LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції остеодефіцитних та мембранодеструктивних змін у хворих з неврологічними проявами поперекового остеохондрозу

який загострення виникло вперше. Проте і у них покращання стану наступало повільно. Щодо ефективності традиційної терапії у пацієнтів з різним ступенем дегенеративних змін у міжхребцевих дисках, то більшу її ефективність ми виявили у хворих з І-ІІ рентгенологічними стадіями ОХХ. Низька клінічна ефективність такого лікування відмічена нами і при наявності у хворих з НППОХ супутньої патології.

При дослідженні впливу традиційної терапії на стан ВРОЛ у хворих з НППОХ було встановлено, що вона позитивно впливає на метаболічні процеси і функціональну здатність компенсаторно-захисних систем організму. При цьому достовірне зменшення патологічної продукції перекисних форм ліпідів, підвищення функціональної активності АОСЗ було зафіксоване лише в пацієнтів молодого віку, з І-ІІ рентгенологічною стадією остеохондрозу, при больовому синдромі І-ІІ ст. та без супутньої патології. Проте, зазначена терапія виявляла недостатній антиоксидантний ефект у пацієнтів похилого віку, з вираженими структурно-функціональними порушеннями в хребті та при поєднанні з супутньою патологією обмінно-трофічного характеру і наявності остеодефіцитних змін.

Відсутність клінічного ефекту та нормалізації параметрів ВРОЛ у 30-50 % пролікованих хворих у різних підгрупах вказує на недостатню ефективність широко вживаної медикаментозної терапії остеохондрозу хребта і вимагає модифікації методів лікування хворих з різними НППОХ.

Під впливом комплексного лікування із включенням "pro selenium" у хворих усіх вікових груп відмічено достовірне (p<0,05) зниження больового синдрому, коефіцієнта симптому Ласега, КВС і незалежно від віку усі симптоми зменшувалися або зникали в середньому на (2,30,7) дні раніше порівняно з пацієнтами, що отримувалилише традиційну терапію.

При аналізі ефективності комплексної терапії у хворих з різним ступенем вираженості вертеброгенного синдрому встановлено її позитивний вплив як при легкому, так і при важчому перебігу захворювання. Звичайно, при слабкому або помірно вираженому больовому синдромі, нерізко виражених рухових і чутливих випадіннях усі прояви загострення регресували швидше, проте і в пацієнтів з КВС 5-6 одиниць уже на 10-12 день він набував значень в межах 2-3 одиниці. Аналізуючи вплив комплексного лікування на клінічну симптоматику у хворих з різною тривалістю захворювання і кількістю загострень, виявлено його достатньо високу ефективність у пацієнтів усіх груп. У хворих з першим загостренням порівняно з тими, що приймали лише традиційну терапію, відмічалася швидша позитивна динаміка усіх симптомів. При комплексній терапії виявили достовірне (p<0,05) зниження КВС при всіх Ro-стадіях ОХХ. На противагу традиційній терапії, яка була здебільшого ефективна при І-ІІ ст. ОХХ, у групі пацієнтів, що приймала "pro selenium", покращання досягнуто і при ІІІ-ІУ ст. При І-ІІ ст. відмічався повний регрес клінічної симптоматики, а тривалість стаціонарного лікування цих хворих зменшилось на 2-3 дні, ніж при традиційній терапії.

