LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції порушень синтезу оксиду азоту при лікуванні хворих на стенокардію напруги на тлі хронічного обструктивного бронхіту

n=10

99,92,7#

9,50,5#

+15,51,1#

55,53,2#


ізосор-біду динітрат

пероральний прийом, n=6

84,42,8

12,10,6#

+11,40,8

50,44,1



пероральний та інгаляційний прийом, n=8

92,7

2,9#,&

10,3

0,5#,&

+11,3

0,8

48,3

3,7


небіволол, n=11

98,62,8#

8,90,6#

+15,81,0#

54,13,2#

Хворі на стенокардію напруги

ІІІ ФК на тлі ХОБ

до терапії, n=67

52,22,1

22,10,9

+9,20,7

35,03,1


L-аргінін, n=20

71,82,1#

16,50,6#

+13,30,8#

46,83,2#


ізосор-біду динітрат

пероральний прийом, n=18

61,12,3#

19,40,8

+9,00,9

42,43,3



пероральний та інгаляційний прийом, n=31

64,0

2,2#

17,1

0,7#,&

+11,6

0,6

40,6

3,1


небіволол, n=32

60,82,2#

17,50,7#

+11,50,8#

44,43,3#

Хворі на стенокардію напруги

ІV ФК на тлі ХОБ

до терапії, n=34

38,41,2

27,71,1

+7,10,5

25,22,7


L-аргінін, n=15

40,71,4

24,10,9#

+8,20,6

31,92,7#


ізо-сор-біду диніт-рат

пероральний прийом, n=9

40,11,3

25,51,0

+7,30,5

27,12,9



пероральний та інгаляційний прийом, n=24

45,4

1,5#,&

24,4

1,0#,&

+7,7

0,6

38,5

3,2#,&


небіволол, n=19

39,71,0

23,90,8#

+8,20,7

31,02,8

Примітки:

  • # – статистично достовірно в порівнянні з аналогічним показником до проведення терапії, р<0,05.

  • & – статистично достовірно в порівнянні з аналогічним показником на тлі терапії пероральною формою ізосорбіду динітрату, р<0,05.

    Завдяки тому, що L-аргінін є фізіологічним прекурсором синтезу NO, на тлі його призначення відмічалось збільшення базальної і стимульованої продукції NO (табл. 3). Так, приріст діаметра ПА в пробі з РГ у хворих ІІ ФК склав 0,520,05 мм (р=0,007), у хворих ІІІ ФК – 0,370,04 мм (р=0,003), а у хворих IV ФК статистично значущого приросту зареєстровано не було (р>0,05). Про збільшення базальної продукції NO свідчив приріст NOХ, який відмічався у хворих всіх ФК.

    На тлі терапії L-аргініном у пацієнтів значно зменшилась добова кількість ангінозних нападів (на 3,30,6, р=0,042) і прийнятих таблеток нітрогліцерину (на 4,80,7, р=0,021). У 23 хворих відмічалось зменшення вираженості експіраторної задишки при фізичному навантаженні, трьох пацієнтів перестала турбувати задишка в спокої, середня ЧД зменшилась на 4,30,6 рухів на хвилину, у 7 хворих став більш продуктивним кашель. Відстань ходи збільшилась у хворих ІІ ФК на 24,4% (р=0,001), у хворих ІІІ ФК – на 28,7% (р<0,001), проте у пацієнтів IV ФК статистично достовірного приросту цього показника не відмічалось. Відповідно до цього змінювалась і ППН (табл. 1): у хворих ІІ ФК цей показник збільшився на 12,6% (р<0,001), у хворих ІІІ ФК – на 13,2% (р<0,001), у хворих IV ФК ППН не змінювалась. У всіх хворих, які приймали L-аргінін, поліпшилась якість життя: при ІІ ФК показник самооцінки зменшився на 4,60,7 бали (р<0,001), при ІІІ ФК – на 5,40,8 бали (р=0,001), при IV ФК – на 2,30,4 бали (р=0,047).

    У пацієнтів зі стенокардією напруги в ГЛТ з різними формами введення нітрогліцерину було виявлено, що на функцію зовнішнього дихання впливає лише інгаляційний прийом препарату. Під дією інгаляційного введення нітрогліцерину збільшувалися показники ОФВ1 (на 16,1%, р=0,046), індексу Тіфно (на 7,71,27%, р=0,033), МОШ75% (на 13,4%, р<0,001), що свідчило про дилатацію бронхів дрібного калібру. Збільшення величини МОШ25% (на 20,7%, р<0,001) вказувало на розширення великих бронхів. Позитивні зміни функції зовнішнього дихання супроводжувались зменшенням проявів дихальної недостатності та бронхообструктивного синдрому. Сублінгвальне введення нітрогліцерину (у вигляді таблеток або аерозолю) функції зовнішнього дихання не поліпшувало і до позитивних клінічних змін не призводило. Відсутність ефекту в останньому випадку можна пояснити попереднім надходженням препарату до системного кровотоку і лише після того – до легеневого кола кровообігу, тому сублінгвальні форми введення забезпечують попадання нітрогліцерину до уражених бронхів в значно меншій концентрації, ніж при інгаляційному прийомі. Дія нітрогліцерину і на великі, і на дрібні бронхи була зумовлена NO-залежними механізмами, доказом чого є помірно щільний кореляційний зв'язок між NOХ і прирістом швидкісних показників (наприклад, для ОФВ1 r=+0,334, для МОШ25% r=+0,424, в усіх випадках р<0,05). Але принципова відмінність ефектів нітрогліцерину в різних відділах респіраторного тракту полягала в тому, що на рівні дрібних бронхів їхня вираженість була однаковою, тобто не залежала від ФК стенокардії. Водночас дилатація великих бронхів чітко залежала від тяжкості перебігу ІХС (при ІІ ФК приріст МОШ25% дорівнював 14,8%, при ІІІ ФК – 18,9%, при ІV ФК – 25,4%).

    Пероральний прийом ізосорбіду динітрату, що є донатором екзогенного NO, хворими ІІ-IV ФК не поліпшував функції зовнішнього дихання (табл. 2). Навпаки, комбінація перорального та інгаляційного прийому препарату зменшила бронхіальну обструкцію, на що вказувало збільшення ОФВ1 (на 12,3% при ІІ ФК, р=0,008; на 12,0% при ІІІ ФК, р=0,015; на 12,4% при IV ФК, р=003), МОШ75% (на 12,0% при ІІ ФК стенокардії, р=0,010; на 11,3% при ІІІ ФК, р=0,014; на 10,9% при IV ФК, р=0,006). Показник МОШ50% на тлі терапії не змінювався. Під впливом лікування зменшилась резистентність великих бронхів: при ІІ ФК це ще не набувало статистичної значущості, при ІІІ ФК приріст МОШ25% складав 21,1%, а при IV ФК – 27,0% (р<0,001). При інгаляційному і пероральному введенні ізосорбіду динітрату відмічалась позитивна залежність поміж ступенем дилатації великих бронхів і ФК стенокардії. Водночас між дилатацією дрібних бронхів і ФК стенокардії наведена залежність була відсутня. Поліпшення прохідності респіраторних шляхів зумовило зростання функціонального резерву дихання – показник МВЛ підвищився на 21,0% у хворих ІІ ФК, на 25,1% у хворих ІІІ ФК, на 32,0% у хворих IV ФК (в усіх випадках р<0,001). Дилатація і великих, і дрібних бронхів


  •