LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції порушень синтезу оксиду азоту при лікуванні хворих на стенокардію напруги на тлі хронічного обструктивного бронхіту

"Schwarzpharma", Німеччина), небівололом ("Небілет" фірми "Berlin-Chemie (Menarini Group)", Німеччина) і цитраргініном (фірми "Лабораторія Лафаль", Франція), який в печінці перетворюється на L-аргінін. Призначення ізосорбіду динітрату здійснювали перорально та інгаляційно. В ГЛТ використовували нітрогліцерин (таблетована форма "Нітрогліцерин-Нікомед" фірми "Nycomed Danmark", Данія; розчин для ін'єкцій фірми "Борщаговський ХФЗ", Україна; "Нітромінт" фірми "Egis", Угорщина).

ГЛТ проводили ранком натщесерце. Після оцінки вихідного стану здійснювали ГЛТ з різними формами нітрогліцерину. В перший день пацієнтам сублінгвально вводили таблетований нітрогліцерин (500 мкг). Через добу сублінгвально вводили спрей нітрогліцерину (400 мкг). Ще через добу інгаляційно вводили розчин нітрогліцерину (1 мл 0,1%-го розчину препарату, розведеного в 9 мл дистильованої води).

L-аргінін у вигляді 10 мл розчину цитраргініну, який містить, крім нейтра-льного цитрату аргініну в кількості 1,0 г, також по 0,5 г бетаїну і гідрохлориду бетаїну, призначали усередину по 10 мл 5 разів на день. Перед прийомом вміст кожної ампули розчиняли в 100 мл води. До і після 5-денного курсу оцінювали функцію зовнішнього дихання, проводили ВЕМ, вивчали NOX.

На тлі курсового прийому ізосорбіду динітрату і небівололу реєстрували динаміку функції зовнішнього дихання, дилатації ПА на тлі РГ, ВЕМ, показників NOX, параметрів якості життя, кількості ангінозних приступів і прийнятих таблеток нітрогліцерину протягом доби. Ізосорбіду динітрат обстежувані приймали протягом 7 днів у дозі 60 мг на добу. При цьому частина хворих усю добову дозу препарату приймала перорально. Іншій частині пацієнтів ту ж дозу ізосорбіду динітрату призначали як перорально (40 мг), так й інгаляційно (20 мг). Небіволол хворі приймали в дозі 5 мг на добу, усередину, протягом 14 днів.

Інгаляційне введення препаратів здійснювали за допомогою ультразвукового інгалятора "УИИП-1".

Отримані результати оброблені статистично з використанням кореляційного аналізу, що проводився на персональному комп'ютері з застосуванням стандартних пакетів програми "Biostatistics 4.05" (McGraw Hill, США). Дані наведені у вигляді Mm.

Результати досліджень та їх обговорення. Наявність ХОБ зумовлює більшу тяжкість перебігу стенокардії напруги. Так, у пацієнтів з ІХС на тлі ХОБ в порівнянні з хворими без ХОБ ангінозні напади виникали при меншому фі-зичному навантаженні: порогова відстань ходи при стенокардії ІІ ФК на тлі ХОБ була на 8711 м менша, ніж при стенокардії ІІ ФК без супутнього ХОБ (р=0,002); при ІІІ ФК ця дистанція була меншою на 597 м (р=0,005); в умовах IV ФК – на 215 м (р=0,036). Крім того, протягом доби пацієнти з ІХС і ХОБ на відміну від пацієнтів з ІХС без ХОБ відмічали більшу частоту ангінозних нападів (3,60,3 і 2,40,2 відповідно, р=0,022), внаслідок чого вони приймали більшу кількість таблеток нітрогліцерину (4,80,3 і 3,10,3 відповідно, р=0,002). У пацієнтів зі стенокардією напруги на тлі ХОБ спостерігались ознаки, відсутні у хворих без ХОБ. Ці симптоми були зумовлені або безпосередньо ХОБ, або його ускладненнями. Зокрема, на користь хронічного бронхіту свідчили кашель з харкотинням; про розвиток бронхіальної обструкції – експіраторний характер задишки, жорсткий відтінок везикулярного дихання, подовження видиху, свистячі хрипи; про формування дихальної недостатності – суб'єктивні (скарги на утруднення при диханні) та об'єктивні (збільшення частоти дихання (ЧД), участь в акті дихання допоміжної мускулатури, парадоксальне дихання і брадипное при стомленні респіраторних м'язів) ознаки задишки, а також в окремих випадках дифузний ціаноз; про наявність емфіземи легень – емфізематозна грудна клітка, вибухання надключичних ямок, коробковий відтінок перкуторного звуку; про розвиток пневмосклерозу – запалі межреберні проміжки. Обструктивна дихальна недостатність мала кардіотоксичну дію, внаслідок чого у хворих на ІХС і ХОБ частіше, ніж у хворих на ІХС без ХОБ, зустрічались тахікардія та екстрасистолія або фібриляція передсердь (на 9,1%, р=0,034 і на 37,7%, р<0,001 відповідно), а також був вищим рівень середнього артеріального тиску (на 13,52,1 мм рт. ст., р=0,048). Серед пацієнтів з ХОБ було 5 осіб з тяжким загальним станом, що зумовлювався переважно дихальною недостатністю, хоч певну роль відігравали й інші клінічні особливості (більш тяжкий ангінозний синдром, ознаки ХОБ і його ускладнень, прояви кардіотоксичної дії гіпоксемії), відсутні у пацієнтів без ХОБ.