Аналіз показників ПОЛ у хворих з НППОХ, яким в курс лікування включали препарат "pro selenium", свідчить про її позитивний вплив на синдром пероксидації в усіх групах порівняння за клініко-неврологічним варіантом ПОХ, за віком, вираженістю больового синдрому, тривалістю захворювання, рентгенологічною стадією, змінами МЩКТ. Відмічено, що під впливом такого лікування у хворих з вегето-судинними і нейродистрофічними формами люмбоішіалгії, при тривалості захворювання до 5 років, І-ІІ ст. вираженості больового синдрому, І-ІІ ст. рентгенологічних змін усі показники ВРОЛ наближаються до рівня значень контрольної групи. Включення препарату "pro selenium" нормалізує стан глютатіонової системи АОСЗ, що зумовлено його входженням до складу глютатіонпероксидази. Проведеним дослідженням доведено його позитивний вплив на стан показників ПОЛ у хворих з НППОХ не лише з нормальною та підвищеною МЩКТ, а й у хворих з остеопенічним синдромом. Менш значний вплив на показники ПОЛ у цих пацієнтів у порівнянні з хворими з нормальною МЩКТ пояснюється наявністю у них дегенеративних змін не лише у хрящовій, а й у кістковій тканині. Найменший антиоксидантний вплив виявлено у хворих, у яких на фоні ОП відмічалися компресійні переломи тіл хребців. У них зазначені показники залишалися достовірно вищими навіть у порівнянні з рештою пацієнтів із зниженою МЩКТ, що теж підтверджує наше припущення.

Отримані результати дослідження свідчать, що традиційна терапія у хворих з НППОХ є недостатньою, особливо у пацієнтів з вираженими змінами в поперековому відділі хребта, і у пацієнтів із зниженням МЩКТ. Традиційна терапія не впливає на підвищену продукцію активних форм кисню, внаслідок чого зберігаються умови для хронізації та прогресування патологічного процесу. Лише у 62,2 % пацієнтів групи порівняння вдалося досягнути регресу клінічної симптоматики захворювання, зниження активності процесів ПОЛ та підвищення функціональної здатності антирадикальних систем захисту. В той же час, застосування комплексної медикаментозної терапії в поєднанні з препаратом "pro selenium" дозволяє досягнути покращання у 85,9 % пацієнтів, а у хворих з вегето-судинним та нейродистро-фічним синдромами люмбоішіалгії відповідно у 90,0 % та 85,7 % випадків. За результатами співставлення аналізу ефективності наведених методів лікування хворих на НППОХ, встановлено більш виражений позитивний клінічний та метаболічний ефекти комплексноїтерапії, яка включала препарат "pro selenium" (Р<0,05).

Зниження МЩКТ у 34 (26,0 %) (17 чоловіків і 17 жінок) хворих з НППОХ до рівня ОП, діагностоване при проведенні двофотонної рентгенівської денситометрії, послужили приводом для застосування у 20 з них (10 жінок і 10 чоловіків) препарату "Кальцемін" фірми SAGMEL, Inc. USA у дозі 1 таблетка тричі на день протягом 3 місяців. Групу порівняння склали 14 пацієнтів, яким даний препарат не призначався. Усім хворим через три місяці проводилося повторне неврологічне обстеження, денситометрія поперекового відділу хребта, визначення рівня кальцію, фосфору, оксипроліну в крові.

Встановлено, що в групі порівняння клінічно покращання відмічалося лише у 7,4 % пацієнтів, у 71,4 % стан залишався стабільним, а в 21,4 % спостерігалося погіршення стану з повторними переломами кісток. Щодо денситометричних показників: у 35,7 % випадках МЩКТ була без змін, а в 64,3 % хворих відбувалася подальша втрата кісткової тканини. Відмічено також відсутність позитивних змін зі сторони показників обміну кісткової тканини та мембранодеструктивних процесів. Комплексна терапія із включенням кальцеміну у хворих з НППОХ на фоні ОП виявилась ефективною (у 80,0 %) хворих. У них покращилося самопочуття, зменшився больовий синдром у попереково-крижовій ділянці, осалгії. 15 (75,0 %) хворих відмовилися від обезболюючих препаратів протягом перших двох-трьох тижнів застосування кальцеміну, а решта 5 – значно зменшили їх дозу. Об'єктивно відмічалося зменшення КВС, больового синдрому, симптомів натягу, напруження паравертебральних м`язів, зріс об'єм рухів у попереково-крижовій ділянці. У жодного з пацієнтів, що приймали кальцемін, не відмічалося повторних переломів кісток. Найбільш виражений клінічний ефект комплексної терапії із включенням кальцеміну відмічався у пацієнтів молодого віку, чоловіків та у 5 жінок в менопаузі. Відсутність суттєвого клінічного ефекту виявлено у 20,0 % пацієнтів (усі жінки в тривалій