LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікувальної тактики при поєднаних доброякісних процесах матки

підтвердилося сінергічне з ІЛ-1 й ІЛ-2 збільшення ФНП-a як при міомі й ендометріозі матки, так і при їхньому поєднанні. У цих пацієнток рівень був значно вищим ніж у здорових жінок (4,060,96 пг/мл проти 0,080,02 пг/мл) і відбивав суть патологічного процесу.

Сінергізм у підвищенні ІЛ-1; ІЛ-2 та ФНП-a при міомі та ендометріозі матки, а також при їх поєднанні може відбивати як механізми розвитку патології, так і захисні реакції організму.

Причинами посиленої (неконтрольованої) генерації цитокинів при ДПМ можуть бути як ендометріоїдні гетеротопії, що генерують ендотеліальний чинник росту, так і міоматозні гіперплазії, що стимулюють епідермальний чинник росту. Поєднання міоми й ендометріозу матки викликає гіпертрофовану відповідь системи імунітету. З одного боку - це фізіологічна реакція, заснована на різноманітності механізмів цитокінів (ендокринні, аутокринні, паракринні), і спроба запустити програму апоптозу, а з іншого боку, така реакція не тільки небажана, але й небезпечна. При такій гіпертрофованій реакції порушується баланс між контролем і безконтрольністю, користю і шкідливістю імунних відповідей. При цьому надлишок цитокинів - вирішальний чинник у підтримці й посиленні патологічних процесів - хронічного запалення, проліферації та інших небезпечних тканинних відповідей, важкої деструкції тканин.

Отже, виникає необхідність медикаментозного втручання в систему імуногомеостазу і за рівнем цитокінів визначати ефективність цього впливу.

Насиченість патологічними процесами при ДПМ, що сприяють формуванню системних порушень у ході розвитку захворювання, припускає, що початковою ланкою в цьому процесі може бути запалення і перш за все активація ліпідних медіаторів - лейкотрієнів.

Проведені дослідження показали, що рівень ЛТ С4/D4/Е4 у сироватці крові здорових жінок складає 8,61,3 пг/мл, і вірогідно (p<0,001) відрізняється від показників у жінок інших груп. Так у хворих міомою матки рівень ЛТ складав 27,52,9 пг/мл, що перевищує показники у здорових жінок майже в 3 рази (p<0,05). Це співпадає з нашими клініко-епідеміологічними дослідженнями впливу перенесених або супутніх гінекологічних захворювань на ризик виникнення ДПМ. Так при наявності хронічних запальних процесів матки ризик виникнення міоми матки зростає в 3,5 рази, внутрішнього ендометріозу в 6,7 разів, поєднання міоми й ендометріозу матки в 6,5 разів. Можливо, тому найбільш високий рівень ЛТ встановлений у жінок із поєднанням міоми й ендометріозу (51,032,5 пг/мл), що значно вище, ніж в усіх інших жінок (p<0,05).

Враховуючи те, що ЛТ С4/D4/Е4 здатні збуджувати нервові клітини і викликати сильне скорочення гладкої мускулатури, можна припустити їхню запускаючу роль при больовому синдромі, що в жінок з ДПМ є головним.

Простагландини, тромбоксани й лейкотрієни утворюються з незамінних жирних кислот. Ці філогенетично давні з'єднання вже в низьких концентраціях викликають ряд біологічних ефектів в різних тканинах та органах. Спираючись на дані про участь простагландинів у механізмах нейроендокринної регуляції секреції гонадотропінів, процесу овуляції, стимуляції скорочень матки, а також тісний зв'язок ЛТ із шляхами метаболізму арахидонової кислоти - можна припустити можливе значення лейкотрієнів у процесах репродукції й розглядати їхню дію як "гормональну" при особливих умовах транспорту до органу - мішені.

Нами проведене комплексне вивчення стану ендометрія хворих ДПМ. Використано цитологічний (n=343), морфологічний методи (n=323) дослідження ендометрія та дані УЗД органів малого таза.

Патологія ендометрія при УЗД виявлена нами в 82 (45,8%) хворих міомою матки, 68 (37,2%) - внутрішнім ендометріозом і в 107 (53,2%) пацієнток із поєднанням міоми й ендометріозу матки. Основними ехографічними ознаками гіперпластичних процесів були збільшення М-ехо в передньо - задньому напрямку, середня товщина його склала 41,711,3 мм, з однорідною структурою і зниженою ехогенністю. Діагноз підтверджений при гістологічному дослідженні зскрібка ендометрія в 93% випадків, що й складає діагностичну цінність УЗД у виявленні гіперпластичних процесів ендометрія.

Частіше усього, за даними цитології, гіперпластичні процеси виявлялися в групі хворих із поєднанням міоми й ендометріозу матки (59,3%). Клінічні й лабораторні дані, що вказують на значну роль запального процесу при ДПМ, сполучаються з результатами цитологічного та гістологічного дослідження ендометрія. Запальні зміни ендометрія діагностовані в 141 (25,1%) хворої. Запальний процес в ендометрії частіше зустрічається у хворих внутрішнім ендометріозом (55 - 30,1%) і пацієнток із поєднанням міоми й ендометріозу матки (58 - 28,9%), що значно перевищує цей показник у жінок із міомою матки (15,6%, р<0,05). Слід також відзначити, що сполучення запального процесу та гіперплазії ендометрія частіше зустрічається при поєднанні міоми й ендометріозу матки (31,4% при цитологічному та 26,9% - гістологічному дослідженні ендометрія). Структура гіперпластичних процесів ендометрія в обстежених жінок була такою: при міомі матки - 62,8%, при внутрішньому ендометріозі - 60,5%, при поєднанні міоми й ендометріозу - 57,3%. Залозисто - кістозна гіперплазія ендометрія зустрічалася значно рідше - 26,5% при міомі матки, 28,7% при внутрішньому ендометріозі, і декілька частіше при поєднанні міоми й ендометріозу матки (29,8%). Можливо, це зв'язано з тим, що розширення просвіту залоз (без утворення кіст) спостерігається і при залозистій гіперплазії ендометрія. Виявлений у 4,9% поліпоз ендометрія в жінок із внутрішнім ендометріозом, зустрічався частіше в жінок із міомою матки (6,4%), та при поєднанні міоми й ендометріозу матки - 5,6%. У хворих на міому матки атипова гіперплазія зустрічалася рідше (4,3%) ніж при внутрішньому ендометріозі (5,9%) і сполученні цих процесів - 7,3% (р<0,05). У хворих з ДПМ до 40 років при відсутності клінічних проявів захворювання, й патології менструальної функції, й наявності за даними УЗД доброякісного процесу в матці можна обмежитися аспіраційно - цитологічним дослідженням ендометрія, з огляду на його високу інформативність. Морфологічне дослідження ендометрія повинно бути обов'язковим у пацієнток будь-якого віку з порушеннями менструальної функції, а також в усіх хворих після 40 років.

З огляду на часте виявлення запальних змін в ендометрії, а також високий рівень лейкотрієнів при даній патології, можна припустити наявність локального запального феномену при ДПМ, і про роль запалення в патогенезі ДПМ.

При вивченні мікроскопічної будови ендометріозу та міоми матки виявлено: міома з багатою сполучнотканинною стромою, множинні ділянки склерозу переплетені з гладеньком'язовими волокнами, множинні вогнища гіперплазії міометрія. Між гладеньком'язовими волокнами відмічаються вогнища проліферації круглоклітинні, місцями лімфоцитарні, головним чином, клітини фібробластичні, іноді зустрічаються