LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікування патології шкіри та слизових оболонок у жінок з постоваріоектомічним синдромом

знижувалась, порівняно з контрольною групою жінок на 11,6 %, гідроперекисів ліпідів та ТБК-активних продуктів – на 12,5 та 27,6 % відповідно. На 60-ту добу спостерігалось подальше зниження показників ПОЛ. Порівняно з контрольними жінками вміст ДК знизився в 1,2 раза, гідроперекисів ліпідів – у 1,3 раза, ТБК-активних продуктів – у 1,4 раза.

Усі зміни були достовірними. Відбувалась подальша нормалізація активності антиоксидних ферментів. Достовірно зростав вміст церулоплазміну – на 33,8 %. Зросла також концентрація відновленого глутатіону, в 1,3 раза перевищивши рівень до лікування.

На 90-ту добу показники системи ПОЛ/АОС зазнавали ще більших змін у бік нормалізації. Спостерігалось достовірне зменшення вмісту дієнових кон'югат, концентрація яких була на 25,1 % нижчою від рівня жінок з посткастраційним синдромом, гідроперекисів ліпідів (зниження на 27,1 %), ТБК-активних продуктів – на 38,8 %. Зростали вміст церулоплазміну та концентрація відновленого глутатіону, перевищуючи відповідні показники оперованих жінок на 47,7 % та 49,6 %. Каталазна активність у плазмі крові достовірно знижувалась, становлячи 66,1 % від рівня до лікування.

Ми також вважали доцільним встановити, які морфологічні та субмікроскопічні зміни відбуваються у шкірі жінок при постоваріоектомічному синдромі, що може призводити до захворювань шкіри, а також дослідити ефективність фітоестрогену "Клімадинон" у поєднанні з "Естрожелем" та препаратом системної ензимотерапії "Вобензим". Тому ми провели морфологічне та електронномікроскопічне дослідження шкіри жінок контрольної групи віком 35-45 років та при постоваріоектомічному синдромі в умовах використання естрогенів та "Вобензиму". Для дослідження застосовували біопсійний матеріал шкіри жінок, який забирали з ділянки голови за вухом.

Субмікроскопічний і мікроскопічний стан шкіри жінок при постоваріоектомічному синдромі досліджували до і після застосування естрогенів та "Вобензиму", використовуючи біопсійний матеріал шкіри жінок.

На 45-ту добу комплексної терапії ми спостерігали значне покращання структурних компонентів епідермісу (зниження дистрофічних змін епітелію, особливо поверхневих шарів). У дермі кількість еластичних волокон наближувалась до контрольних показників, не наростав набряк ретикулярних волокон. Практично не відбувалось уражень придатків шкіри, та помірно розвивалась дистрофічні зміни у судинах.

Враховуючи, що слизові оболонки перебувають під контролем статевих гормонів, завдяки наявності в них естрогенних рецепторів, у жінок з постоваріоектомічним синдромом виникають атрофічні зміни, що сприяють загостренню хронічних рецидивних вірусних захворювань.

Папіломавірусна інфекція людини в останні роки набуває все більшого поширення (Чернишов П.В., 2004). На фоні дефіциту естрогенів, у тому числі й при постоваріоектомічному синдромі, дана інфекція може змінювати свій перебіг. Ймовірно припустити у даному випадку переважання атрофічних процесів над неопластичними, що й визначатиме клінічні прояви.

Складність патогенезу папіломавірусних уражень, поліморфність їх проявів потребують індивідуального та комплексного підходу до лікування, яке повинно бути патогенетично обґрунтованим і базуватись на результатах комплексного обстеження пацієнтів, з обов'язковим урахуванням фонової патології, якою в нашому дослідженні був естрогенодефіцитний стан внаслідок оперативного видалення яєчників.

Зважаючи на вищенаведене, однією із задач нашої роботи було вивчення впливу "Колломаку" та його поєднання з "Протефлазидом" на клінічний перебіг папіломавірусної інфекції у жінок з постоваріоектомічним синдромом, стан ліпідної пероксидації і системи клітинного й гуморального імунітету, зважаючи на значну роль цих порушень у перебігу патологічного процесу.

Нами обстежено 53 жінки з постоваріоектомічним синдромом, хворі на папіломавірусну інфекцію (ПВІ). Залежно від застосованого методу терапії хворих було поділено на дві групи: 27 жінок склали І групу, їм проводили лікування препаратом цитодеструктивної дії "Колломак", яким діяли на гострокінцеві кондиломи вульви та піхви у комбінації з противірусним засобом "Протефлазид". Останній призначали одночасно зовнішньо та всередину в краплях за відповідною схемою. В 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду розводили 2 мл "Протефлазиду", після чого на гострокінцеві кондиломи вульви накладали примочки, а в піхву вводили просочений препаратом тампон 2-3 рази на добу протягом 20 днів. Одночасно із зовнішнім застосуванням "Протефлазид" призначали всередину в краплях, по 10 крапель тричі на добу впродовж 30 днів.

ІІ групу склали 26 жінок з постоваріоектомічним синдромом, хворих на папіломавірусну інфекцію, яким проводилось лікування лише препаратом цитодеструктивної дії "Колломак".

Хворі обох груп отримували також лікування постоваріоектомічного синдрому – комплексну гормонозамісну терапію, рекомендовану нами.

При аналізі анамнестичних даних виявлено, що вік обстежуваних жінок коливався від 36 до 55 років. На рис. 7 відображено віковий склад хворих, який у двох групах був практично однаковим. Найбільша кількість обстежуваних жінок була у віці 36-40 років.


Рис. 7. Вікова характеристика жінок, хворих на папіломавірусну інфекцію на тлі постоваріоектомічного синдрому


Найчастіше на папіломавірусну інфекцію хворіють жінки до 40 років, яких було: в І групі – 13 (48,15) %, ІІ – 12 (46,15) %.

На основі проведеного аналізу дослідження хворих методом полімеразної ланцюгової реакції показано, що отримані в ході дослідження результати свідчать про значну залежність клінічних проявів папіломавірусних інфекцій людини від типу вірусу папіломи людини. 6/11 тип папіломавірусу уражає в основному зовнішні статеві органи, а 16/18 і 31/33 типи – піхву.

Клінічні прояви захворювання були різноманітними. Часто спостерігались свербінні вульви, печіння, відчуття дискомфорту та сухості. Більшість хворих як І групи 25 (95,59 %), так і другої 24 – (92,3 %) мали скарги на значні виділення різноманітного характеру із статевих органів. Сирнисті виділення в І групі були у 14 хворих, що склало 51,85 %, в ІІ групі у 12 (46,15 %) жінок з клінічними проявами кандидозу.

Нами були виявлені змішані інфекції у різних комбінаціях: в 19 хворих (70,37 %) – в І групі і відповідно 20 жінок (76,92 %) в ІІ групі. У цих жінок з переважала клінічна картина кандидозу статевих органів. Серед 14 (51,85 %) хворих з І групи, та 15 (57,69 %) пацієнток ІІ групи скаржилися на свербіж та печіння у піхві.

Критерієм ефективності лікування жінок, хворих на папіломавірусну інфекцію, при постоваріоектомічному синдромі було зменшення папіломатозних розростань на слизовій піхви, вульви та промежині, відсутність, за даними полімеразної ланцюгової реакції ДНК, вірусів 6/11, 16/18, 31/33 типів.

Дослідження показників імунної системи та її функціонального стану при вірусних інфекціях має пріоритетне значення для діагностики, тобто для виявлення порушеної ланки імунітету, інтенсивності перебігу