LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікування та профілактики легеневих кровохаркань і кровотеч у хворих на туберкульоз

збільшення тривалості І та ІІ фаз згортання крові.

6. Знижений рівень кісткової маси у вигляді остеопенії та остеопорозу є фактором, який негативно впливає або посилює ризик розвитку легеневих геморагічних ускладнень. Поширеність остеопенічного синдрому серед хворих на туберкульоз легень становить 63,0 %, при супутній патології печінки – 72,7 %, у пацієнтів з геморагічними ускладненнями сягає 80,9 %.

7. При наявності остеопорозу у хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями спостерігається зменшення протромбінового індексу, підвищення концентрації фібриногену, посилення фібринолітичної активності плазми крові, на відміну від осіб з нормальним рівнем мінеральної щільності кісток (p<0,05–0,01). Відмічений прямий кореляційний зв'язок високого ступеня між рівнем мінеральної щільності кісткової тканини та протромбіновим індексом (r = +0,790,21, p<0,01).

8. Хіміотерапію хворим на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями слід проводити згідно з характером туберкульозного процесу і чутливістю МБТ до хіміопрепаратів. В інтенсивній фазі лікування, особливо при розповсюджених процесах, застосовують не менш як п'ять протитуберкульозних препаратів, із використанням декількох резервних препаратів при наявності мультирезистентності МБТ, при цьому необхідно забезпечувати достатню тривалість основного курсу хіміотерапії в залежності від характеру і динаміки захворювання.

9. При лікуванні легеневих кровохаркань і кровотеч у хворих на туберкульоз легень невідкладна допомога повинна включати заходи, спрямовані на попередження чи ліквідацію асфіксії, зменшення тиску в малому колі кровообігу, підвищення згортання крові та інгібіції протеолізу, зменшення проникності судинної стінки, профілактику аспіраційної пневмонії, при профузних кровотечах – відновлення об'єму циркулюючої крові.

10. Основним показанням до хірургічного лікування хворих на туберкульоз з легеневими кровохарканнями і кровотечами є: відсутність ефекту від терапевтичних заходів, часті рецидивуючі кровохаркання і кровотечі, хіміорезистентність МБТ, можливість застосування адекватної хіміотерапії в післяопераційному періоді. Більш широке використання хірургічного лікування при легеневих геморагічних ускладненнях дозволить підвищити ефективність терапії хворих на туберкульоз та зменшити смертність від нього та його ускладнень.

11. Хворі на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями і клінічно значимими порушеннями функції печінки, зокрема з медикаментозними та хронічними гепатитами, потребують проведення комплексної терапії з включенням гепатопротекторного препарату тіотриазолін.

12. В комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень з кровохарканнями і легеневими кровотечами в поєднанні з остеопенічним синдромом доцільним є використання кальційвмісного комбінованого препарату з вітаміном D3, що нормалізує рівень кальцію крові і сприяє збільшенню мінеральної щільності кістки в середньому на 6,9 % .

13. При прогнозуванні рецидивів легеневих геморагій у хворих на туберкульоз легень доцільним є визначененя ШОЕ в постійному магнітному полі. Прогностичною ознакою ймовірності виникнення рецидиву легеневих кровохаркань і кровотеч слід вважати інтенсивний (понад 45 %) зсув рівня ШОЕ в постійному магнітному полі.

14. Використання алгоритму лікування та профілактики геморагічних ускладнень у хворих на туберкульоз легень підвищує ефективність лікування (з 55,5 % до 68,2 %); частота припинення бактеріовиділення збільшилась на 8,5 %, загоєння порожнин розпаду – на 8,7 %; летальні наслідки зменшились з 9,0 % до 4,5 %, термін стаціонарного лікування скоротився в середньому на 12 днів, а серед вперше діагностованих хворих – на 26 днів.



ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. В умовах протитуберкульозного стаціонару з метою прогнозування легеневих кровохаркань і кровотеч у хворих на туберкульоз легень пропонується визначення прогностичних коефіцієнтів факторів ризику виникнення геморагічних ускладнень з подальшою комплексною профілактикою.

2. У хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями необхідно проводити дослідження процесів гемокоагуляції і фібринолізу. Визначення часу згортання крові, часу рекальцифікації плазми, толерантності плазми до гепарину, протромбінового індексу крові, концентрації фібриногену, наявності фібриногену В, визначення фібринолітичної активності крові досить інформативно характеризує стан згортальної та протизгортальної системи крові та дозволяє оптимізувати патогенетичну гемостатичну терапію.

3. Доцільно дотримуватись розробленого алгоритму лікування кровохаркань і легеневих кровотеч у хворих на туберкульоз легень, що передбачає комплексність терапевтичних заходів.

4. З метою попередження рецидивуючих кровохаркань та кровотеч хворим на туберкульоз легень необхідно проводити комплексне обстеження печінки (ультразвукове дослідження; біохімічний аналіз крові, зокрема білірубін, трансамінази, лужна фосфатаза, тимолова проба, загальний білок, рівень кальцію). При виявленні клінічно значимих порушень функції печінки застосовують гепатопротектор тіотриазолін, спочатку внутрішньом'язово по 2,0 мл 2,5 % розчину (10 днів) 1 раз на день, в подальшому по 1 таблетці (0,1 г) 3 рази на день, курс лікування до 30 днів.

5. При підозрі на наявність такого фактору ризику, як порушення мінеральної щільності кісткової тканини, хворим на туберкульоз легень, зокрема з легеневими геморагіями, показане денситометричне обстеження. У випадку зменшення рівня мінеральної щільності кісткової тканини комплексну антимікобактеріальну терапію доцільно доповнювати кальційвмісним препаратом із вітаміном D3 (добова доза елементарного кальцію – 1000 мг, вітаміну D3 – 400 МО) протягом 3–6 місяців.

6. З метою профілактики легеневих геморагій у хворих на туберкульоз легень в дні несприятливих погодних умов пропонується проведення комплексних заходів, які включають призначення гемостатичної терапії, зокрема із застосуванням фітогемостатиків (глуха кропива біла, деревій звичайний), проведення індивідуальної психотерапевтичної допомоги. В цей період хворі повинні дотримуватись щадного режиму і уникати фізичних навантажень.

7. В протитуберкульозних стаціонарах з метою прогнозування ймовірності рецидиву кровохаркань та кровотеч у хворих на туберкульоз легень рекомендується визначення ШОЕ в постійному магнітному полі. При показниках магнітного зсуву ШОЕ понад 45 % доцільно проводити гемостатичну терапію, зокрема із використанням препаратів кальцію, вікасолу, фітогемостатиків, аскорбінової кислоти.

8.Фтизіатрам необхідно дотримуватись алгоритму профілактики легеневих кровохаркань і кровотеч у хворих на туберкульоз легень, при цьому велику увагу надаючи проведенню раціональної хіміотерапії у повному об'ємі.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ


1. Грищук Л.А. Частота і структура порушень гепатобіліарної системи у хворих на туберкульоз легень // Інфекційні хвороби. – 2002. – № 4. – С. 55–57.

2. Грищук Л.А. Стан мінеральної щільності кісткової тканини у хворих на туберкульоз легень з супровідними захворюваннями печінки // Інфекційні хвороби. – 2003. – № 4. – С.