LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікувальної тактики при поєднаних доброякісних процесах матки

сторінку.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для рішення поставлених задач, проведене комплексне обстеження 563 пацієнток із поєднаними доброякісними процесами матки, що дозволило виявити міому та ендометріоз матки в 201 (35,7%) пацієнтки, які склали основну групу; міома матки була діагностована в 179 (31,8%) жінок, вони склали І групу порівняння; у 183 (32,6%) обстежених установили ендометріоз матки (ІІ група порівняння). З використанням методів рандомізації була відібрана група з 50 здорових жінок від 18 до 40 років і старших, за соціальним і сімейним станом, місцем проживання, впливом екологічних факторів, однорідних із жінками основних груп, що в подальшому дозволило репрезентативно порівнювати їх та обєктивно судити про відмінності. Досліджені показники метаболічного, імунного та гормонального гомеостазу, що відбивають структурнофункціональні властивості клітин тканин організму хворих міомою матки, ендометріозом та при їхньому поєднанні. Вивчені та обгрунтовані можливі шляхи корекції виявлених змін.

Для досягнення поставленої в роботі мети нами використовані анамнестичні дані і результати клініко-лабораторних і спеціальних досліджень, що включають цитологічний, гістологічний, кольпоцитологічний, ехографічний, ендоскопічний і радіоімунологічний методи. Спеціальні методи дослідження включали: визначення рівня гонадотропних (ФСГ, ЛГ), пролактину, АКТГ, кортизолу, яєчникових (естрадіола, прогестерону) гормонів і циклічного аденозинмонофосфата (цАМФ) у плазмі периферичної крові хворих і здорових жінок. Рівень гормонів визначали у фолікулінову (7-й день циклу) та лютеінову фази (21-й день циклу). Рівень гормонів та цАМФ визначали радіоімунологічним методом із використанням наборів фірми "IMMUNOTECH" (Чехія). Рівень лейкотрієнів (ЛТ) С4/D4/Е4 та інтерлейкинів -1, -2 (ІЛ-1,ІЛ-2), чинника некрозу пухлин альфа (ЧНП-a) у сироватці крові визначали швидким неізотопним методом (імуноферментний аналіз) із використанням ензимоімунотестових систем фірми Amercham. Імуногістохімічна реакція на естрогенові рецептори (ЕР) проведена в клітинах ендометріоїдних ектопій, міоматозних гіперплазій та при їх поєднанні, отриманих при хірургічному втручанні, з використанням Monoclonal antibody to Estrogen Receptor Subclass IG, quartett,, Cat.№051900230, Lot №3279. Дослідження проведені в лабораторії ендокринології та патморфології інституту ПАГ АМН України.

Для характеристики й оцінки значимості проблеми поєднаних доброякісних процесів матки (ПДПМ) проведена клініко-епідеміологічна оцінка 1217 статистичних карт, що містять 145 параметрів, заповнених на 430 хворих міомою матки, 264 - внутрішнім ендометріозом, і на 523 жінки (основна група), у яких міома матки поєдналася з внутрішнім ендометріозом. Контрольну групу склали 100 жінок практично здорових.

Оцінюючи дані, отримані в результаті ретроспективного епідеміологічного дослідження, ми обчислювали показник відносного ризику (ВР). Цей показник найчастіше використовується в аналітичній епідеміології. Для оцінки популяційної значимості того чи іншого чинника ризику, обчислювався показник залежної від нього частини захворюваності - залежна пропорція (ЗП).

Для обєктивізації даних про локалізацію і поширення патологічного процесу у хворих проведено ехографічне дослідження органів малого таза. Для ультразвукової діагностики використовували апарат "Aloka SSD-630" (Японія). Для диференціальної діагностики ендометріоїдних гетеротопій із запальними процесами в матці, а також із міоматозними гіперплазіями використовувався метод побудови гістограм, які є відображенням інтенсивності ехо - області в ультразвуковому томографічному зображенні.

У клінічній практиці ехографічні параметри матки зіставляють із традиційними розмірами, що відповідають терміну вагітності в тижнях. З метою кореляції ультразвукових розмірів матки зі загальновизнаними, що відповідають термінам вагітності в тижнях, а також для обєктивізації цих розмірів при диспансерному спостереженні нами враховувався розмір матки в одиницях її об'єму (см3). В необхідних випадках використовувалась гістероскопія, а також інтраскопічний метод ЯМР-томографії.

Всі обстежені хворі одержували різні схеми консервативної терапії протягом 6-12 місяців. Клінічний контроль за ефективністю лікування проводили в процесі лікування, а також при диспансерному спостереженні за хворими протягом 3-5 років.

Отримані результати клінічних спостережень та лабораторні дані опрацьовані на персональному комп'ютері "Pentium-166" із використанням програми "Statistica" (версія 6.0).

Результати досліджень та їх обговорення. За етіологічною значимістю (за розміром відносного ризику), що показує міру зв'язку між впливом визначених чинників і виникненням захворювання, були зроблені наступні висновки: для хворих із поєднанням міоми матки й внутрішнім ендометріозом виявлені загальні чинники ризику, це - обтяжена спадкоємність (ВР=3,4), творчий характер праці й одноманітна дієта (ВР=4,1 і 3,2), хронічні запальні процеси матки й патологія менструальної функції (ВР=6,5 і 3,5), операції на матці та придатках (ВР=3,8), відсутність родів і вторинна безплідність після штучного аборту (ВР=3,3 і 3,8), ендокринологічні захворювання (ВР=3,1).

За показником залежної пропорції (ЗП), що враховує як ступінь впливу чинника на ризик розвитку захворювання, так і частоту його поширення серед хворих, найбільше значимими у виникненні поєднаних доброякісних процесів у матці, є такі чинники як відсутність або недостатня реалізація генеративної функції, патологія менструальної функції, перенесені або супутні гінекологічні захворювання, відсутність контрацепції та велика кількість абортів.

Ці чинники визначають розвиток більш половини усіх випадків ДПМ. Чинники ці є керованими і, отже, реально запобігливими, що дає вагомі підстави для розробки і реалізації засобів їхньої профілактики.

Значну частину склали хворі у віці від 19 до 52 років, у середньому 37,50,5 років. Як в основній, так і в групах порівняння переважали жінки репродуктивного віку, у розквіті як біологічних, так і соціальних функцій.

Як показали проведені нами дослідження, серед хворих усіх груп було лише 28 (4,9%) спостережень із повною відсутністю суб'єктивних симптомів. У обстежених нами пацієнток найбільш частою скаргою в жінок із міомою матки були порушення менструальної функції (89,9%), у хворих із внутрішнім ендометріозом біль різного характеру (96,7%), і при поєднанні міоми й ендометріозу матки - больовий синдром спостерігався в 98.1% пацієнтів, а порушення менструальної функції в 75,6%.

За нашими даними вегетоневротичні реакції властиві всім групам хворих, але є найбільше вираженими в жінок з ендометріозом матки й при поєднанні ендометріозу з міомою (39,8% і 38,3% відповідно). У цих хворих виявляли підвищений