LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікування та профілактики легеневих кровохаркань і кровотеч у хворих на туберкульоз

рівень білірубіну в групі з СЗП перевищував норму і становив (21,511,07) мкмоль/л, а в групі без СЗП – 17,730,62 мкмоль/л, (p<0,01). В групі з СЗП реєструвалось підвищення активності АлАТ до (0,860,06) ммоль/ (годл), в групі порівняння – (0,710,03) ммоль/ (годл), (p<0,01). Рівень АсАТ у групі з СЗП (0,690,07) ммоль/ (годл) був також вищим, ніж в групі порівняння (0,540,02) ммоль/(годл), (p<0,05). Підвищення активності трансаміназ у хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями, особливо з СЗП свідчить про порушення цілісності гепатоцитів. Рівень лужної фосфатази у хворих на туберкульоз легень з легеневими геморагіями та СЗП був суттєво підвищений, до (237691,03) нмоль/(сл) відносно групи порівняння – (163132,49) нмоль/(сл), (p<0,001). Такі зміни обумовлені явищами холестазу, можливо на фоні використання протитуберкульозних препаратів, які мають гепатотоксичну дію. Тимолова проба в групі з СЗП та легеневими геморагіями становила (5,890,28) од, проти – (4,730,28) од, (p<0,01) в групі порівняння. Все це свідчить про ураження паренхіми печінки. Отже, основними діагностичними синдромами порушення функціонального стану печінки у хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями були синдроми цитолізу (підвищення активності трансаміназ), що констатовано у 16 (28,1 %) осіб, холестазу (зростання активності лужної фосфатази, підвищення рівня білірубіну) – у 11 (19,3 %) та ураження паренхіми печінки (збільшення показників тимолової проби) – у 9 (15,8 %) осіб.

Серед 84 хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями і супутніми захворюваннями печінки хронічний гепатит спостерігався у (54,85,4) % осіб, дещо рідше медикаментозний гепатит – у (36,95,3) %, (p<0,02) і цироз печінки – у (8,33,0) %, (p<0,001). Дослідження клініко-функціонального стану печінки довели, що серед клінічних синдромів, характерних для її патології частішими були: збільшення печінки – у 46,5 % осіб, больовий симптом – у 41,7 %, астеновегетативний симптом – у 38,1 %, диспепсичний симптом – у 27,4 %, рідше жовтяничний симптом – у 6,0 %. В цій групі зловживали алкоголем 36,9 % хворих.

Проаналізовані результати дослідження згортальної та протизгортальної системи крові у хворих на туберкульоз легень з кровохарканнями і легеневими кровотечами. Результати обстеження хворих на туберкульоз легень з легеневими геморагіями і СЗП (84 хворих – перша група), хворих на туберкульоз легень з легеневими геморагіями без СЗП (51 хворий – друга група), порівнювали з хворими із легеневими геморагіями але без ускладнень і супутніх захворювань (30 хворих – третя група). Встановлено, що час згортання крові в першій групі (7,140,21) хв був збільшений, порівняно з другою групою (6,280,18) хв, (p<0,01), та третьою (6,110,19) хв, (p<0,01). Час рекальцифікації плазми був подовжений в першій групі (95,705,07) с, порівняно з другою (83,403,29) с, (p<0,05) та третьою (73,432,48) с, (p<0,001). В першій групі спостерігалось зменшення протромбінового індексу (77,762,85) %, порівняно з другою групою (86,953,07) %, (p<0,05) та третьою (94,471,52) %, (p<0,001). Відмічено часткове зменшення толерантності плазми до гепарину в першій групі (5,120,13) хв, порівняно з другою – (5,610,36) хв, (p>0,05), і третьою – (6,160,30) хв, (p<0,01). Рівень фібриногену в першій групі був (4,830,17) г/л, в другій – (4,080,31) г/л, (p<0,05), в третій – (3,190,11) г/л, (p<0,001). В першій групі спостерігалось посилення фібринолітичної активності плазми крові (170,067,24) хв, порівняно з другою групою (193,257,18) хв, (p<0,05) і третьою – (213,827,09) хв, (p<0,001). Кількість тромбоцитів в першій групі була збільшена до (271,607,56)109/л порівняно з другою – (243,747,21)109/л, (p<0,01) та третьою – (212,558,83)109/л, (p<0,001).

