LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікування патології шкіри та слизових оболонок у жінок з постоваріоектомічним синдромом

захворювання, та оцінки його прогнозу, а також вибору ефективного методу лікування.

З метою обґрунтуванння клінічної ефективності лікування "Колломаком" та "Протефлазидом" жінок з папіломатозною інфекцією при постоваріоектомічному синдромі проведено вивчення імунного статусу. Дослідження проводились до лікування та на 14, 30, 60 добу після лікування.

Нами встановлено, що до лікування в організмі обстежуваної групи жінок виникали стабільні зміни імунорегуляторних взаємозв'язків системи клітинного та гуморального імунітету, які не можна назвати адекватними. Так, спостерігалась недостатність клітинного імунітету, про що свідчило зниження кількості Т-лімфоцитів за рахунок Т-хелперів. Кількість Т-супресорів/кіллерів була достовірно вищою від контрольних показників, відповідно зменшувався імунорегуляторний індекс.

Використання "Протефлазилу" та "Колломаку" дозволяє ліквідувати виявлену неспроможність імунної системи. Нами було відмічено, що на 30-ту добу від початку лікування частково був ліквідований дефіцит загальної популяції Т-лімфоцитів (CD3) – (58,3 + 2,9) %, з'явилась чітка тенденція до зменшення Т-к/с CD8 – (23,1 +, 1,7) % число яких досягає нормалізації на 10-ту добу.

Фізіологічна стабілізація кількості Т-лімф. (CD3) та нормалізація регуляторного індексу, супроводжувались відновленням адекватної реакції показниками гуморального імунітету В-лімф. (CD19) – (9,5 + 1,0) %.

Можна зробити висновок, що у жінок з папіломавірусною інфекцією на тлі атрофічного кольпіту внаслідок постоваріоектомічного синдрому, які отримували "Протефлазид" та "Колломак", зменшуються надлишкова антигенна напруженість та імунодефіцитний стан, покращуються процеси антиоксидної системи, зменшуються показники ліпідної пероксидації, що сприяє нормалізації патогенетичних механізмів, порушених папіломавірусною інфекцією, що є патогенетично значущим у лікуванні.

Оскільки слизові оболонки мають специфічні рецептори до естрогенів, тому у жінок з постоваріоектомічним синдромом виникають атрофічні зміни, що сприяють загостренню хронічних рецидивних бактерійних захворювань.

Урогенітальний хламідіоз сьогодні є одним із найбільш поширених захворювань, що передаються статевим шляхом (Степаненко В.І., 2004; Giurcaneanu C. et al, 2004), на фоні дефіциту естрогенів при постоваріоектомічному синдромі, дана інфекція може змінювати свій перебіг.

Зважаючи на ці особливості, одним із завдань нашої роботи було вивчення впливу препарату з естрогенною дією "Овестину" та його поєднання з "Флуренізидом" у комплексній терапії лікування хламідіазу на тлі атрофічного кольпіту в жінок з постоваріоектомічним синдромом.

Нами обстежено 55 жінок з хламідіазом на тлі атрофічного кольпіту та постоваріоектомічним синдромом. Залежно від застосованого методу терапії хворих було поділено на дві групи: 27 хворих склали І групу, їм проводили лікування препаратами "Овестин", який призначався у супозиторіях інтравагінально 1 раз на добу на ніч протягом 15 днів, та "Вільпрафен" у дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 10 днів. ІІ групу становили 28 хворих, їм проводилось лікування препаратом "Овестин", який призначали у супозиторіях інтравагінально 1 раз на добу на ніч протягом 15 днів і "Вільпрафеном" у дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 10 днів з подальшим використанням протимікробного імуномодулюючого засобу "Флуренізид", який вводили у піхву одноразово щодоби протягом 10 днів.

Вік обстежуваних жінок коливався від 35 до 54 років. Найбільша кількість обстежуваних жінок була у віці 36-40 років. За даними, які наведені в діаграмі на рис. 8, видно, що найчастіше хворіють на хламідіаз жінки до 40 років, їх в І групі було 12 (44,5) %, ІІ – 11 (39,3) %.


Рис. 8. Розподіл за віком хворих жінок з хламідіазом на фоні атрофічного кульпіту.


Пацієнтки як І (24 жінки (88,89) %, так і ІІ групи (25 (89,29 %)) мали скарги на неприємні виділення різноманітного характеру зі статевих органів. Почащений сечопуск у І групі спостерігався у 18 хворих, що склало 66,67 %, в ІІ групі у 19 (67,86 %). Характерними були також скарги на свербіння та сухість вульви, відчуття дискомфорту, особливо при статевих контактах. Такі скарги характерні для атрофічного кольпіту та грибкового ураження слизових оболонок, а дизуричні явища ми вважали проявами постоваріоектомічного синдрому.

Нами були виявлені змішані інфекції у різних комбінаціях: у І групі в 19 хворих (70,37 %) у ІІ групі 20 жінок (76,92 %). Лабораторними дослідженнями підтверджено, що гриби роду Candida були найчастішим інфекційним асоціантом хламідійної інфекції.

При об'єктивному обстеженні у 15 жінок групи та 13 пацієнток ІІ групи було виявлено гіперемію слизової вульви, особливо виражену навколо отвору уретри.

Лікування хламідіозу за допомогою "Вільпрафену" та "Овестину" (І група) і цих же засобів з "Флуренізидом"(ІІ група) супроводжувалось позитивною динамікою клінічних симптомів: зменшенням свербіння, печії, дизуричних явищ, сухості. Результати практично не відрізнялись в обох групах. Проте більш детальний аналіз лабораторних показників після лікування показав, що стандартна терапія практично не впливає на змінені параметри імунітету. Після лікування спостерігалось зростання рівнів Т- і В-лімфоцитів та зменшення – імуноглобулінів, проте воно не було достовірним ні через 10, ні через 30 діб.

Рекомендоване нами лікування дозволяє ліквідувати виявлену неспроможність імунної системи. Нами було відмічено, що на 10-ту добу від початку лікування частково був ліквідований дефіцит загальної популяції Т-лімфоцитів (CD3), з'явилась чітка тенденція до зменшення CD8 число яких досягає нормалізації на 30 ту добу. Фізіологічна стабілізація кількості Т-лімфоцитів (CD3) – (55,5+3,2) % та нормалізація регуляторного індексу супроводжувались відновленням адекватної реакції показниками гуморального імунітету CD19 .

Можна зробити висновок, що у жінок з хламідіазом на тлі атрофічного кольпіту з постоваріоектомічним синдромом спостерігаються часті рецидиви поєднання хламідійної та кандидозної інфекцій. Характерним для хламідійної інфекції при ПОЕС є розвиток як клітинного, так і гуморального імунодефіциту. Застосування поєднаної терапії "Вільпрафеном" "Овестином", та "Флуренізидом" не лише виражений позитивний клінічний ефект, а й впливає на змінені параметри імунної системи, тобто є патогенетично обґрунтованим.

Таким чином, результати проведеного нами комплексного дослідження підтвердили, що у жінок з порушеннями гормонального статусу на тлі хірургічної менопаузи виникають зміни в шкірі та слизових оболонках піхви, де є специфічні естрогенні рецептори. Нами розроблено та клініко-патогенетично обґрунтовано комплексні ефективні підходи до профілактики, лікування ксерозу шкіри, клімактеричної екземи, рожевих вугрів, андрогенної алопеції, а також папіломавірусної та хламідійної інфекцій на тлі атрофічного кольпіту.


ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обгрунтування і нове вирішення проблеми, що