LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції порушень обміну металопротеїнів і глікокон'югатів крові при залізодефіцитній анемії вагітних

мкмоль/л (p<0,001), досягаючи норми. В 2,9 рази зростає відсоток насичення трансферину Fe3+ (23,030,38%, p<0,001). Лікування сприяє збільшенню в 3,1 рази сироваткового феритину (23,480,75 мкг/л, p<0,001). У вагітних з анемією І, ІІ і ІІІ ступеня після лікування його вміст становить відповідно 26,050,97; 21,950,95 та 16,90,63 мкг/л (p<0,001). Таким чином, лікування забезпечує не тільки фізіологічний рівень заліза у сироватці крові, але й достатній вміст його у депо. Отже, показники обміну заліза та феритину можуть бути критеріями оцінки ефективності лікування.

Лікування вагітних із ЗДА сприяє збільшенню вмісту загального білка сироватки крові на 7,68% до 64,210,50 г/л, p<0,001, альбуміну – на 14,4% до 26,370,41, p<0,001, а глобулінів – на 3,4%, до 37,810,36 г/л , p<0,001. Зростання концентрації Цп в процесі лікування до 0,6200,004 г/л (p<0,001) пов'язане з його ферооксидазною активністю, а підвищення рівня гаптоглобіну на 25,6% з 0,910,014 г/л до 1,190,011 г/л (p<0,001) слід розцінювати як результат зменшення руйнування еритроцитів вналідок стабілізації структури ЕМ.

Після лікування вагітних із ЗДА концентрація Fe в крові зростає на 18,2% до 8,240,26 ммоль/л, p<0,001, Zn – на 17,4% до 74,061,53 мкмоль/л, p<0,01, Mn – на 15,3% до 2,720,96 мкмоль/л, p<0,01 та зменшується вміст Cu, наближаючись до рівня вагітних контрольної групи, а також зростає вміст вітаміну В12 в 3,75 рази до 8909,51 пмоль/л, p<0,001.

Лікування підвищує вміст Ig (G, M, A) на 4,4% до 15,070,14 г/л (p<0,01), що пов'язано із стимуляцією синтезу Ig і ГП вітамінами A, D3, E та МЕ. Це забезпечує виконання Ig захисних функцій та потребу Ig G для становлення імунного статусу плода. Зниження вмісту ЦІК на 14,4%, до 232,638,84DЕ450103/100 мл, p<0,01 після лікування свідчить про зменшенням імунного конфлікту між організмом матері і плода.

Концентрація сіалоГП сироватки крові після лікування зростає на 7% з 2,570,03 до 2,750,02 ммоль/л (p<0,001) до рівня у вагітних контрольної групи, що забезпечує фізіологічні імунні та інші функції.

Зростання вмісту гангліозидів після лікування до 0,290,01 ммоль/л (p<0,001), зумовлене використанням D, L–серину для синтезу цераміду (Э.Дятловицкая, 1992) і забезпечує їх імунорегулюючі та антиоксидантні функції. Проведене лікування знижує концентрацію ГАГ на 22,1%, до 1,270,046 г/л (p<0,01) та забезпечує зростання фібриногену на 5,4% до 4,270,09 г/л, і цим регулює процеси гемостазу. Отже, застосоване лікування нормалізує обмін глікокон'югатів крові до рівня вагітних з фізіологічним перебігом вагітності.

Проведене лікування знижує концентрацію МДА на 2,24 мкмоль/л (19%), (p<0,001), підвищує активність гемовмісних ферментів: каталази на 56,4% до 431,947,71 мкат/л (p<0,01), пероксидази на 63,0% до 222,376,01 tU та ЦХО на 60,2% до 22,610,20 мкМ/млхв. Лікування має регулюючий вплив на активність СОД, яка практично вирівнюється: висока – знижується на 63,4 од.ак./млхв (18,4%), (p<0,001), а низька – зростає на 76,1%. Одночасно підвищується активність ГПО на 22,2% до 201,512,49 мкMGSH/хв на 1 г Hb. ГПО активують іони Cu, Se, вітаміни A, E, C, B2, а D, L–серин бере участь у синтезі активного центру ферменту (В.И.Кулинский, 1993). Збільшення співвідношення Цп/Тф після лікування до 0,19 свідчить про зростання на 35,7% АОА сироватки крові і вказує на адекватність застосованої терапії.