При ХОБ погіршується толерантність до фізичного навантаження, про що свідчить порівняння порогової потужності навантаження (ППН) (табл. 1). При стенокардії напруги ІІ ФК ХОБ погіршував толерантність до фізичного навантаження на 15,2% (р=0,003); при ІІІ ФК – на 24,7% (р<0,001); при ІV ФК – на 19,5% (р=0,001). ХОБ лімітує виконання фізичного навантаження внаслідок більш частого розвитку задишки та ішемічних змін у міокарді, які часто мають безбольовий перебіг. Самооцінка якості життя у пацієнтів з ХОБ була вдвічі гіршою. Це зумовлено більш вираженим ангінозним синдромом та пов'язаними з ним психологічними проблемами.

Таблиця 1

Показники толерантності до фізичного навантаження, якості життя, ендотеліальної функції судин і функції зовнішнього дихання у пацієнтів зі стенокардією напруги на тлі хронічного обструктивного бронхіту і без супутньої патології (Mm)

Показники

Групи обстежених


Хворі на стенокар-

дію напруги без

ХОБ (n=40)

Хворі на стенокар-дію напруги на тлі ХОБ (n=112)

ППН, Вт

66,82,7

50,62,0*

Якість життя, бали

11,61,2

23,01,4*

Зміна діаметра ПА при РГ, %

+ 11,70,8

+ 7,70,8*

NOX, мкМ/л

55,92,1

32,91,2*

МОШ25%, л/с

6,650,15

3,190,10*

МОШ50%, л/с

4,410,13

2,420,07*

МОШ75%, л/с

2,000,04

0,960,03*

ОФВ1, л

2,770,06

1,810,04*

Примітка. * – величина статистично достовірно відрізняється від аналогічного показника у пацієнтів зі стенокардією напруги без ХОБ, р<0,05.

ХОБ у хворих на ІХС спричинює більш виражену дисфункцію ендотелію, ніж у пацієнтів зі стенокардією напруги без ХОБ. У пацієнтів зі стенокардією напруги з супутнім ХОБ при проведенні проби з РГ діаметр ПА підвищився на 0,280,02 мм, що на 4,0% менше ніж у пацієнтів зі стенокардією напруги без ХОБ, у яких зміна діаметра ПА на тлі РГ складала 0,450,03 мм. Про додаткове зменшення ендогенної продукції NO у хворих на ХОБ також свідчить менший рівень у них NOX.

При стенокардії напруги на тлі ХОБ відмічалось порушення функції зовнішнього дихання переважно за обструктивним типом. Водночас у хворих на стенокардію напруги без ХОБ розлади дихання були відсутні. Про бронхіальну обструкцію у пацієнтів з ХОБ свідчать зниження ФЖЄЛ при збереженій ЖЄЛ, а також зменшення в порівнянні з індивідуальною нормою ОФВ1 на 25,0% та індексу Тіфно на 19,3%.

Таблиця 2

Зміни