LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції остеодефіцитних та мембранодеструктивних змін у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу

діагностована радикулопатія або радікуломієлоішемія. Вираженість больового синдрому мала певну залежність від локалізації переломів. Так, при переломах хребців , больовий синдром був інтенсивніший, ніж при переломі.

Серед 17 пацієнток з НППОХ та ОП 8 знаходилися в постменопаузі, в 1 з них постменопауза була викликана штучно. Ці хворі вказували, що перебіг НППОХ у них погіршився з настанням менопаузи. Гіподинамія мала місце у хворих з різною МЩКТ, проте ми припускаємо її значення для втрати кісткової маси при більшій тривалості захворювання і частоті загострень. Патологію з боку шлунково-кишкового тракту виявлено лише у хворих з остеопенічним синдромом. В переважній більшості скарги та клінічні прояви НППОХ у хворих з остеопенією суттєво не відрізнялися від таких в групі без остеопенії. Однак, у випадках явного ОП пацієнти скаржилися на часті болі ниючого характеру в різних відділах хребта та тазу (оссалгії), що посилювалися в нічний час. Наявність характерної для ОП постави (виражений кіфоз в шийно-грудному відділі хребта, зниження росту хворих, так званий "карок" на рівні 7-го шийного хребця) була у 5 пацієнток з ОП.

При дослідженні рівня кальцію, фосфору, оксипроліну, ЛФ виявлено, що ці показники в найбільшій мірі порушуються у хворих з ОП. Вміст кальцію в сироватці крові у пацієнтів з ОП по відношенню до контрольної групи був достовірно (р<0,05) нижчим. Одночасно у цих хворих відмічалося підвищення вмісту фосфору, який у 35,0 % пацієнтів із зниженою МЩКТ перевищував фізіологічну норму в 1,4-1,9 рази (р<0,05). Важливе значення мало також порушення співвідношення між рівнем кальцію і фосфору (1,6:1 у пацієнтів з ОП проти 2,3:1 у групі контролю), яке у більшості випадків було зумовлене зниженням вмісту кальцію.

Виявлено зростання вмісту оксипроліну у хворих з НППОХ з остеодефіцитними змінами, зокрема деяке підвищення вмісту оксипроліну у хворих з остеопенією і достовірне підвищення (р<0,5) у пацієнтів з ОП до (46,62,9) мкмоль/л, що свідчило про інтенсифікацію процесів кісткоруйнування. Найвищі значення оксипроліну діагностовано у пацієнтів із свіжими компресійними переломами. У хворих з ОП також визначено достовірно вищі показники ЛФ (р<0,05) по відношенню до таких у хворих з нормальною МЩКТ – (3,840,14) ммоль/л. Дослідження рівня румалон-чутливих антитіл в сироватці крові хворих з НППОХ показало, що він достовірно не відрізнявся у пацієнтів з різною МЩКТ, а в більшій мірі залежав від ступеня вираженості дегенеративних змін у міжхребцевих дисках. Найвищим цей показник був при наявності великих кил: (65,42,2) мкмоль/л при нормі (20,41,2) мкмоль/л.

Звернемо увагу на те, що самі лише показники кальцію, фосфору, оксипроліну, ЛФ не можуть бути маркерами остеопенічних змін, а повинні оцінюватися в комплексі з іншими методами обстеження, зокрема з денситометрією. Вони дають змогу оцінити, як компенсаторні механізми реагують на втрату кісткової тканини, і яких з процесів переважає – кісткоруйнування, чи виснаження процесів кісткоутворення, встановити реакцію на призначену терапію.

