LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції порушень синтезу оксиду азоту з метою нефропротекції при артеріальній гіпертензії

серцево-судинної системи або нирок контрольної групи.

Всі пацієнти проходили стандартне загальноклінічне обстеження (збирання анамнезу, фізикальне, інструментальне і лабораторне обстеження). Для виключення ренопаренхиматозної або вазоренальної гіпертензії у пацієнтів вивчали анамнез, проводили об'єктивне обстеження, вивчали функціональний стан нирок, що включав фільтраційну (проба Реберга), концентраційну (проба Зимницького) функцію, ультразвукове дослідження нирок та ниркових судин з метою виявлення структурно-функціональних змін і повторні аналізи сечі.

Після первинного обстеження проведений аналіз результатів вивчення ниркового кровотоку (НК) за даними доплерографії в перерахунку на плазмотік дозволив виявити коливання даного параметру в великому діапазоні. В контрольній групі НК коливався від 800 до 1141 мл/(хвх1,73 м2), в середньому – 935,329,9 мл/(хвх1,73 м2).

У обстежених 244 хворих на АГ показники НК були в межах від 381 до 950 мл/(хвх1,73 м2), в середньому – 713,627,4 мл/(хвх1,73 м2). У більшої кіль-кості – 225 хворих (92,2 %) – НК був нижче середньої величини групи контролю (381-905 мл/(хвх1,73 м2), а у 19 хворих (7,8 %) показники НК майже дорівнювали середній величині групи контролю або перевищували її (від 907 до 950 мл/(хвх1,73 м2), тому їх не включили в дослідження. З 225 хворих у 149 пацієнтів (66,2 %) НК був зниженим помірно та коливався в межах М3у контрольної групи (574-905 мл/(хвх1,73 м2) – I група, а у 76 хворих (33,8 %) показники НК були значно зниженими та виходили за межі М3у контрольної групи (381-572 мл/(хвх1,73 м2) – II група.

Після виключення хворих, які з будь-яких обставин відмовилися від подальшого спостереження, не мали змоги брати участі в дослідженні, вже до надходження в стаціонар приймали комбіновану терапію або рівні АТ передбачали призначення комбінованої антигіпертензивної терапії, в II групі (основна група спостереження) залишився 71 пацієнт в віці від 36 до 69 років, а в I групі (група порівняння) методом рандомізації відібрали 75 хворих, які за віком, статтю, тривалістю АГ та її важкістю були порівнянні з II групою.

75 хворим I групи та 71 хворому II групи призначали еналаприл (препарат „Берліприл", фірми „Berlin Chemie, Menarini-Group", Німеччина) в добовій дозі 20-40 мг (в 2 прийоми). У 53 хворих I групи та 50 хворих II групи монотерапія еналаприлом призвела до задовільного антигіпертензивного ефекту вже через 10-12 днів перебування в стаціонарі. У інших хворих обох груп АТ на тлі терапії еналаприлом майже не знизився, вони потребували додаткового призначення інших антигіпертензивних препаратів та були виключені з дослідження. На цьому етапі ще 3 пацієнти I групи відмовилися від участі в дослідженні. Таким чином, для подальшого аналізу залишилося по 50 обстежених в кожній з груп, які дотримувалися рекомендацій, пройшли всі етапи спостереження та обстеження.

Після 30-денного прийому еналаприлу 39 хворим I групи додатково призначали метопролол (препарат „Корвітол", фірми „Berlin Chemie, Menarini-Group", Німеччина) в дозі 50-100 мг на добу (в 2 прийоми), а 50 хворим II групи – небіволол (препарат „Небілет", фірми „Berlin Chemie, Menarini-Group", Німеччина) в дозі 5-10 мг на добу (в 1 прийом) терміном на 90 днів.

Таким чином групу спостереження склали 100 хворих на ГХ II стадії, 1, 2 та 3 ступенів (за класифікацією ВООЗ і Українського наукового товариства кардіологів), 58 жінок і 42 чоловіки віком від 38 до 65 років (в середньому 52,32,4 роки) з давністю АГ від 2 до 17 років. Перший ступінь АГ виставляли хворому при систолічному АТ (САТ) в межах 140-159 мм рт. ст. та/або діастолічному АТ (ДАТ) – 90-99 мм рт. ст., 2 ступінь АГ при САТ від 160 до 179 мм рт. ст. та/або ДАТ – 100-109 мм рт. ст., 3 ступінь при САТ вище за 180 мм рт. ст., а ДАТ за 110 мм рт. ст.

Добовий профіль АТ вивчали за допомогою апарату „Кардиотехника-4000 АД" („ИНКАРТ", Росія), кардіо- та гемодинаміку оцінювали на сонографічному апараті „Aloka SSD 870" (Японія), НК на апараті „Siemens Sonolain" (Німеччина) за допомогою лінійного датчику з частотою 2,5 МГц (отримані показники перераховували на гематокрит), ниркову резистентність за формулами D.M. Gomez [Шюк О., 1981]. ШКФ (мл/хв), концентрацію креатиніну в плазмі крові і сечі оцінювали за допомогою спектрофотометру СФ-4А за методом H. Popper. Функцію ендотелію визначали на плечовій артерії (ПА) на тлі реактивної гіперемії (РГ) на сонографічному апараті „Aloka SSD 870". Концентрацію метаболітів NO – нітритів (NOx) в плазмі крові та сечі визначали за допомогою спектрофотометру „Specord 200 PC" з реактивом Гріса, екскрецію альбумінів за допомогою набору „Микраль-Тест-II" (Німеччина).

Результати оброблені статистично з використанням пакету програм Microsoft Excel і програми "Biostatistics 4.03" (McGraw Hill, США).

Результати дослідження та їх обговорення. За ступенем АГ, клінічною симптоматикою, перебігом та тривалістю захворювання, даними анамнезу, об'єктивного обстеження, загальних аналізів крові та сечі у хворих на ЕГ в двох групах значущих відмінностей не виявили. САТ в I групі був вищим на 31,2 %, в II групі – на 33,5 %; ДАТ на 26,4 % та 29,1 %, відповідно (p<0,05), ніж в групі контролю. Середні добові показники САТ і ДАТ, їх варіабельність, ранковий підйом (РП), навантаження тиском (індекс часу (ІЧ) і площі (ІП) впродовж доби у хворих на АГ обох груп не мали достовірної різниці (табл. 1).


Таблиця 1

Динаміка середніх добових показників (Mm) моніторування артеріального тиску у хворих на есенціальну гіпертензію на тлі комбінованої терапії еналаприлом з метопрололом (I група) або з небівололом (II група)

Показники

Група хворих

Етап лікування



До лікування

Еналаприл

Еналаприл + бета-блокатор

САТ, мм рт. ст.

I

158,61,3

141,21,2*

129,51,6**


II

160,71,2

140,61,5*

125,21,8**

ДАТ, мм рт. ст.

I

94,31,2

85,21,4*

78,61,2**


II

96,11,6

83,11,2*

74,21,1**

ІЧ САТ, %

I

704

514

314**


II

746

524

254**

ІЧ ДАТ,