LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікування неспецифічних вульвовагінітів у дівчаток препубертатного віку

ІgA у сироватці крові. Проте протікання вульвовагініту відбувалось на тлі дисімуноглобулінемії місцевих секреторних білків, а саме: на тлі нормальних показників sІgA та IgG значно зростає концентрація ІgA та частота виявлення IgМ.

Для проведення порівняльного аналізу ефективності використання різних схем лікування було проведено бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження вмісту піхви у хворих на вульвовагініт дівчат після лікування.

При бактеріоскопічному обстеженні вмісту піхви у дівчат, у залежності від проведеного лікування, нами встановлено, що відсоток дівчат з ІІ ступенем чистоти зменшився в 2,8 раза в групі, що приймала „Поліжінакс-вірго", в 4 рази − в групі дівчат, які отримували „Симбітер-2", і тільки в 1,5 раза – при призначенні загальноприйнятої терапії.

Після лікування „Поліжінаксом-вірго" при бактеріологічному дослідженні у 36,7 % обстежених було ідентифіковано 11 штамів патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів, у 63,3 % дівчат вагінальна флора була представлена умовно-патогенними сапрофітними мікроорганізмами з низьким рівнем обсіменіння (lg КУО/мл 1,80,21). За індексом постійності переважав Enterococcus faecalis (27,27 %), який також реєструвався найчастіше в даній групі (0,27 %). Популяційний рівень був у межах допустимої норми та підвищений для Str agalactiae (106 КУО/мл). Представники нормальної мікрофлори – лактобактерії виявлені у 28 % обстежених дівчаток. Уся виявлена мікрофлора була представлена у вигляді монокультури, що складалась з 11 штамів. При бактеріоскопічному дослідженні мікроорганізми були представлені 7 видами, серед яких значна частка належала Enterococcus faecalis (27,3 %).

Після проведеного лікування „Симбітером-2" у 20,5 % обстежених дівчат висівалась патогенна та умовно-патогенна мікрофлора і було ідентифіковано 10 штамів мікроорганізмів. У 79,5 % дітей висівалась умовно-патогенна сапрофітна мікрофлора з низьким рівнем обсіменіння (lg КУО/мл 1,50,02). За індексом постійності переважали гриби роду Candida (33,33 %) та E.coli (33,33 %). З найбільшою частотою в даній групі реєструвались також гриби роду Candida (0,30) і E.coli (0,30). Представники нормальної мікрофлори – лактобактерії були виявлені у 35 % обстежених дівчаток. Виділена флора у значної кількості хворих (18,2 %) була у вигляді монокультури, в 1 випадку (2,3 %) − у вигляді асоціацій E.coli та Candida. Монокультура була представлена 6 видами мікроорганізмів, з яких найбільш вагому частку складали E.coli та Candida (по 22,2 %).

В групі хворих, що приймали загальноприйняте лікування, у 21,2 % обстежених висівалась різноманітна патогенна та умовно-патогенна мікрофлора в кількості 7 штамів. У 78,8 % дітей висівалась умовно-патогенна сапрофітна мікрофлора з низьким рівнем обсіменіння (lg КУО/мл 1,80,3). За індексом постійності переважав Enterococcus faecalis (42,86 %), який зустрічався із найбільшою частотою (0,43). Популяційний рівень був високим для Staph epiderm (106 КУО/мл). Представники нормальної мікрофлори – лактобактерії були виявлені у 20 % обстежених дівчаток. Уся виділена мікрофлора у 21,2 % хворих була представлена монокультурою, що складалась з 7 штамів.

Порівняльний аналіз імунологічних показників ефективності лікування був виконаний у залежності від застосування різних схем лікування, в зв'язку з чим розподіл на групи проводився наступним чином:

  • група А І – дівчата віком від 4 до 9 років, які отримували „Поліжинакс-вірго";

  • група А ІІ – дівчата віком від 4 до 9 років, які отримували „Симбітер-2";

  • група А ІІІ – дівчата віком від 4 до 9 років, які отримували традиційне загальне лікування;

  • група В І – дівчата віком від 10 до 14 років, які отримували „Поліжинакс-вірго";

  • група В ІІ – дівчата віком від 10 до 14 років, які отримували „Симбітер-2";

  • група В ІІІ – дівчата віком від 10 до 14 років, які отримували традиційне загальне лікування.

Порівняльний аналіз ефективності використання різних схем лікування у хворих молодшої вікової групи показав, що через один місяць після лікування „Симбітером-2" достовірно підвищувався вміст теофілін-чутливих Т-лімфоцитів та знижувався імунорегуляторний індекс, порівняно з групою хворих, які отримували традиційне лікування. У дівчат, які отримували „Поліжинакс-вірго", був достовірно знижений імунорегуляторний індекс, порівняно з хворими, які отримували традиційне лікування. Зниження співвідношення теофілін-резистентних Т-лімфоцитів до теофілін-чутливих Т-лімфоцитів у дівчат, які отримували „Поліжинакс-вірго" та „Симбітер-2", не було суттєвим по відношенню до контролю. Вміст теофілін-чутливих Т-лімфоцитів у дівчат групи А ІІ залишився достовірно вищим за контрольний показник, однак його не можна розглядати як клінічно суттєвий, тому що співвідношення теофілін-резистентних Т-лімфоцитів до теофілін-чутливих Т-лімфоцитів (імунорегуляторний індекс) залишалось на рівні контролю.

При дослідженнія функціональної активності поліморфно-ядерних лейкоцитів нами не виявлено суттєвих змін в основних показниках фагоцитозу у хворих на вульвовагініт віком від 4 до 9 років після проведення різних схем лікування.

Після лікування відмічено нормалізацію рівня IgA у сироватці крові дівчат усіх трьох груп, і його концентрація досягла контрольних показників.

У хворих на вульвовагініт дівчат віком від 4 до 9 років відзначались зміни рівнів sІgA та IgG залежно від різних видів проведеного лікування. Так, після закінчення лікування у піхвових виділеннях дівчат, які отримували „Поліжинакс-вірго" та „Симбітер-2", рівень sIgA був достовірно меншим, ніж у групі хворих з традиційним лікуванням (відповідно 0,230,03 г/л і 0,220,03 г/л проти 0,400,05 г/л в групі порівняння (р<0,05)); а в групі хворих, які отримували „Симбітер-2", – достовірно змінювався ще і рівень IgG у бік зменшення.

Після лікування в піхвових виділеннях у дівчат віком від 4 до 9 років у групах А І („Поліжинакс-вірго") та А ІІ („Симбітер-2") відмічено достовірне посилення синтезу С3-компоненту комплементу порівняно з даними групи А ІІІ: відповідно 0,0460,006 г/л і 0,0780,011 г/л проти 0,0280,006 г/л (р<0,05), вміст якого у хворих дівчат, що отримували „Поліжинакс-вірго", був на рівні контрольного, а у дівчат, що отримували „Симбітер-2" − вірогідно вищим за контроль: 0,0780,011 г/л проти 0,0350,007 г/л у групі контролю (р<0,05).

Таким чином, у хворих на вульвовагініт дівчат віком від 4 до 9 років не спостерігалось суттєвих порушень у стані системного імунітету. Проте відбувалась значна активація локального протимікробного захисту, про що свідчать зростання концентрації sIgA, імуноглобуліну класу G, висока