими" тваринами ((25,02,5) та (37,03,0)% відповідно; p<0,05), тобто виявлялася нейропротекторна дія мовалісу на зону ішемічної напівтіні; водночас цей показник достовірно не відрізнявся від такого при застосуванні "традиційних" доз пентоксифіліну, як і кількість змінених нейронів.

При додаванні до традиційної лікувальної схему мовалісу вже на 14-у добу порівняно з "нелікованими" тваринами достовірно знизилась кількість гліальних елементів ((25,02,0) проти (35,03,0)%; p<0,05) та зменшилась макрофагальна інфільтрація. На 21-у добу в цій групі тварин достовірно зменшилась кількість астро- та мікроглії, порівняно з 7-ю добою, а індекс нейрон-глія з 7-ї до 21-ї доби зріс майже вдвічі (з 2,5 до 4,8). Звертає на себе увагу той факт, що на 21-у добу від початку лікування майже в 1,5 разу порівняно з 7 добою (з (37,03,0) до (55,04,0)% відповідно; p<0,05) збільшилась кількість інтактних нейронів з частковим або повним відновленням. Слід зазначити, що в кінці гострого періоду кількість непошкоджених нейронів при застосуванні мовалісу достовірно в 1,2 разу (з (45,03,5) до (55,04,0)%; p<0,05), перевищувала аналогічний показник в групі "традиційно лікованих" тварин, хоча порівняно з нормальним показником кількість інтактних нейронів залишалась нижчою ((72,04,5) та (55,04,0)% відповідно; p<0,05).

За допомогою світлооптичного та електронно-мікроскопічного методів показано, що застосування мовалісу в дозі 30 мг/кг на добу та пентоксифіліну в дозі 200 мг/кг на добу сприяло найбільш швидкому та повноцінному відновленню морфофункціонального стану мозку після гострої фокальної ішемії порівняно з іншими використаними схемами. Вторинна нейропротективна дія комбінації протизапальних препаратів вже на 7-у добу після лікування виявлялася у збільшенні вдвічі відсотка функціонально активних нейронів порівняно з контролем та достовірному зменшенні відсотка деструктивно змінених нейронів на 14-21-у добу. Суттєвою відмінністю досліджуваної терапевтичної схеми було зниження кількості гліальних клітин порівняно з традиційно лікованими тваринами ((20,02,0) та (30,03,0)% відповідно; p<0,05), також значне (на 70%) зниження запальної мікрогліальної інфільтрації ішемічно ураженої ділянки неокортексу порівняно з групою щурів, що не одержувала лікування. Це значною мірою стає можливим унаслідок повернення збудженої мікроглії до стану спокою та зменшення синтезу токсичних сполук, які підтримують локальні запальні реакції та призводять до