LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікування неспецифічних вульвовагінітів у дівчаток препубертатного віку

Вирощування анаеробних бактерій (Lactobacterium) проводилось у стаціонарному анаеростаті на лактоагарі за допомогою BBL Gas Pak Pouch Anaerobic (Becton Dickinson Microbiology Systems фірми Becton Dickinson and Company (USA)) протягом 3 днів.

Імунний статус у обстежених дівчаток вивчався шляхом визначення в периферичній крові вмісту імунокомпетентних клітин: визначення абсолютної (х109 клітин/л) та відносної (%) кількості Т-лімфоцитів (Т-лімфоцити, Т-хелпери, Т-супресори). Клітинна ланка імунітету дівчаток вивчалась у реакціях спонтанного розеткоутворення; нульові лімфоцити, активні Т-лімфоцити, Т-хелпери, Т-супресори визначались, відповідно, як теофілін-резистентні та теофілін-чутливі Е-розеткоутворюючі клітини (1988). Аналізфункціональної активності поліморфно-ядерних нейтрофілів проводився шляхом визначення у фагоцитарній реакції відсотка фагоцитуючих клітин (активність фагоцитозу) та середнього числа micrococcus risedenticus, яке поглинула одна клітина (інтенсивність фагоцитозу), за методикою Нестерової І.В. Вміст сироваткових IgA, IgM, IgG визначали прямим методом радикальної імунодифузії в агарі з використанням дослідної сироватки, агару та стандартних моноспецифічних антисироваток проти імуноглобулінів класів A,M,G.

Стан місцевого імунітету вивчали шляхом визначення кількісного вмісту імуноглобулінів класу G, A, M, sIgA та С3- компонента комплементу за допомогою радіальної імунодифузії в гелі за методом Маnchini з використанням антисироваток виробництва ГУНДІЕМ ім. Н. Ф. Гамалеї до окремих класів імуноглобулінів та С3. Рівень лізоциму в цервікальному слизу визначали за допомогою радіальної імунодифузії в гелі із застосуванням сухого порошку одноденної культури Micrococcus Lysodeicticus за Мотавкіною Н. С.

Усі дослідження проводили в динаміці лікування: до та після лікування на 5−7−10 дні.

Статистичний аналіз отриманих результатів виконувався за допомогою методів варіаційної статистики: визначення середніх величин (М), середньої похибки (m), середньоквадратичного відхилення (у). За допомогою критерію Стьюдента визначали імовірність кожного показника. Варіаційно-статистична обробка цифрових даних виконана на електронній обчислювальній машині за допомогою програми "Excel".

Результати власних досліджень та їх обговорення.

В ході виконання роботи було проведено клініко-статистичний аналіз загальної та гінекологічної захворюваності дівчаток, мешканок Житомирської області, який показав значне зростання соматичної патології у дівчаток даної вікової групи. Найбільш негативна динаміка спостерігається у виявленні хвороб сечостатевої системи (на 5,5 %) та органів дихання (на 14,2 %). Запальні захворювання статевих органів у дівчат області впродовж останніх років займають провідне місце в структурі гінекологічної патології, іноді поступаючись місцем лише порушенням менструальної функції.

При виконанні ретроспективного аналізу 1 тис. амбулаторних карт дівчаток віком від 3 до 14 років, оглянутих дитячим гінекологом у 2002−2005 роках на базі поліклінічного відділення ЖДОЛ, було виявлено, що переважна кількість дітей, які звертались за консультативною допомогою, перебували у віці 10−14 років (40,6 %−62,5 %) та у віці 7−9 (28,1 %−34,6 %) років.

Кількість запальних захворювань статевих органів серед дітей Житомирської області динамічно зростає з року в рік, а також має місце зростання відсотка вульвовагінітів протягом останніх років і складає 20,6 %−27,8 % від оглянутих.

Хворі дівчата із неспецифічними вульвовагінітами склали основну групу і були поділені на групи в залежності від отриманого лікування: І група−30 дівчат, у комплексі лікування отримувала місцево піхвові свічки „Поліжинакс-вірго"; в ІІ групу увійшли 44 дівчинки, яким призначався з метою лікування вульвовагініту пробіотик „Симбітер-2"; ІІІ група дівчат − 33 дитини, одержували лікування за загальноприйнятою схемою та склали групу порівняння. Контрольну групу склали 32 практично здорові дівчини.

За віком групи хворих не відрізнялись: середній вік дівчат І групи складав 9,10,5 років; ІІ групи − 9,40,3; групи порівняння − 8,50,5; групи контролю − 9,20,5 років.

Більшість дівчаток як основної, так і контрольної груп були у віці 10−14 років, а саме напередодні менархе, на ІІ місці − діти 7−9 років, що співпадає з даними інших авторів, які стверджують, що саме цей період є найбільш сприятливим для виникнення даного захворювання (В. Ф. Коколіна, 2003).

В результаті проведеного дослідження було виявлено, що найчастіше мав місце хронічний перебіг запального процесу (в І групі ця цифра склала 60 %, у ІІ – 38,6 %, в ІІІ – 51,5 %).

Стосовно взаємозв'язку перебігу захворювання та віку дитини слід відзначити, що у дітей 3–6 років найчастіше зустрічався гострий вульвовагініт − 52 %, а у віці 7–9 років та 10–14 років – хронічний, відповідно 66,7 % і 43,6 %.

Основною домінуючою скаргою у всіх дівчаток, які лікувалися з приводу вульвовагініту, була скарга на виділення зі статевих шляхів, що спостерігались у 96,7 % в І групі ; у 95,5 % − в ІІ групі; у 93,9 % − в ІІІ групі дівчаток.

Виділення були різноманітними за кольором, кількістю, густиною, що пов'язано, вірогідно, з видом етіологічного збудника або асоціації мікроорганізмів. Скарги на свербіж пред'являли 20 % дівчат ІІ групи, у хворих інших груп ці скарги були присутні лише у 6 % хворих. Такі скарги, як печія, відмічались у 12 % дітей, болісні сечовиділення – у 10 %, болі внизу живота – у 8 % хворих. Загалом, вираженість скарг залежала від тривалості запального процесу та попереднього лікування. Значна кількість скарг на печію, свербіж та дизурічні розлади припадала, в основному, на віковий період 3–6 років, що, вірогідно, обумовлено наявністю у дітей захворювань сечостатевої системи і алергічних захворювань.

Характерно, що переважна кількість як хворих дітей, так і дівчат контрольної групи були жителями міста. Проаналізувавши лікування дівчат за місцем проживання, було відмічено, що у переважної кількості дівчаток (60,0 % в І групі, 77,3 % в ІІ групі та 60,6 % в ІІІ групі) попередня терапія взагалі не проводилась. Лікування за місцем проживання отримували лише 40 % дівчат І групи, 22,7 % дівчат ІІ групи і 39,4 % дівчат групи порівняння та мало тимчасовий ефект у 16,7 % дівчат І групи, 4,5 % дівчат ІІ групи та у 9,1 % дівчат групи порівняння.

Найбільша питома вага серед супутніх захворювань у дівчаток з вульвовагінітами належить захворюванням ЛОР-органів. Відповідно в І групі цей показник склав 23,3 %, в ІІ групі – 34,1 %, в ІІІ групі − 33,3 %. Дівчата групи контролю найчастіше мали очні хвороби – 21,9 %. На другому місці у