LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції порушень натрійуретичної функції нирок в терапії артеріальної гіпертензії у хворих на остеоартроз

них можна вважати порушення внутрішньониркової гемодинаміки.

Призначення специфічного інгібітора ЦОГ-2 німесуліду не викликало помітних змін в синтезі ПГ і АРП. Після лікування диклофенаком натрію у ПГНЗ хворих знизилася лише ниркова екскреція ПГЕ2. Тимчасом у хворих з ПГЗ екскреція ПГЕ2 зменшилася понад 2 рази, більше ніж на 20% знизилася екскреція ПГI2, а АРП впала майже на 30%.

Призначення ПГЗ хворим на АГ, що одержують диклофенак натрію, одночасного прийому інгібітора АПФ еналаприлу і блокатора рецепторів ангіотензину II лозартану не супроводжувалося негативними модифікаціями добового ритму АТ. На тлі такої різнорівневої блокади РАС прийом диклофенаку натрію вже не призводив до значущого підвищення САТ і ДАТ, СНЗ і величини ранкового підйому АТ на порівняння з показниками, що зареєстровані після курсу лікування еналаприлом. Середньодобові показники ВАР САТ (12,70,4 мм рт.ст.) і ДАТ (8,90,3 мм рт.ст.) залишалися такими ж (p>0,7). Відповідно до цього не змінювались і ІЧ і ІП.

Проявом внутрішньониркових ефектів різнорівневої блокади РАС

служить додаткове розслаблення аферентних і еферентних артеріол, про що свідчить збільшення НК і зниження АфРН і ЕРН до рівня, що встановився на тлі прийому еналаприлу. При цьому АфРН знизилась на 5,0%, ЕРН – на 11,5%. Отже, додатковий позитивний ефект лозартану на ниркову

гемодинаміку реалізується здебільшого через розслаблення еферентних

артеріол. Будь-скільки помітних змін ШКФ не відбулося. Васкулярні ефекти різнорівневої блокади РАС супроводжувалися покращанням натрійуретичної функції нирок. У хворих на АГ з ПГЗ екскреція натрію на тлі різнорівневої блокади РАС еналаприлом і лозартаном зростала внаслідок гальмування

канальцевого транспорту натрію. Натрійуретичний ефект лозартану зумовлений зниженням опору еферентної артеріоли, що супроводжувалося зменшенням канальцевої реабсорбції натрію при незмінній ШКФ за наступними механізмами. При зниженні ЗРН лозартаном гідростатичний тиск в перитубулярних капілярах зростає, що перешкоджає канальцевій реабсорбції. Водночас при зниженні ЗРН швидкість кровотоку в перитубулярних капілярах уповільнюється, внаслідок чого в них знижується онкотичний тиск. Обидва ці чинники сприяють зниженню інтенсивності канальцевої реабсорбції натрію і води, а отже, полегшенню екскреції цих речовин ниркою. На тлі терапії ми зареєстрували достовірне зниження величини канальцевої реабсорбції натрію на 0,26% (р<0,05), що говорить про виражену спроможність лозартану блокувати внутрішньониркову РАС. Додавання до лікування еналаприлом лозартану не викликало додаткових негативних зрушень циркулюючої РАС, про що свідчить відсутність змін АРП, і ниркової екскреції ПГЕ2 і ПГI2.

ВИСНОВКИ

1. У хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім остеоартрозом в умовах блокади синтезу простагландинів на тлі нестероїдної протизапальної терапії корекція суглобового синдрому, порушень ниркової гемодинаміки і натрійуретичної функції нирок шляхом різнорівневої блокади ренін-ангіотензинової системи оптимізує добовий ритм артеріального тиску.

