LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування корекції шлункових дисритмій у хворих на цукровий діабет 2-го типу

групи (ФД), але це підвищення концентрації глюкози в плазмі крові залишалося в рамках нормативних значень –
(5,4 1,2) ммоль/л.

Дослідження рівню HbA1c виявило наступні особливості. У пацієнтів 2-ї групи та у практично здорових осіб HbA1c склав відповідно (4,0 0,9) та (4,7 1,2) %. Серед пацієнтів 1-ї групи найбільше значення HbA1c (р < 0,0001) зафіксовано в осіб 1б підгрупи з вираженим уповільненням ШСШ – (6,4 1,2) %; пацієнти 1а підгрупи з незначним уповільненням ШСШ мали дещо менший рівень HbA1c – (6,0 1,4) %, але він був вірогідно (р < 0,001) вищим, ніж в осіб контрольної групи. У хворих 1г підгрупи з прискореною ШСШ, значення HbA1c було подібним до показників пацієнтів 1а підгрупи – (5,9 2,1) % та вірогідно (р < 0,05) вищим ніж в осіб контрольної групи. Значення HbA1c у пацієнтів 1в підгрупи, що мали незмінену ШСШ, вірогідно не відрізнялося (р > 0,05) від даних контрольної групи – (5,5 1,7) %.

Найбільший рівень Ins зафіксований в осіб 1б підгрупи з вираженим уповільненням ШСШ – (138,5 62,4) пмоль/л. Дещо меншу концентрацію Ins – (106,2 51,7) пмоль/л – спостерігали у пацієнтів з помірним уповільненим ШСШ (1а підгрупа). Рівень Ins у хворих 1а, 1б та 1в підгруп був вірогідно вищим (р < 0,002, р < 0,0001 та р < 0,028 відповідно), ніж в осіб контрольної групи – (71,8 28,0) пмоль/л, на відміну від пацієнтів 1г підгрупи та 2-ї групи, що не мали статистично значимих відмінностей ((79,6 35,2) пмоль/л, р > 0,69 та (64,6 15,8) пмоль/л, р > 0,85 відповідно) у концентрації Ins, порівняно з контролем.

Індекс HOMA-IR у хворих 1-ї групи значно перевищував критичне значення (3,16 одиниць). При урахуванні ступеня порушення МЕФШ виявилося, що найзначніша інсулінорезистентність притаманна хворім 1б ((9,1 5,0) одиниць) та 1а ((5,7 2,5) одиниць) підгруп, нижчі показники HOMA-IR зареєстровані у хворих з нормальною та прискореною ШСШ – 1в ((4,2 1,6) одиниць) та 1г ((3,9 1,7) одиниць) підгруп. Хворі 2-ї групи не мали проявів інсулінорезистентності – індекс HOMA-IR у цих пацієнтів не перевищував критичне значення (3,16 одиниць), вірогідно не відрізнявся (р > 0,5) від показників практично здорових осіб ((2,1 0,7) одиниць) та складав
(2,2 0,7) одиниць.

Результати кореляційного аналізу продемонстрували наявність слабкого позитивного зв'язку між рівнем Ghr та ШСШ (rs = 0,4; p < 0,05) та сильного позитивного зв'язку між концентрацією G-17 у сироватці крові та ШСШ (rs = 0,7; p < 0,0001) для пацієнтів 1а підгрупи. У пацієнтів 1б підгрупи виявлений позитивний кореляційний зв'язок між рівнем Ghr та ШСШ, з одного боку, а також між рівнем G-17 та ШСШ – з іншого; у хворих цієї підгрупи зв'язок між зазначеними показниками був середньої сили та мав однакове абсолютне значення коефіцієнта кореляції Спірмена та вірогідності (rs = 0,6; p < 0,02). У хворих з прискореною перистальтикою шлунку
(1г підгрупа) вірогідний вплив на ШСШ чинив тільки рівень Ghr у сироватці крові (rs = 0,8;
p < 0,0001). Рівень G-17 у сироватці крові помірно впливав на моторику шлунку у хворих на ФД – (rs = 0,5; p < 0,008), на відміну від концентрації Ghr, який чинив незначний вплив на ШСШ –
(rs = 0,4; p < 0,02).

При проведенні кореляційного аналізу між показниками ШСШ та рівнем глікемії натще виявлений негативний кореляційний зв'язок між зазначеними показниками у пацієнтів 1а підгрупі (rs = (-0,4); p < 0,04). Однак в інших хворих на ЦД 2-го типу, що мали значне уповільнення ШСШ (хворі 1б підгрупи), а також в осіб, які страждали на ФД (хворі 2-ї групи), подібного кореляційного зв'язку не виявлено. У жодній з груп не виявлено кореляційного зв'язку між ШСШ та рівнем HbA1c, Ins, тривалістю основного захворювання, статтю та віком пацієнта.

Відзначено наявність вірогідного зв'язку між такими показниками, як рівень глікемії натще та HbA1c, рівень глікемії натще та концентрація Ins, показник HOMA-IR та концентрація Ins, рівень глікемії натще. Ці відношення давно відомі та не потребують додаткового пояснення.

З метою визначення предикторів уповільненої ШСШ у пацієнтів 1-ї та 2-ї груп застосували множинний лінійний регресійний аналіз з використанням покрокового методу (див. табл. 1).

Як свідчить таблиця 1, предикторами вповільненого спорожнення шлунку в осіб 1а підгрупи є концентрація G-17, Ghr та рівень глікемії натще. В осіб 1б підгрупи виявлено тільки один предиктор порушеної ШСШ, зокрема – рівень G-17. Предиктором прискореної ШСШ у хворих на ЦД є висока концентрація загального Ghr. Тривале перебування напіврідкої їжі в порожнині шлунку у хворих на ФД можна прогнозувати на підставі оцінці сироваткових концентрацій Ghr та G-17.

З метою корекції затриманого спорожнення шлунку хворим на ЦД 2-го типу та ФД призначали найбезпечніший та найефективніший новий гастропрокінетик – мосаприд [N. Ueno, 2002].

Таблиця 1

Предиктори порушення спорожнення шлунку
від напіврідкої їжі у пацієнтів 1-ї та 2-ї груп

Групи пацієнтів

Предиктор

Коефіцієнт регресії

Стандартна похибка

Рівень значимості, p

1-а група

1а підгрупа

G-17

0,15

0,06

0,01



Ghr

0,05

0,01

0,001



Глікемія

-0,42

0,14

0,006



Константа регресії

38,33

1,50

0,0001


1б підгрупа

G-17

0,47

0,17

0,02



Константа регресії

26,82

1,73

0,0001


1г підгрупа

Ghr

0,13

0,04

0,003



Константа регресії

56,74

3,98

0,0001

2-а група

Ghr

0,01

0,01

0,02


G-17

0,29

0,12

0,02


Константа регресії

32,85

1,79

0,0001


Згідно фармакологічній характеристиці, мосаприд є селективним агоністом 5-НТ4 та частковим антагоністом 5-НТ3 [В. Н. Коваленко, 2005]. Завдяки активуючому впливу на 5-НТ4 рецептори досягається вивільнення ацетилхоліну з холінергічних нервових закінчень, розташованих у гастроінтестинальній стінці, що приводить до стимуляції моторики верхнього відділу ШКТ. Часткова блокада 5-НТ3 рецепторів зумовлює невелике пригнічення активності блювотного центру та незначну антиеметичну дію. Мосаприд не впливає на D2 рецептори, тобто прийом цього препарату не супроводжується розвитком екстрапірамідних реакцій,