LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції остеодефіцитних та мембранодеструктивних змін у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу

вираженість симптому Ласега оцінювали за п'ятибальною шкалою (Коган О. Г., Шмидт И. Р., Толстокоров А. А., 1983); вираженість сколіозу оцінювали за трьома ступенями (Ю. Я. Попелянський, 1989); інтенсивність больового синдрому визначали в балах згідно з рекомендаціями И.П. Антонова (1981); виявляли зміни в чутливій і руховій сферах.

Дослідження активності ПОЛ і функціонального стану АОСЗ організму проводили з метою визначеня їх участі в активності патологічного процесу і контролю за адекватністю застосованих програм лікування. Визначення сироваткого вмісту МДА і ДК проводили за методом Placer еt al. в модифікації Б.В. Гаврилова і М.М. Мишкорудної (1983), глютатіону окисленого та відновленого – за Ellman (1966), СОД – за ступенем інгібування відновлення нітросинього тетразолію (Е.Е. Дубинина и соавт., 1983), концентрації токоферолу та ретинолу – за методом Р.Ч. Черняускене і співавт. (1984), здатність тканини до перекисоуторення (ПУ) – за Stocs at Dormandy (1971), активність каталази – за методом М.А. Королюка і співавт. (1989). Мінеральний обмін вивчався за допомогою визначення концентрації кальцію крові комплексонометричним титруванням з використанням флюорексона як індикатора, а також вмісту неорганічного фосфору в крові. З біохімічних маркерів обміну сполучної тканини визначалися рівень ЛФ в сироватці крові з використанням уніфікованої методики (Колб В.Г., 1982; Фурцева Л.Н., 1986). Рівень вільного оксипроліну в крові вивчали методом Bergman A. i Loxley D. в модифікації Крель А.А. (1968), румалончутливих антитіл – за уніфікованою методикою.

Дослідження показників кісткової тканини проводилося за допомогою двофотонного рентгенівського денситометра (Dual Energy X-Ray Absorptiometry-DEXA фірми Lunar corp (Madison, WI) – Lunar DPX-A №2589-97. Вивчали наступні параметри: BMD (bone mineral density) – мінеральну щільність губчатої кістки окремо по хребцях L1, L2, L3, L4 поперекового відділу хребта, а також всього поперекового відділу L1-L4 з міжхребцевими щілинами в г/см; відносні показники – Т (peak bone mass – BMD стосовно здорових молодих людей (20-45 років) в одиницях SD (стандартних відхилень) і показники в % від рівня МЩКТ здорових молодих людей; аналогічні показники Age Matched Z і % стосовно здорових людей своєї вікової групи відповідної статі та віку; показник ВМС (bone mineral, в г); ширину хребця в см; висоту хребця в см; площу хребця в см. Досліджувалися також показники BMD, BMC, T, Z у відношенні стегнової кістки в цілому і по окремих її частинах.

Оцінку показників проводили згідно рекомендацій ВООЗ (WHO, Geneva, 1994): Т в межах (-1)-(+1) – нормальний стан кісткової тканини; (-1)-(-2,5) – остеопенія; Т нижче (-2,5) – ОП; МЩКТ вище 1,2 г/см - остеосклероз.

В залежності від застосованої методики лікування хворих з НППОХ проводилось у 2 групах, які були співставлені за віком, статтю і вираженістю клініко-лабораторних проявів патологічного процесу. Першу групу склали 53 хворих, які отримували традиційну терапію із застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів, аналгетиків, новокаїнових блокад, біостимулюючих і вітамінних засобів, міорелаксантів, комплексу ЛФК, масажу. Крім того, хворі з корінцевим синдромом у фазі загострення додатково отримували сечогінні засоби. Результати досліджень у пацієнтів цієї групи розглядалися в якості контрольних величин порівняння.

У хворих другої групи в комплексну терапію додатково включали антиоксидантний препарат "pro selenium" у дозуванні 1 таблетка тричі на день протягом двох тижнів.

Крім того, у групі хворих з НППОХ з ОП теж виділяли дві групи хворих. І група – 20 хворих, яким у лікувальну програму включали кальцемін – препарат фірми SAGMEL, Inc. USA в дозі 1 таблетка тричі на день протягом 3 місяців. Групу порівняння склали 14 пацієнтів з ОП, яким даний препарат не призначався.

