LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікування та профілактики легеневих кровохаркань і кровотеч у хворих на туберкульоз

хворих на ВДТБЛ, у 6 (85,7 %) із 7 пацієнтів серед РТБЛ, у 18 (43,9 %) із 41 хворого на ХТБЛ і відповідно в контрольній групі – у 15 (75,0 %) з 20 осіб серед ВДТБЛ, у 5 (62,5 %) з 8 хворих в групі РТБЛ, у 15 (37,5 %) з 40 пацієнтів на ХТБЛ. Загалом в основній групі припинення бактеріовиділення відмічено у 42 (60,05,9) % з 70 бактеріовиділювачів, а в контрольній у 35 (51,56,1) % з 68, (p>0,05). Отже, в основній групі відмічалась тенденція до дещо частішого припинення бактеріовиділення (на 8,5 %), ніж в контрольній.

Порожнини розпаду загоїлись в основній групі у 25 (73,5 %) з 34 хворих на ВДТБЛ, у 5 (55,6 %) з 9 хворих на РТБЛ та у 13 (28,3 %) з 46 осіб з ХТБЛ. В контрольній групі – відповідно у 22 (62,8 %) з 35 хворих на ВДТБЛ, у 4 (36,4 %) з 11 пацієнтів на РТБЛ, і 10 (22,2 %) з 45 хворих на ХТБЛ. В цілому в дослідній групі порожнини розпаду загоювались дещо частіше у 43 (48,3 %) з 89 хворих, а в контрольній у 36 (39,6 %,) з 91 пацієнта, тобто різниця становила 8,7 % (p>0,05).

Загалом лікування було ефективним у 75 (68,2 %) із 110 хворих основної групи і у 61 (55,5 %) із 110 хворих контрольної. Картина хвороби суттєво не змінювалась відповідно у 22 (20,0 %) і у 27 (24,5 %), (p>0,05) пацієнтів. Погіршення стану відмічено у 8 (7,32,5) % осіб основної групи і у 12 (10,91,2) % контрольної, (p<0,05). Померли 5 (4,52,0) % хворих з основної та 10 (9,12,7) % контрольної групи, (p>0,05). В основній групі, порівняно зконтрольною, в середньому на (26,23,2) днів скоротився термін стаціонарного лікування серед вперше діагностованих хворих, в групі з рецидивами відповідно на (17,31,2) днів, в групі з хронічним туберкульозом легень на (7,91,3) днів, а в цілому серед всіх хворих на (12,01,1) днів.

Отримані дані свідчать про доцільність врахування факторів ризику виникнення геморагічних ускладнень і застосування відповідних лікувальних заходів при проведенні комплексної терапії даного контингенту хворих.

Особливого значення набуває прогнозування і запобігання ймовірному виникненню легеневих геморагій. Тестова проба ШОЕ у зовнішньому постійному магнітному полі (ПМП) розроблена і випробувана нами в клінічних умовах. В основу тестової проби ШОЕ в ПМП покладена фундаментальна властивість магнітного поля діяти на заряди, що рухаються під певним кутом до силових ліній поля. Деструкція легеневої тканини у ході патологічного процесу супроводжується дестабілізацією коагулологічного гомеостазу. Аналогічні процеси відбуваються в уражених туберкульозом легенях, зокрема чим інтенсивніший процес біохімічних і фізико-хімічних зрушень в організмі внаслідок патологічного процесу, тим більша ймовірність збільшення вмісту в крові носіїв електричних зарядів, тим виразніший зсув ШОЕ в ПМП, порівняно з контролем. За результатами досліджень, значення показника магнітного зсуву ШОЕ в межах (25,05,0) % були характерними для середнього рівня ймовірності легеневої кровотечі, а значення (45,05,0) % і вище – для високого. При обстеженні 46 хворих (основна група) на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями результати показника магнітного зсуву ШОЕ в постійному магнітному полі понад 45 % констатовано у 33 (71,76,6) % осіб, а у хворих без легеневих геморагій (46 осіб – контрольна група) лише у 12 (26,16,5) % (p<0,001). Отже, у хворих на туберкульоз легень при зіставленні вказаного показника з анамнезом, особливостями клінічного перебігу основного захворювання і даними рентгенологічного обстеження показник зсуву ШОЕ в ПМП набирає високоінформативного клініко-прогностичного значення.