2. У хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім остеоартрозом добовий профіль артеріального тиску відрізняється більш високим рівнем середньодобового систолічного артеріального тиску за рахунок його підвищення вдень, і його більшою вариабельністю, що зумовлено впливом суглобового синдрому, зв'язано з його тяжкістю і зменшується на тлі його ефективного лікування. Центральна і ниркова гемодинаміка, натрійуретична функція нирок і синтез ПГ у хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім остеоартрозом не відрізняються від стану у хворих на артеріальну гіпертензію без супутнього остеоартрозу.

3. Інгібітор АПФ еналаприл спричиняє виразний антигіпертензивний, а також позитивні гемодинамічний, нирковий і гуморальний ефекти, що у хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім остеоартрозом не відрізнялися від його ефектів у хворих на артеріальну гіпертензію. Терапія еналаприлом призвела до поліпшення ренальної гемодинаміки: зріс кровотік за рахунок зниження загального ниркового опору, основний вклад в який внесло зниження еферентної резистентності. Поліпшення ниркової гемодинаміки, пригнічення канальцевого транспорту натрію і збільшення натрій - і діурезу зумовлені зниженням активності РАС і підсиленням синтезу ниркових вазодилятаторних простагландинів.

4. Неселективний інгібітор циклооксигенази диклофенак натрію у хворих

на артеріальну гіпертензію з простагландинзалежною функцією нирок

погіршує добовий профіль артеріального тиску (підвищує середньодобовий рівень артеріального тиску, зменшує ступінь його зниження вночі, підвищує вариабельність нічного діастолічного артеріального тиску), і порушує його ниркову регуляцію (зменшує нирковий кровотік за рахунок підвищення ниркового судинного опору, переважно еферентного, і пригнічує натрійуретичну функцію нирок внаслідок активації ренін-ангіотензинової системи і значного пригнічення синтезу вазодилятуючих простагландинів). У більшої частини хворих на артеріальну гіпертензію диклофенак натрію істотно не змінює добовий ритм артеріального тиску і натрійуретичну функцію нирок.

5. Специфічний інгібітор ЦОГ-ІІ німесулід виявляє у хворих на остеоартроз виразний позитивний ефект на суглобовий синдром, що не відрізняється від ефекту диклофенаку натрію, суттєво зменшуючи його больовий і запальний компоненти і збільшуючи рухливість суглобів, що сприяє зменшенню вариабельності денного систолічного артеріального тиску і оптимізації його добового профілю. Лікування німесулідом не змінює інтенсивності ниркового кровотоку і натрійуретичної функції нирок, оскільки не порушує синтезу вазодилятуючих простагландинів і активності ренін-ангіотензинової системи.

6. Комбінована антигіпертензивна терапія інгібітором АПФ еналаприлом і антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ лозартаном у хворих на артеріальну гіпертензію з простагландинзалежністю попереджує зміни добового профілю артеріального тиску, ниркової гемодинаміки і натрійуретичної функції нирок, що виникають на тлі курсового прийому диклофенаку натрію, і не посилює несприятливих змін активності ренін-ангіотензинової системи і синтезу вазодилятуючих простагландинів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім остеоартрозом на тлі терапії нестероїдними протизапальними препаратами неселективними інгібіторами циклооксигенази для лікування артеріальної гіпертензії найбільш обгрунтовано використання інгібітора АПФ еналаприлу

2. У хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім остеоартрозом на тлі терапії нестероїдними протизапальними препаратами доцільно проводити добове моніторування артеріального тиску для виявлення пацієнтів з простагландинзалежністю, до яких потрібно відносити осіб зі зменшенням ступеню зниження і збільшенням вариабельності діастолічного артеріального тиску вночі.

3. У хворих з простагландинзалежністю на тлі терапії нестероїдними протизапальними препаратами неселективними інгібіторами циклооксигенази для лікування артеріальної гіпертензії найбільш ефективне використання інгібітора АПФ еналаприлу в комбінації з лозартаном.

4. У хворих на гіпертонічну хворобу з супутнім остеоартрозом при необхідності проведення терапії нестероїдними протизапальними препаратами більш доцільно віддавати перевагу специфічному