LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції порушень обміну металопротеїнів і глікокон'югатів крові при залізодефіцитній анемії вагітних

стабільний комплекс Hp–Hb, що запобігає втраті Hb (Р.У.Бейсембаева, 1986). Визначення Hp можна використовувати як тест підвищеного руйнування еритроцитів при ЗДА вагітних.

Встановлено, що у вагітних із ЗДА концентрація Fe в крові знижена на 24,6%, Zn – на 23,4%, Mn – на 16,0% а Cu – підвищена на 32,2% порівняно з вагітними контрольної групи та відповідно на 29,2%, 29,8%, 19,5% нижча, а Cu в 1,5 рази вища, ніж у жінок-донорів. У сироватці крові виявлено гіперкупремію (31,710,81 мкмоль/л) порівняно із фізіологічним перебігом вагітності (18,420,16 мкмоль/л). Вміст вітаміну B12 у вагітних із ЗДА становить 237,514,17 пмоль/л, що є в нижніх межах норми, але на 32,1% нижче, порівняно із вагітними контрольної групи і відповідно на 40,3% – з невагітними жінками. Нестача цих МЕ у вагітних із ЗДА зумовила включення дуовіту до лікування.

Визначенням сумарного вмісту Ig у сироватці крові в обстежених вагітних виявлено тенденцію до їх зростання відповідно з 13,60,17г/л до 14,10,32 при фізіологічному перебігу вагітності і до 14,40,14г/л (p<0,01) при ЗДА. Зростання концентрації ЦІК у вагітних із ЗДА порівняно з вагітними контрольної групи з 191,19,54 до 271,711,97DE450103/100мл (p<0,001) є результатом посиленої імунної відповіді їх організму на антигени ФПК і може спричиняти розвиток ускладнень вагітності при наявності ЗДА. У вагітних контрольної групи вміст сіалоГП сироватки крові збільшується на 39,4% (з 1,980,01 до 2,760,04ммоль/л, p<0,001) порівняно з даними невагітних жінок. СіалоГП через систему фетоплацентарних гормонів та ГП формують імунологічну толерантність організму вагітної до збереження і розвитку плода. При ЗДА вагітних їх вміст є також на 29,8% вищим (2,570,03 ммоль/л, p<0,001), але на 6,9% нижчим, ніж у вагітних контрольної групи.

У вагітних із ЗДА порівняно з вагітними контрольної групи у сироватці крові зростає концентрація гангліозидів з 0,240,02 до 0,280,01 ммоль/л NANA, p<0,05; ГАГ – з 1,150,09 до 1,550,06 г/л, p<0,001, що пов'язано із забезпеченням імуномодулюючих, гемопоетичних та інших адаптаційних функцій. Концентрація фібриногену у вагітних контрольної групи (4,300,23 г/л, p<0,001) порівняно з жінками-донорами (2,850,05) є більшою на 50,9%, що свідчить про активацію системи гемостазу під час вагітності. При ЗДА вагітних рівень фібриногену знижується на 5,8%, що може бути одним з факторів ризику зниження толерантності до крововтрати в родах.

Виявлено, що у вагітних з ЗДА концентрація МДА зростає на 54,7% порівняно з невагітними жінками та на 28,9% порівняно з вагітними контрольної групи. Це спричинене гіпоксією, зниженням активності металоферментів АОЗ, нестачею заліза та інших МЕ, вітамінів. Активність СОД у 65,4% вагітних із ЗДА зростає на 53,1%, з 225,46,89 до 345,17,54 од.ак./млхв, p<0,001, що можна розцінювати як адаптаційний процес спрямований на знешкодження супероксидного радикала. У решти вагітних з рівнем гемоглобіну нижчим 80 г/л активність СОД знижена на 31,4%.

Встановлено, що активність каталази у вагітних контрольної групи знижена на 12,7%, а пероксидази – підвищена на 10,5% порівняно з жінками-донорами. При ЗДА вагітних активність каталази знижується на 41,4% із 470,937,16 до 276,146,02 мкат/л, p<0,001, а пероксидази – на 47,6% з 260,35,87 до 136,45,72 tU, p<0,001 порівняно з вагітними контрольної групи. Водночас, активність ГПО у вагітних із ЗДА знижена лише на 20,4% з 207,122,47 до 164,913,60 мкMGSH/хв на 1 г Hb, p<0,001 порівняно з вагітними контрольної групи, що частково компенсує низьку активність каталази і пероксидази. При цьому на 57,1% знижується активність ЦХО крові.

