LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції порушень синтезу оксиду азоту при лікуванні хворих на стенокардію напруги на тлі хронічного обструктивного бронхіту

опосередковувалась NO-залежними механізмами дії ізосорбіду динітрату, оскільки між прирістом швидкісних показників і NOХ мала місце позитивна кореляція (r=+0,311 для ОФВ1, r=+0,409 для МОШ25%, r=+0,325 для МОШ75%, р<0,05 в усіх випадках). Проте дія на рівні дрібних бронхів була неспецифічна, тому що не залежала від тяжкості перебігу ІХС, а отже, від вмісту NO в організмі хворих. Навпаки, ефекти ізосорбіду динітрату стосовно великих бронхів є специфічними. На це вказує залежність його ефективності від ступеня пригнічення ендогенної продукції NO. Ізосорбіду динітрат діє як екзогенний донатор ендотеліального релаксуючого фактора, тому ендогенний синтез NO не інтенсифікується. Дійсно, дилатація ПА на тлі РГ при введенні ізосорбіду динітрату не змінилась, тобто стимульована продукція NO не збільшилась (табл. 3). Водночас у хворих IV ФК, у яких є найбільше пригнічення синтезу власного NO, рівень NOХ підвищився на 52,8% (р=0,002).

Прийом ізосорбіду динітрату призвів до позитивних клінічних змін в разі як перорального, так і комбінованого (частково перорального, частково інгаляційного) введення препарату, але в останньому випадку зміни були більш вираженими. Так, при пероральному застосуванні ізосорбіду динітрату у хворих ІІ ФК дистанція ходи збільшилась на 29,0% (р=0,011), у хворих ІІІ ФК – на 25,2% (р=0,038), IV ФК – на 46,8% (р=0,023). При пероральному та інгаляційному введенні ця дистанція підвищилась на 35,9%, 39,4%, 68,4% відповідно (в усіх випадках р<0,001). Аналогічна динаміка спостерігалась при вивченні ППН (табл. 3). Пероральний прийом препарату в жодному випадку не призвів до зникнення скарг на експіраторну задишку при фізичному навантаженні, але в стані спокою вона перестала турбувати 4 з 15 пацієнтів. Загальний стан поліпшився (з середньої тяжкості до задовільної) лише в 1 хворого IV ФК за рахунок зменшення больового синдрому. Збільшилась кількість пацієнтів, у яких реєструвалась тахікардія (1 – до терапії, 9 – на її тлі). При прийомі ізосорбіду динітрату перорально та інгаляційно суб'єктивні прояви задишки при фізичному навантаженні зникли в 15 хворих, в стані спокою – у 11 з 20 пацієнтів. Загальний стан покращився у 12 пацієнтів: у 10 – з середньотяжкого на задовільний, у 2 – з тяжкого на середньотяжкий. Кількість хворих з тахікардією на тлі терапії не збільшилась.

Якість життя при пероральному та інгаляційному введенні ізосорбіду ди-нітрату поліпшилась більше, ніж при пероральному прийомі препарату (табл. 3). Так, в останньому випадку самооцінка якості життя в залежності від ФК стенокардії напруги змінювалась наступним чином: при ІІ ФК – на 15,7% (р=0,026), при ІІІ і IV ФК зміни були недостовірні (р>0,05). Навпаки, в разі прийому ізосорбіду динітрату перорально та інгаляційно якість життя поліпшувалась у всіх пацієнтів: при ІІ ФК – на 18,5% (р<0,001), при ІІІ – на 12,6% (р<0,001), при IV ФК – на 11,9% (р=0,038).