Лікування вагітних із ЗДА забезпечує зростання в ГП ЕМ концентрації сіалових кислот на 46,1%, до 120,11,68 нмоль/мг білка (p<0,001), гексозамінів – на 33,2% до 241,52,96 нмоль/мг білка і гексоз – на 23,5% до 747,012,0 нмоль/мг білка (p<0,001), що наближається до рівня вагітних контрольної групи. Це зумовлено посиленням синтезу ГП і, зокрема, включенням в їх структуру D, L-серину, який бере участь в утворенні О-глікозидних зв'язків ГП (Н.Шарон, 1987). При цьому в ЕМ зростає вміст білка на 4,2% до 3,540,08 мг/мл. Все це стабілізує структуру і формує стійкість ЕМ до гемолізу, підтримує форму еритроцитів та продовжує час їх життя в кров'яному руслі. Зростання вмісту гангліозидів та протеогліканів в ЕМ відповідно на 37,7% до 9,390,22 нмоль/мг білка та на 54,9% до 10,460,36 нмоль/мг білка (p<0,01) забезпечує належні функції ЕМ (Н.Ф.Аврова и соавт., 1993).

Вміст загальних ліпідів ЕМ при лікування вагітних із ЗДА знижуються на 12,8% до 0,8630,02 мг/мг білка (p<0,01), а холестерину – зростає на 35,5% до 0,4940,013 мг/мг білка (p<0,001). Зміни їх співвідношення в ЕМ від 2,7 при ЗДА вагітних до 1,7 після лікування свідчить про збільшення їх плинності. Отже, проведене лікування нормалізує структуру ЕМ і забезпечує виконання еритроцитами своїх функцій.

У вагітних із ЗДА проведено дослідження кореляційного взаємозв'язку між вмістом гемоглобіну та наступними показниками: концентрацією феритину (до лікування r1=0,54, p<0,05, після лікування r2=0,75, p<0,05); вмістом гаптоглобіну (r1=0,75, p<0,05; r2=0,76, p<0,05); активністю пероксидази (r1=0,64, p<0,05; r2=0,67, p<0,05) та вмістом сіалових кислот в ЕМ (r1=0,53, p<0,05; r2=0,68, p<0,05), що свідчить про сильний та прямий зв'язок між досліджуваними інгредієнтами.

Встановлено, що у вагітних із ЗДА частота таких ускладнень, як раннє відходження вод, слабість родової діяльності, гіпоксія плода після рекомендованого лікування є нижчою (p < 0,05) і становила відповідно 15,9%, 2,3% і 4,5%, порівняно з вагітними, які приймали традиційну терапію – 33,3%, 12,1% і 15,2%. Рекомендоване лікування сприяє покращенню оцінки новонароджених за шкалою Апгар (p < 0,05).


ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової задачі – розробка та наукове обґрунтування комплексної терапії вагітних із ЗДА на основі глибшого розкриття патогенезу шляхом дослідження обміну металопротеїнів і глікокон'югатів крові, що забезпечує зниження частоти ЗДА вагітних перед родами та сприятливіший перебіг вагітності і родів.

1. Залізодефіцитна анемія вагітних несприятливо впливає на перебіг вагітності та родів, погіршує стан плода і новонародженого, ускладнюється загрозою переривання, гестозом, передчасним відходженням навколоплодових вод, слабістю родової діяльності, гіпоксією і гіпотрофією плода, проявляється гіпоксичним і, менше, сидеропенічним синдромами.

2. При ЗДА вагітних поряд із зменшенням вмісту гемоглобіну, кольорового показника, гематокриту, кількості еритроцитів, середнього об'єму еритроцита, в сироватці крові знижується концентрація заліза, відсоток насичення ним трансферину, вміст білка, альбуміну, феритину, гаптоглобіну, підвищується концентрація трансферину, церулоплазміну, латентна і загальна ЗЗ сироватки. Досліджувані інгредієнти можна використати як тести ранньої діагностики, оцінки ступеня тяжкості анемії та для моніторингу за ефективністю лікування вагітних із ЗДА.

3. Недостатній вміст у крові заліза, марганцю, цинку та дисбаланс міді спричиняють порушення різних