Статистичну обробку здійснювали за допомогою стандартних алгоритмів варіаційної статистики. Для розрахунків використовували комп'ютерну програму Exel (Microsoft, USA). Відміності між групами середніх величин і їх похибками оцінювали, використовуючи критерій Стюдента.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Серед обстежених хворих з НППОХ було 66 (50,4 %) жінок та 65 (49,6 %) чоловіків з тривалістю захворювання від 1 місяця до 15 років. Спостерігалося закономірне збільшення частоти захворювання з віком і найбільш часто НППОХ відмічалися у людей середнього віку (42,6 %). Кількість загострень становила від 1 до 10. Останнє загострення тривало від 2 тижнів до 2 років. Найбільшу кількість склали пацієнти з тривалістю загострення 1 місяць (49,7 %). За результатами наших досліджень, провокую-чими факторами найчастіше були фізичне перевантаження і переохолодження: відповідно у 59,5 % та 22,9 % пацієнтів. Основний контингент обстежених хворих з НППОХ (61,2 %) склали люди фізичної праці. Люди, які займалися інтелектуальною працею, склали всього 38,8 %. У 52,7 % обстежених нами хворих відмічалася супутня патологія, зокрема, ІХС – у 20 (52,7 %), захворювання ШКТ – у 16 (12,2 %), ДОА – у 14 – (10,7 %) хворих.

З метою систематизації матеріалу і з врахуванням мети дослідження усі хворі в залежності від клінічного варіанту НППОХ були поділені на три групи згідно класифікації І. П. Антонова (1985): І група - 65 (49,6 %) пацієнтів з радикулопатією, ІІ група – 56 (42,8 %) хворих з люмбоішіалгією, серед них з м`язево-тонічною формою – 27 (20,6 %), вегето-судинною – 16 (12,2 %) хворих, нейродистрофічною – 13 (10,0 %) хворих, ІІІ група - 10 (7,6 %) хворих з судинними корінцево-спінальними синдромами: 9 (6,9 %) пацієнтів з радікуломієлоішемією і 1 (0,7 %) – з мієлопатією. За частотою виявлення і вираженістю неврологічних симптомів клінічна картина у обстежених нами пацієнтів не відрізнялася від даних, наведених у спеціальній літературі.

Найбільш частими рентгенологічними ознаками, які виявляли у обстежених хворих, були: випрямлення лордозу, звуження міжхребцевих проміжків, субхондральний склероз, ущільнення замикальних пластинок, крайові остеофіти. Серед обстежених нами пацієнтів, згідно з класифікацією G. Saker (1952), у 8 (6,1 %) хворих виявлена І рентгенологічна стадія остеохондрозу поперекового відділу хребта, у 22 (16,8 %) – ІІ стадія, у 44 (33,6 %) – ІІІ і у 50 (38,2 %) – ІУ стадія.

За даними КТ ознаки ОП знайдені у 8 хворих, у 3 з них - з деформацією тіл хребців по типу "риб`ячих".

При рентгенографії у пацієнтів віком до 30 років з ОП у 3 хворих змін не виявлено, у 3 відмічався сколіоз і кили Шморля. У 7 пацієнтів віком понад 50 років діагностовані компресійні переломи на фоні порозності хребців, у решти 15 - ознаки остеохондрозу. У хворих з нормальною і підвищеною МЩКТ відмічалися рентгенологічні ознаки ІІІ-ІУ ст. остеохондрозу. При звичайній рентгенографії ОП був діагностований лише у 23,5 % випадків ОП, які були підтверджені двофотонною рентгенівською денситометрією, тому даний метод не є надійним для виявлення остеодефіцитних змін. ОП часто поєднувався з вродженими вадами попереково-крижового відділу хребта, такими як spina bifida, cакралізація та люмбалізація, а також з нестабільністю і зміщенням хребців (у 11 випадках із 17).

Двофотонна рентгенівська денситометрія у хворих з НППОХ дала змогу діагностувати не лише виражені остеопоротичні зміни, що мають наслідком переломи хребців чи стегнової кістки, а й ранню втрату кісткової маси. Тому