LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції порушень електролітовидільної функції нирок при хронічній серцевій недостатності

дослідження. Електролітовидільна функція нирок у взаємозв'язку з якістю життя і толерантністю до фізичного навантаження у хворих на ХСН різного ступеня важкості на тлі лікування.

Методи дослідження. Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) оцінювали за кліренсом ендогенного креатиніну, концентрацію якого в плазмі крові та сечі вимірювали на спектрофотометрі. Електролітовидільну функцію нирок вивчали за допомогою визначення натрію і калію в плазмі крові та сечі методом полум'яної фотометрії, яку також використовували для оцінки внутрішньоеритроцитарного вмісту цих катіонів. Ренальне виведення рідини оцінювали вимірюванням діурезу. Концентрацію загального білка крові визначали біуретовим методом. Стан центральної гемодинаміки вивчали ехокардіографічно. Артеріальний тиск (АТ) вимірювали сфігмоманометром, венозний тиск – флеботонометром Вальдмана. Нирковий кровоток оцінювали за допомогою ультразвукової доплерографії. Сольовий апетит вивчали визначенням порога смакової чутливості до натрію хлориду (ПСЧNaCl) та опитуванням. Вміст альдостерону в плазмі крові та активність реніну плазми визначали радіоімунним методом. Для оцінки якості життя застосовували модифікований Мінесотський опитувальник "Життя з серцевою недостатністю". Толерантність до фізичного навантаження вимірювали в 6-хвилинному тесті ходи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виявлені три режими діяльності нирок у хворих на ХСН різного ступеня важкості та дана характеристика ренін-залежного функціонування серцевої нирки при важкій ХСН. Встановлені механізми формування ренін-залежності ниркової функції: 1) зумовлене гемодилюцією зниження концентрації загального білка плазми крові; 2) підвищення питомої ваги аферентного тонусу в структурі збільшеного загального ниркового опору; 3) високий рівень АРП. Вперше наведено опис механізмів оптимізації калійурезу на тлі блокади РАС. Показано, що ренін-залежність функціонування серцевої нирки є предиктором погіршення екскреції натрію і води, а також гіперкаліємії на тлі терапії еналаприлом хворих на важку ХСН. Уточнені механізми поліпшення під впливом еналаприлу і лозартану екскреції електролітів та води при важкій ХСН, яка не супроводжується формуванням ренін-залежної функції нирок. Вперше встановлено, що лозартан не погіршує виведення електролітів і води ренін-залежною серцевою ниркою. Вперше вивчено вплив еналаприлу, лозартану і метопрололу на сольовий апетит при ХСН і розроблена його корекція метопрололом. Набули подальший розвиток способи багаторівневої блокади РАС з метою комплексної корекції водно-електролітного дисбалансу, притаманного ХСН.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені показання до призначення еналаприлу при важкій ХСН. Продемонстровано, що прийом еналаприлу не є оптимальним для хворих на важку ХСН з формуванням ренін-залежної діяльності нирок, оскільки викликає ретенцію натрію і води, а також зростання каліємії. Визначені показання до призначення лозартану у хворих на ХСН IV ФК з ренін-залежною функцією нирок. Обгрунтована необхідність призначення метопрололу хворим на ХСН незалежно від ступеня її важкості з метою корекції сольового апетиту. Розроблена диференційована терапія еналаприлом, лозартаном і метопрололом, що дозволяє покращити обмін води, натрію та калію у хворих на ХСН. Основні результати проведеного дослідження впроваджені в практику клінічної лікарні № 1 Донецької залізниці, Донецької обласної лікарні профзахворювань, міської лікарні швидкої допомоги м. Маріуполь, Луганської обласної клінічної лікарні, в навчальний процес Донецького і Луганського медичних університетів, що підтверджено актами про впровадження.

Особистий внесок здобувача. Внесок автора в одержання результатів наукових досліджень є основним і складається з обстеження хворих на ХСН в процесі спостереження і лікування, вивчення показників водно-електролітного обміну, активності РАС і альдостерону, гемодинаміки, статистичної обробки і аналізу результатів. Особисто оформлена дисертаційна робота, підготовлені до друку результати дослідження. Особисто здійснено узагальнення отриманих результатів, формування положень, висновків і практичних рекомендацій роботи, що виноситься на захист. Дисертантом не були використані ідеї або розробки співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені і обговорені на наукових конференціях: Об'єднаному пленумі кардіологів, ревматологів і кардіохірургів України (Київ, Україна, 1999); Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих учених (Дніпропетровськ, Україна, 2000); Ювілейній підсумковій науковій конференції студентів і молодих учених (Одеса, Україна, 2000); VI Конгресі кардіологів України (Київ, Україна, 2000); Українській науково-практичній конференції "Сучасні проблеми кардіології та ревматології – від гіпотез до фактів" (Київ, Україна, 2001); II Республіканській науково-практичній конференції "Первинна та вторинна профілактика основних терапевтичних захворювань в поліпшенні якості життя" (Харків, Україна, 2001); 8-му Альпійському Адріатичному кардіологічному конгресі (Порторож, Словенія, 2000); Російському національному конгресі кардіологів (Москва, Росія, 2000); 3-й Міжнародній спеціалізованій виставці "Кардіологія-2001" (Москва, Росія, 2001).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 7 статтях в наукових журналах (з них 2 одноосібні): "Український кардіологічний журнал" (3), "Журнал АМН України" (1), "Ліки України" (1), "Архив клинической и экспериментальной медицины" (1), "Вестник гигиены и эпидемиологии" (1); в матеріалах наукових форумів (7), в тому числі за кордоном – 2.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 171 сторінці друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, викладання матеріалу і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, що містить 225 джерел (62 кирилицею і 163 латиницею). Робота ілюстрована 29 таблицями і 7 малюнками. Таблиці та рисункі займають 11 повних сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження

Обстежено 60 здорових осіб (36 чоловіків і 24 жінок) у віці 37-59 років (в середньому 54,21,8 років) і 124 хворих на ХСН (78 чоловіків і 46 жінок) у віці 39-64 років (в середньому 56,81,4 років) з тривалістю захворювання 2-9 років. У 95 хворих ХСН була зумовлена ішемічною хворобою серця, у 19 – дилатаційною кардіоміопатією, у 10 – міокардитичним кардіосклерозом. У 29 хворих виявлена ХСН I функціонального класу (ФК), у 26 – II ФК, у 31 – III ФК і у