З метою профілактики легеневих геморагій у хворих на туберкульоз легень запропонований алгоритм профілактики рецидивів легеневих кровохаркань і кровотеч в умовах протитуберкульозного стаціонару (рис. 2).

Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден

Рис. 2. Алгоритм профілактики рецидивів легеневих кровохаркань і кровотеч у хворих на туберкульоз легень.


Серед профілактичних заходів виникнення рецидивів легеневих геморагій у хворих на туберкульоз легень, перш за все, важливе місце має визначення факторів ризику виникнення легеневих геморагій, проведення повноцінного комплексного лікування хворих згідно з стандартами та категоріями, дослідження згортальної та протизгортальної системи кровіхворих на туберкульоз.

В період стаціонарного лікування важливе значення мають вивчення функціонального стану печінки та відновлення її функції при порушенні, дослідження мінеральної щільності кісткової тканини та її корекція при порушенні, визначення ШОЕ в магнітному полі в динаміці, своєчасна психотерапевтична допомога.

Підсумовуючи результати дослідження, можна констатувати, що запропоновані та апробовані нами діагностичні, лікувальні та профілактичні програми дозволяють покращити результати терапії хворих на туберкульоз з легеневими кровохарканнями і кровотечами та знизити ризик їх виникнення.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми сучасної фтизіатрії – лікування та профілактики легеневих кровохаркань і кровотеч у хворих на туберкульоз легень шляхом використання комплексу попереджувальних та лікувальних заходів, які запобігають або знижують негативний вплив факторів ризику розвитку легеневих геморагій.

1. В умовах епідемічної ситуації з туберкульозу легеневі кровохаркання і кровотечі є актуальною проблемою, спостерігаються у 9,1 % хворих, часто ускладнюють вперше діагностований туберкульоз легень (5,5 %), його рецидиви (11,5 %), особливо хронічний процес (15,4 %). Питома вага деструктивного та бактеріального туберкульозу легень серед хворих з легеневими геморагіями становить відповідно 81,5 % і 64,5 %.

2. Найвагомішими факторами ризику виникнення легеневих кровохаркань і кровотеч є хронізація туберкульозу; його прогресування на фоні хіміотерапії; наявність деструктивних, фіброзних та циротичних змін в легенях; певні клінічні форми – інфільтративна при вперше діагностованому туберкульозі легень і при рецидивах, фіброзно-кавернозна при хронічному туберкульозі; гіпертензія у малому колі кровообігу; супутні захворювання печінки; остеопенічний синдром.

3. Легеневі кровохаркання і кровотечі серед хворих на туберкульоз легень більш ніж у два рази частіше виникали при несприятливих медико-метеорологічних ситуаціях (ІІІ тип погоди), ніж при сприятливих (І-ІІ типи погоди), переважно в осінньо-зимовий період.

4. У хворих на туберкульоз з легеневими кровохарканнями і кровотечами супутні захворювання печінки (хронічний гепатит, медикаментозний гепатит, цироз печінки) констатовані у 12,7 %. Основними діагностичними синдромами порушення функціонального стану печінки у хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями були синдроми цитолізу (28,1 %), холестазу (19,3 %) та ураження паренхіми печінки (15,8 %).

5. У хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями виникають зміни гемокоагуляції і фібринолізу із збільшенням часу згортання крові і часу рекальцифікації плазми, зменшенням толерантності плазми до гепарину і протромбінового індексу, збільшенням рівня фібриногену, посиленням фібринолітичної активності плазми крові, збільшенням кількості тромбоцитів, що характерно для