Дані, наведені в таблиці 2, свідчать, що небіволол серед хворих жодного ФК стенокардії не погіршує бронхіальну прохідність будь-якого рівня і не зменшує функціональний резерв органів дихання. Більш того, у хворих ІІ ФК було зареєстровано невелике, але достовірне збільшення показника МОШ25% на 10,2% (р=0,047). Імовірно, це пояснюється здатністю небівололу стимулювати ендогенне утворення NO, який відіграє провідну роль в регуляції тонусу великих бронхів. При збільшенні ФК стенокардії здатність ендотелію судин та легеневих структур до синтезу NO зменшується, внаслідок чого небіволол стає неспроможним його стимулювати. Дійсно, при погіршенні перебігу стенокардії напруги здатність небівололу стимулювати синтез NO на тлі РГ зменшується: якщо при ІІ ФК приріст діаметра ПА складає 41,1% (р<0,001), то при ІІІ ФК він зменшується до 25,0%, а у хворих IV ФК відсутній зовсім (табл. 3). Аналогічна динаміка спостерігається і відносно NOХ. Завдяки прийому небівололу у хворих зменшилась добова частота нападів стенокардії (на 4,10,8, р=0,034) і кількість прийнятих таблеток нітрогліцерину (на 4,30,6, р=0,025). Суб'єктивні прояви задишки зменшились у 3 хворих стенокардії напруги ІІ ФК. Загальний стан поліпшився у 6 пацієнтів за рахунок переходу з середньотяжкого до задовільного. Синусова тахікардія зникла у 5 з 12 пацієнтів, екстрасистолія – у 3 з 8 пацієнтів. Середній артеріальний тиск зменшився на 6,91,3 мм рт. ст. Крім того, поліпшився функціональний стан хворих: при стенокардії ІІ ФК дистанція ходи збільшилась на 39,5% (р=0,009), при ІІІ ФК – на 26,1% (р=0,028), при IV ФК – на 19,1% (р=0,021). Аналогічна динаміка мала місце при вивченні ППН (табл. 3), хоча у пацієнтів IV ФК приріст цієї величини виявився недостовірним. Якість життя поліпшувалась у хворих на стенокардію всіх ФК.

ВИСНОВКИ

  • На підставі поглибленого вивчення функції зовнішнього дихання, ендотеліальної дисфункції та клінічного перебігу захворювання у хворих на стенокардію напруги на тлі ХОБ вивчено спільний патогенетичний механізм вазо- і бронходилатації – зниження синтезу NO, і запропоновано способи підвищення толерантності до фізичного навантаження і поліпшення якості життя пацієнтів, що ґрунтуються на корекції його порушення.

  • Наявність супутнього ХОБ збільшує дефіцит синтезу ендогенного NO, що погіршує перебіг стенокардії напруги і зменшує толерантність хворих до фізичного навантаження. При цьому в умовах стенокардії напруги на тлі ХОБ бронхіальна обструкція має місце на рівні не тільки дрібних, але й крупних бронхів. Підвищення опору крупних бронхів (зменшення МОШ25%) позитивно корелює (r=+0,358) зі зменшенням синтезу NO.

  • L-аргінін, що є субстратом синтезу NO, демонструє здатність поліпшувати функцію зовнішнього дихання за рахунок дилатації великих і дрібних бронхів, що корелює з позитивним впливом препарату на ендотеліальну дисфункцію, толерантність до фізичного навантаження і клінічний перебіг захворювання у хворих на стенокардію напруги на тлі ХОБ.

  • У хворих на стенокардію напруги на тлі ХОБ комбінований (пероральний та інгаляційний) курсовий прийом ізосорбіду динітрату є більш ефективним, ніж прийом тієї ж дози лише перорально, оскільки комбіноване введення препарату здатне зменшити рівень бронхіальної обструкції. Внаслідок цього при комбінованому введенні ізосорбіду динітрату більш значно, ніж при пероральному прийомі, зростає толерантність до фізичного навантаження, оптимізується клінічний перебіг захворювання та покращується якість життя хворих.

  • Різні форми введення донатора синтезу NO нітрогліцерину в ГЛТ виявили неоднакову ефективність при стенокардії напруги на тлі ХОБ. Сублінгваль-не введення (таблеток або спрею) виявилось неспроможним покращити функцію зовнішнього дихання, тимчасом як інгаляційне введення нітроглі-церину зменшувало бронхіальну обструкцію (в тому числі внаслідок дії на рівні крупних бронхів) і покращувало функціональний стан хворих.

  • У хворих на стенокардію напруги на тлі ХОБ курсовий прийом β-адреноблокатора небівололу, що стимулює ендогенний синтез NO ендотелієм, не впливає на резистивність дрібних бронхів, а у пацієнтів ІІ ФК зменшує опір крупних бронхів. Небіволол не погіршує функцію зовнішнього дихання, коригує ендотеліальну дисфункцію і поліпшує якість життя пацієнтів.

    ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

  • Хворим на стенокардію напруги з супутнім ХОБ при загостренні ХОБ доцільно призначати курсовий


  •