Співвідношення Цп/Тф у невагітних жінок становить 0,12, а у вагітних контрольної групи – 0,16, що вказує на зростання під час вагітності антиоксидантної активності (АОА) сироватки крові. При ЗДА вагітних вона дещо знижується, оскільки Цп/Тф становить 0,14.

Вміст сіалових кислот у ГП еритроцитарних мембран при ЗДА вагітних становить 82,21,94 нмоль/мг білка (p<0,001), що є на 32,6% менше, ніж у вагітних контрольної групи та на 41,3%, ніж у невагітних жінок. Це приводить до зниження тривалості життя еритроцитів, оскільки десіаловані еритроцити швидко виводяться з кровообігу та елімінуються гепатоцитами. Зниження концентрації гексозамінів і гексоз (галактози і манози) в ЕМ при ЗДА вагітних відповідно на 27,9 та 21,8% (з 251,25,47 до 181,23,18 нмоль/мг білка та з 774,435,4 до 605,210,5, p<0,001) зумовлене розпадом О-глікозидних зв'язків ГП та порушеним їх синтезом. Встановлено, що сіалові кислоти, гексозаміни і гексози ГП ЕМ перебувають у наступних мікромолярних співвідношеннях на 1г білка: 0,08:0,18:0,60 у вагітних ЗДА, у вагітних контрольної групи відповідно – 0,12:0,25:0,77 та у невагітних жінок – 0,14:0,26:0,82, що вказує на порушення структури вуглеводних ланцюгів ГП при анемії. При ЗДА в ЕМ знижується також концентрація сіалових кислот гангліозидів з 9,250,39 до 6,820,19 нмоль/мг білка, p<0,001 та уронових кислот протеогліканів з 10,040,46 до 6,750,26 нмоль/мг білка, p<0,001. Вміст білка в ЕМ вагітних із ЗДА є на 9,1% нижчим і становить 3,390,11 мг/мл. Підвищення вмісту загальних ліпідів ЕМ при ЗДА вагітних на 19,7% з 0,8260,06 до 0,9890,04 мг/мг білка, p<0,01 і холестерину на 16,9% з 0,3130,02 до 0,3660,007 мг/мг білка, p<0,01 свідчить про порушення структури мембран.

Отже, виявлені порушення обміну металопротеїнів і глікокон'югатів крові при ЗДА вагітних підтверджують їх роль у патогенезі ЗДА і є передумовою до розвитку різних ускладнень гестаційного періоду.

Комплексна терапія вагітних із ЗДА підвищує вміст гемоглобіну на 33,2% до 118,821,35 г/л (p<0,001), але його рівень залишається нижчим на 4,1%, ніж у вагітних контрольної групи. При цьому вміст гемоглобіну нормалізується у вагітних з І і ІІ ступенем анемії, а при ІІІ – на 17,9% не досягає норми. Одночасно зростання гемоглобну та еритроцитів у цій групі є найвищим. Після лікування на 17,1% зростає кількість еритроцитів до 3,910,0361012/л (p<0,01), збільшується їх середній об'єм, на 6,9% зростає гематокрит, на 15,2% – кольоровий показник. Це пов'язано з тим, що компоненти актиферину і дуовіту є попередниками та активаторами синтезу гема. Ознак непереносності при застосуванні цих препаратів не спостерігалось.

Лікування вагітних із ЗДА сприяє збільшенню концентрації сироваткового заліза в 2,2 рази, до 15,740,18 мкмоль/л (p<0,001). При цьому у вагітних з І, ІІ та ІІІ ступенями анемії вміст Fe збільшується відповідно в 1,98; 2,56 та 3,12 рази (p<0,001). Одночасно знижується вміст трансферину на 24,3% до 3,210,04 г/л (p<0,001), проте у вагітних з анемією ІІ і ІІІ ступеня його рівень не досягає норми.

Загальна ЗЗ сироватки зменшується у групі вагітних із ЗДА після лікування на 24,5%, до 68,800,75 мкмоль/л, p<0,001, а відповідно до ступеня (І, ІІ, ІІІ) тяжкості анемії – на 24,1%, 25,4% та 26,1% (p<0,001). Латентна ЗЗ сироватки при цьому знижується на 36,8%, до 53,050,80