Отже, за більшістю показників коагулограми у хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями констатовано порушення згортання крові, при цьому спостерігалось посилення фібринолітичної активності плазми крові. Такі зміни характерні для збільшення тривалості І та ІІ фаз згортання крові, впливають на ефективність лікування хворих і потребують відповідної корекції.

При аналізі денситометричних показників встановлено, що остеопенічний синдром спостерігався у хворих на туберкульоз легень без ускладнень і супутніх захворювань у 63,0 %, із супутньою патологією печінки – у 72,7 %. Рівень кальцію крові у осіб з нормальною МЩКТ в середньому становив (2,220,06) ммоль/л, а серед хворих з остеопенією і остеопорозом був зниженим – (1,96 0,04) ммоль/л, (p<0,001).

Вивчені денситометричні показники групи хворих на туберкульоз легень із геморагічними ускладненнями (42 хворих, основна група) і без геморагічних ускладнень (43 хворих, контрольна група). Групи обстежених були репрезентативні за віком, статтю, характером туберкульозного процесу. Нормальний рівень МЩКТ встановлений тільки у 8 (19,16,1) % хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями, тоді як зниження кісткової маси спостерігалось у 34 (80,96,1) %, а в контрольній групі відповідно у 13 (30,27,0) % та 30 (69,87,0) % пацієнтів, (p>0,05). Показник Т-критерія в основній групі значно знижений (–1,160,20) порівняно з контрольною (–0,080,24), (p<0,001). В групі з легеневими геморагіями констатовано знижений показник мінеральної щільності кістки (1,0560,02) г/см2, в контрольній групі – (1,1980,02) г/см2, (p<0,001) та показник мінерального вмісту кістки, відповідно (61,002,29) г та (74,742,76) г, (p<0,001). У хворих з туберкульозом легень і геморагічними ускладненнями проведено вивчення та дано порівняльну оцінку стану гемокоагуляції та фібринолізу залежно від стану МЩКТ. Хворі за критерієм T, були розподілені на три підгрупи: 1-ша – 8 (19,05 %) хворих з нормальним рівнем МЩКТ, 2-га – 20 (47,62 %) – з остеопенією, 3-тя – 14 осіб (33,33 %) – з остеопорозом. Спостерігалось зменшення протромбінового індексу при остеопорозі до (84,191,98) %, порівняно з остеопенією (92,131,64) %, (p<0,02) і нормою (93,431,49) %, (p<0,01); підвищення концентрації фібриногену при остеопорозі до (4,810,33) г/л, при остеопенії – до (3,660,16) г/л, (p<0,05); в підгрупі з нормальною МЩКТ рівень фібриногену був в межах норми – (3,190,31) г/л, (p<0,01). Фібриноген В у підгрупі з остеопорозом був позитивним у 9 (64,313,3) %, порівняно з 2-ю підгрупою – у 7 (35,010,9) %, (p>0,05) і 1-ю – у 1 (12,512,5) %, (p<0,05). Фібринолітична активність плазми крові у підгрупі хворих з остеопорозом була дещо посиленою (171,737,28) хв, порівняно з 2-ю підгрупою (185,406,71) хв, (p>0,05) і посиленою порівняно з показником у 1-й підгрупі (214,747,11) хв, (p<0,01). У підгрупі хворих з остеопенічним синдромом відмічений прямий кореляційний зв'язок високого ступеня між рівнем МЩКТ та протромбіновим індексом (r = +0,790,21, p<0,01), та між рівнями лужної фосфатази і фібриногену (r = +0,770,21, p<0,01). Отримані дані, а саме, активація фібринолітичної системи, наявність у крові фібриногену В, підвищення рівня фібриногену слід вважати проявом хронічного дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові. Вищенаведені аргументи є підставою для включення денситометрії у перелік необхідних досліджень хворим на важкі форми туберкульозу легень, зокрема з легеневими геморагіями.

Хіміотерапія