Збереження стабільності структури і функції клітинних та внутрішньоклітинних мембран є дуже важливим для нормального проходження обмінних процесів в організмі, зокрема в хрящовій і кістковій тканині. Враховуючи це, ми проаналізували стан ВРОЛ у обстежених хворих і його зміни в залежності від статі та віку пацієнтів, вираженості структурно-функціональних змін в хребті, наявності супутньої патології, змін МЩКТ. Отримані результати свідчили про значну активацію процесів ПОЛ у хворих з НППОХ, на що вказувало достовірне підвищення в крові концентрації таких продуктів ліпопероксидації як ПУ, ДК, МДА. Так, рівень МДА зростав до (4,0809) мкмоль/л (в контролі (2,270,11) мкмоль/л), ДК – до (18,540,1) мкмоль/л (17,120,04) мкмоль/л), ПУ - до (33,320,3) мкмоль/л (31,580,1) мкмоль/л). Нами не було відмічено залежності змін ВРОЛ від статі хворих, проте концентрація продуктів ПОЛ зростала з віком та залежала від вираженості клінічних проявів, зокрема, больового синдрому, рентгенологічої стадії остеохондрозу, наявності супутньої патології. Отримані результати свідчили також про інтенсифікацію процесів ПОЛ при радикулопатіях та судинних корінцево-спінальних синдромах в порівнянні з люмбоішіалгією. У хворих з НППОХ відмічалося порушення усіх систем антирадикального захисту. Це проявлялося зниженням вмісту природніх антиоксидантів – ретинолу до (2,110,05) ммоль/л (в контролі – (2,580,02) ммоль/л), a-токоферолу до (16,240,20) ммоль/л (20,640,20) ммоль/л), активності ферментів антиоксидантного захисту СОД до (10,020,1) % блокування (12,030,12) %), зменшення рівня ГВ до (1,130,02) ммоль/л (1,380,02) ммоль/л). Встановлено, що з віком хворих, наростанням важкості клініко-рентгенологічних проявів ОХХ, зміни в антиоксидантній системі захисту поглиблювалися. У пацієнтів молодого і похилого віку, при І-ІІ і ІІІ-ІУ рентгенологічних стадіях остеохондрозу виявлена достовірна (p<0,05) різниця між цими показниками, що зумовлено поглибленням дегенеративних змін у міжхребцевих дисках, їх поширенням на всі елементи хребцево-рухового сегменту, втягненням декількох дисків у патологічний процес.

При достовірному (р<0,05) погіршанні параметрів ПОЛ та АОСЗ у хворих з НППОХ з різною МЩКТ найбільші зміни ВРОЛ відмічалися у хворих з остеопенією та ОП. У хворих з компресійними переломами хребців зазначені показники були достовірно вищі (р<0,05) в порівнянні з такими у пацієнтів з остеопенією.

Виявлені зміни ВРОЛ свідчили про виражене пошкодження структурно-функціональної стабільності мембран та неспроможності АОСЗ нормалізувати процеси ліпопероксидації у хворих з НППОХ. Ці результати послужили обґрунтуванням для включення в комплексну терапію 78 пацієнтів антиоксидантного препарату "pro selenium".

Терапевтична ефективність запропонованого лікувального комплексу виявилася достовірно вищою в порівнянні з традиційною терапією у хворих з різними клініко-неврологічними варіантами НППОХ (р<0,05). Відмічалася значно менша кількість хворих з відсутністю ефекту від комплексної терапії із включенням "pro selenium". Традиційна терапія у хворих з різними варіантами НППОХ виявилася найбільш ефективною у пацієнтів з м`язово-тонічною формою люмбоішіалгії і найменш ефективною – при нейродистрофічному синдромі (р<0,05).

Нами виявлено залежність ефективності традиційної терапії від віку пацієнтів, вираженості структурно-функціональних змін у хребті, наявності супутньої патології. Після проведеного традиційного лікування в усіх вікових групах відмічалося достовірне зниження больового синдрому, коефіцієнта симптому Ласега, КВС. Однак, не зважаючи на це, значення всіх цих показників були достатньо високими. У осіб молодого віку показники КВС до кінця терапії були достовірно нижчими, ніж у хворих похилого віку (р<0,05). При аналізі ефективності традиційної терапії у хворих з різним ступенем вираженості вертеброгенного синдрому встановлено, що таке лікування дає ефект при легкому перебігу хвороби (больовий синдром І-ІІ ст., напруження паравертебральних м`язів І-ІІ ст., помірно виражених рухових і чутливих випадіннях). Щодо ефективності традиційної терапії у хворих з різною тривалістю захворювання і кількістю загострень було відмічено більш позитивний вплив у пацієнтів з тривалістю захворювання до 5 років і при невеликій кількості загострень (до 3). Кращий результат відмічався у хворих, у