LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікувальної тактики при поєднаних доброякісних процесах матки

(рис.1).

На першому етапі, що проводиться лікарем жіночої консультації, виконується розподіл на групи обліку. На підставі даних анамнезу, скарг і огляду, лікар виділяє 3 групи обліку: І - здорові, що не мають гінекологічної патології, з мінімальним ризиком виникнення ДПМ, II група ризику - це або практично здорові, але ті, які мають ризик виникнення ДПМ, або хворі гінекологічними захворюваннями (критичне число чинників ризику більше трьох), III - група жінок із наявністю ДПМ.

Результати проведених досліджень дозволили нам розробити скринінгову програму диференційованого ведення хворих з ДПМ (Рис. 2). Вона містить у собі 3 етапи.

На першому етапі програми - аналітичному, на підставі скарг, даних бімануального, ректовагінального досліджень установлюється факт наявності доброякісного процесу в матці.

На другому етапі - тактико-діагностичному на підставі даних УЗД органів малого таза формується топічний діагноз, проводиться гемостазіологічне дослідження, а також гістологічне або цитологічне дослідження стану ендометрія. Визначаються умови для консервативного лікування й подальшого диспансерного спостереження за хворою. Аналізуючи дані літератури і спираючись на власні дослідження, ми визначили умови для консервативного лікування ПДПМ: об'єм матки до 450 см3 ; відсутність гнійного запалення придатків матки; відсутність об'ємних утворень у малому тазу; сприятливий онкоанамнез; морфологічно веріфікована залозиста, залозистокістозна гіперплазія ендометрія з/без атиповою гіперплазією ендометрія, регресія цих змін протягом 3-6 циклів лікування.

Якщо нема умов для консервативного лікування, вирішується питання про проведення лапароскопії та хірургічне лікування, після якого проводиться медикаментозна та соціальна реабілітація цих жінок.

Третій етап - лікувально-реабілітаційний. Обовязковим елементом лікування є призначення лікарських речовин, що дозволяють усунути побічні реакції на приняття гормональних препаратів і послабити супутні різносистемні порушення. З гормональних препаратів перевага віддається гестагенам: оргаметрилу, оксіпрогестерону капронату, депо-проверу; антигонадотропінам: данолу, данозолу; антіестрогенам: тамоксифену, нолвадексу; аналогам гонадоліберінів: декапептилу, золадексу. Для досягнення стійкого ефекту необхідно тривале беззупинне (не менше 6 місяців) лікування. Режим застосування гормональних препаратів (циклічний або постійний), вирішується індивідуально. Відсутність сприятливих результатів повинна служити підставою для повторного поглибленого обстеження пацієнток і корекції обраної раніше тактики ведення. Через 6-12 місяців гормонального лікування слід уточнити структурні особливості ендометрія, матки, яєчників, молочних залоз.

При рецидивуванні гіперпластичних і передракових процесів ендометрія, відсутності ефекту від медикаментозного лікування, проведеного безупинно протягом 6 місяців, стійкому збільшенні розмірів М-ехо понад 7-8 мм при динамічному контролі, утрати чіткості межі "ендометрій/міометрій" у сполученні з морфологічною картиною прогресуючої гіперплазії ендометрія, залученні у патологічний процес інших органів і систем із порушенням їхніх функцій, розвитку ПДПМ у сполученні з іншими захворюваннями внутрішніх статевих органів, що вимагають оперативного втручання - проводять хірургічне лікування.аблиця

Карта найбільше значимих (інформативних) чинників ризику виникнення ДПМ


Чинник

М

Е

М+Е

Вік

-від 20 до 40 років

-

+

-

-40-45 років

+

+

+

-старший 45 років

+

-

-

Високий індекс захворюваності в пубертаті

-

+

+

Обтяжена спадкоємність

+

+

+

Патологія менструальної функції

-пізні менархе

-

+

+

-пізня менопауза

+

-

+

Відсутність статевого життя або його нерегулярність

+

+

+

Застосування ВМС із метою контрацепції

-

+

+

Невикористовування контрацептивів

+

+

+

Безплідність

+

+

+

Аборти в анамнезі

+

+

+

Патологічний плин родів

-

+

+

Хронічні запальні процеси геніталій

+

+

+

Оперативні втручання на органах малого таза та черевної порожнини

-

+

+

Мастопатія

+

+

+

Пухлини й пухлиноподібні утворення яєчників

+

+

+

Супутні захворювання шлунково-кишкового тракту

-

+

+

Супутня нейрообміноендокринна патологія

+

+

+

Гіпертонічна хвороба

+

-

+






ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі, що виявляється у вивченні механізму патогенезу поєднаних доброякісних процесів матки і на цій основі виробки обгрунтованої лікувальної тактики, спрямованої на зниження гінекологічної захворюваності та підвищення результативності реабілітації хворих поєднаними доброякісними процесами матки.

2. Поєднані доброякісні процеси матки (ПДПМ) мають тяжкий клінічний перебіг із частими рецидивами (59,2%), вираженим больовим синдромом (98,1%), порушенням менструальної (75,6%) та репродуктивної функції (22,4%). Стан молочних залоз у хворих із ПДПМ характеризується високою частотою гіперпластичних змін (86,9%). Досить часто доброякісні процеси в матці поєднуються з дифузійними (68,7%) та вузловими (7,1%) формами змін молочних залоз. Ці стани розвиваються й перебігають на змінюваному гормональному (69,2%) й несприятливому психоемоційному фоні (38,3%). Захворюваність одночасно міомою й ендометріозом матки складає 35,7%.

При амбулаторному лікуванні пацієнток із ПДПМ з приводу відсутності вірогідних