LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Клініко-патогенетичне обгрунтування лікування хворих з поєднаним перебігом хронічного холециститу та ішемічної хвороби серця

(13,8%); ІV-а група - хворі на ІХС з ПІКС – 16 осіб (11,1%).

Медикаментозна терапія включала базисну терапію, в яку входили антиагреганти, β-адреноблокатори, інгібітори АПФ, нітропрепарати, при необхідності до лікування додавали блокатори кальцієвих каналів, сечогінні. Хворим після встановлення гіпокінетичного типу дискінезії призначали церукал, аллохол, холензим, а для зняття больового синдрому - платифілін, папаверин, спазмалгон. Хворим основної групи призначали препарати: гранули „Кверцетин" (добова доза 3 г) та „Магне-В6" - по 1 табл. три рази на добу через 30 хв. після їди (18-22 доби), з подальшими рекомендаціями прийому в амбулаторних умовах.

Хворі працездатного віку проходили ВЕМ. Параметри центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки оцінювали при проведенні ЕхоКГ. Хворим проводили УЗД та БДЗ, вивчали біохімічну структуру жовчі, мікроскопічне, бактеріологічне дослідження жовчі. Вивчили стан ВРОЛ та АОЗ за показниками, які наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники пероксидного окиснення ліпідів, антооксидантної системи крові

№ п/п

показник

Суб-страт

джерело

1

Малоновий альдегід (МА)

кров

Ю.А. Владимиров, О.І. Арчаков

2

Відновлений глутатіон (ВГ)

кров

О.В.Травіна в модифікації І.Ф.Мещишена, І.В.Петрової

3

Глутатіонредуктаза (ГР)

кров

І.Ф.Мещишен

4

Глутатіонпероксидаза (ГП)

кров

І.Ф.Мещишен

5

Глутатіонтрансфераза (ГТ)

кров

І.Ф.Мещишен

6

глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа

(Г-6-ФД)

кров

A. Kornberg, B.L. Horecker у модифікації Ю.Л. Захар'їна

7

мідь-цинк супероксиддисмутази (СОД)

кров

R. Fried

Рівень фібриногену в плазмі крові, активність антитромбіну III (АТ III), Хагеман – залежного фібринолізу (ХЗФ), XIII фактора, стан СФА, ферментативного (ФФА), неферментативного фібринолізу (НФА) плазми крові визначали за допомогою наборів реактивів фірми "Simko Ltd" (Україна). За аналогічним методом, але без використання плазміногену і e-аміно-капронової кислоти, визначали протеолітичну активність плазми крові, використовуючи такі сполуки як азоальбумін, азоказеїн та азокол. Визначення показників ліпідного спектру в плазмі крові проводилось за допомогою електрофорезу ліпідів з використанням реактивів фірми „Beackman" – група діагностичних систем. Пероксидну резистентність еритроцитів визначали за А.Н. Григорович, А.С. Мавричевим (1989).

Аналіз показників вмісту в крові альдегідо- та кетонопохідних динітрофенілгідразонів нейтрального характеру (С370, нм) та вмісту альдегідо- та кетонопохідних динітрофенілгідразонів основного характеру (С430, нм) - за методом О.Є. Дубініної та співавторів у модифікації І.Ф. Мещишена. Статистична обробка результатів дослідження здійснювалася із застосуванням описової статистики, дисперсійного аналізу методом множинного порівняння (за критерієм Ньюмена-Кейлса), з використанням критерію достовірності Стьюдента та коефіцієнта кореляції Пірсона (програми BIOSTAT, Statistica 4.03 for Windows). Значення по групах показників представлені як середнє стандартне відхилення (хS).

Результати власних досліджень та їх обговорення

Аналізуючи клінічні спостереження, нами встановлено, що у хворих з поєднаним перебігом ХНХ та ІХС клінічний перебіг стає більш важким за рахунок вираженої симптоматики ІХС. Це проявляється збільшенням кількості ангінозних нападів на добу, частими кардіалгіями, інтенсивною задишкою, втомлюваністю, значною поширеністю іррадіації болю, необхідністю збільшення дози нітропрепаратів для припинення нападу.

Частота нападів стенокардії у хворих наведена в таблиці 2.

Таблиця 2

Кількість нападів стенокардії на добу у хворих з поєднаним перебігом хронічного холециститу та ішемічної хвороби серця

Групи обстежених

Кількість нападів стенокардії на добу


1-2 рази

3-4 рази

5-6 разів

Більше 6 разів

Хворі на ІХС

5 (5%)

26 (23%)

71 (66%)

6 (6%)

Хворі на ІХС та ХНХ

2 (6%)

18 (50%)

12 (33%)

4 (11%)


Перебіг ХНХ у хворих із поєднаним перебігом ХНХ та ІХС носить стійкий, часто рецидивуючий перебіг. При дослідженні фізикальних симптомів ХНХ у хворих дослідної групи виявили співвідношення основних груп симптомів – сегментарно-рефлекторні до правобічних рефлекторно-больових і до ірритативних - як 1:6,3:10,8.

При поєднанні ХНХ у хворих на ІХС зрілого віку зменшення СФА плазми (р<0,05) відбувається за рахунок ФФА плазми (р<0,05). Спостерігається зниження Хагеман-залежного фібринолізу у хворих з поєднаним перебігом ІХС та ХНХ (р<0,05). Отримані кореляційні зв'язки ФФА з рівнем малонового альдегіду (r=0,55, р<0,05), відновленого глутатіону (r=-0,64, р<0,02).

У хворих на ХНХ та ІХС похилого віку зниження СФА плазми на 50,5% (р<0,05) відбувалось за рахунок НФА (на 53,3%, р<0,05) та ФФА (на 48,8%, р<0,05) у порівнянні з віковим контролем. У хворих з поєднаним перебігом ХНХ та ІХС похилого віку спостерігався кореляційний зв'язок між НФА та ЛПНЩ (r=0,68, р<0,01), ФФА та ЛПВЩ (r=-0,90, р<0,001), ЛПНЩ (r=0,94, р<0,001).

Дисонанс змін параметрів гемостазу при поєднаному перебігу ХНХ та ІХС у хворих зрілого віку полягає у зниженні протизсідаючої здатності крові при підвищенні зсідаючої здатності крові (рис. 1).


Рис. 1 Відсоткові зміни показників гемостазу у хворих зрілого віку по відношенню до аналогічних показників контрольної групи.


Стан протеолітичної системи плазми у хворих зрілого віку був достовірно збільшений за рахунок підвищеного азоальбуміну: у хворих на ІХС на 48,1% (р<0,05) та у хворих із ХНХ та ІХС - 50,9% (р<0,05), та азоказеїну – майже в два рази в обох групах (р<0,05). При аналізі стану протеолітичної системи плазми крові у хворих похилого віку слід зазначити, що він був достовірно збільшений, як у хворих на ІХС, так і у хворих з поєднаним перебігом ІХС та ХНХ за рахунок підвищеного азоальбуміну (відповідно на 43,9%, р<0,05 та 41,9%, р<0,05), та азоказеїну (на 92,1%, р<0,05 та 89,8%, р<0,05).

В зрілому віці у хворих із ХНХ та ІХС зростає вміст у крові проміжних продуктів ПОЛ (р<0,05), зменшуються активність СОД (по відношенню до контрольної групи - на 14,6% (р<0,05) та до групи хворих на ІХС – на 7,2% (р<0,05)) і рівень відновленого глутатіону (на 28,0% (р<0,05) менше ніж в контрольній групі), пригнічується активність Г-6-ФД