LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Медицина. Медичні науки → Вибір методу хірургічного лікування гемангіом печінки

тромбоцитів 100 - 150109л, в одного хворого до 92,7109л). Необхідності інфузії тромбомаси не було. Запальні ускладнення після операції виникли у 4 (57,1%) хворих: правобічний плеврит – 3, правобічна пневмонія нижньої частки – в 1.

Отже, за нашим досвідом, метод кріодеструкції ГП має обмеження щодо застосування, і в теперішній час, його не застосовують, зважаючи на високу частоту (більше чим 80% ) інтра- та післяопераційних ускладнень.

За результатами проведеного дослідження нами розроблений алгоритм хірургічного лікування ГП, з огляду на форму захворювання, розміри, локалізацію, обсяг та поширеність ураження. Дотримання зазначених принципів дозволило поліпшити результати лікування хворих з ГП, зменшити частоту інтра-, післяопераційних ускладнень до 12,3% та летальність до 0,7%.


























































ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота містить новий підхід до розв'язання наукової проблеми, що передбачає поліпшення результатів хірургічного лікування хворих з гемангіомою печінки шляхом розробки та впровадження раціональної схеми доопераційного обстеження хворих, оригінальних та вдосконалених способів оперативного втручання з застосуванням мініінвазивних технологій, які сприяють збільшенню частоти виконання радикальних операцій і поліпшують безпосередні та віддалені результати лікування.

1. За спонтанного перебігу гемангіоми печінки діаметром понад 5 см у 7,7 % хворих виникають ускладнення: розрив гемангіоми, тромбоз, абсцедування, коагулопатія, поширення гемангіоми на сусідні органи та судини; у 33,6% – субкапсульне або позаорганне (на 1/3 об'єму та більше) поширення новоутворення.

2. Обсяг та послідовність виконання хірургічного втручання з приводу гемангіоми печінки слід визначати диференційовано, з огляду на розміри гемангіоми, форму захворювання: а) солітарну, б) множинно-вогнищеву, в) тотальний гемангіоматоз; локалізацію та поширеність патологічного процесу.

3. Основним прогностичним чинником безпосередніх та віддалених результатів при виконанні радикальних операцій з приводу гемангіоми печінки є об'єм інтраопераційної крововтрати. Вдосконалення технологій виконання анатомічної резекції дозволило зменшити частоту виконання таких операцій з величиною крововтрати від 1000 до 2100 мл – на 21%, що сприяло зниженню частоти післяопераційних ускладнень з 26,1% до 7,2%. При атиповій резекції великої (діаметром понад 10 см) гемангіоми крововтрата стабільно висока (3000 – 3200 мл) у 27% хворих, що зумовлює значну частоту післяопераційних ускладнень (36,4%). При енуклеації гемангіоми відмічається крововтрата незначна (у середньому 484 мл), післяопераційні ускладнення відсутні.

4. Операцією вибору при гемангіомі печінки є анатомічна резекція органа – обширна, лобектомія, сегментектомія залежно від поширення патологічного процесу. Виконання атипової резекції показане за відсутності капсули гемангіоми, її діаметрі до 10 см, периферичній локалізації новоутворення.

5. За наявності розвинутої сполучнотканинної капсули, позаорганного (на 1/3 об'єму та більше) розповсюдження гемангіоми та незалежно від обсягу ураження, методом вибору є органосберігаюча операція – енуклеація гемангіоми, а при її локалізації в СII, СV, СVI – у лапароскопічному варіанті.

6. Виконання паліативних операцій та застосування комбінованих методів лікування показане при внутрішньопаренхіматозному розташуванні гемангіоми, її діаметрі 5 – 6 см, з наявності клінічних ознак захворювання, локалізації новоутворення поблизу кавальних та портальних воріт, в межах СI, СIV, СVIII печінки. Інтенсивне артеріальне кровопостачання гемангіоми печінки є показанням до застосування рентгеноендоваскулярних втручань. Склеротерапія під контролем ультразвукового дослідження показана при венозному типі кровообігу.

7. Диференційований підхід до вибору методу лікування гемангіоми печінки, раціональне поєднання радикальних та паліативних втручань дозволило досягти позитивних результатів у 90,9% пацієнтів, зменшити частоту післяопераційних ускладнень з 29,1% до 12,3%.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Саєнко В.Ф., Калита М.Я., Котенко О.Г., Васильєв О.В. Оперативне лікування вогнищевих уражень печінки // Галиц. лік. вісн. – 2002. - Т.9, № 3. – С. 242 – 244.

2. Калита Н.Я., Котенко О.Г., Васильев О.В. Радикальное хирургическое лечение гемангиом печени // Вісн. морської медицини.–2003. – № 2. – С. 179 – 183.

3. Калита М.Я., Ничитайло М.Ю., Дяченко В.В., Литвиненко О.М., Скумс А.В., Васильєв О.В., Гулько О.Н. Органосберігаючі операції в лікуванні гемангіом печінки // Шпитал. хірургія. – 2003. – № 4. – С. 36 – 39.

4. Калита Н.Я., Котенко О.Г., Васильев О.В. Радикальные методы лечения гемангиомы печени // Клін. хірургія. – 2004. – № 1. – С. 9 – 11.

5. Патент № 60065 А Україна. МПК А 61В17/00. Спосіб хірургічного лікування гемангіоматозу печінки/ Калита М.Я., Фуркало С.М., Кондратюк В.А., Васильєв О.В. (Україна) – Заявлено 20.01.03; Опубл. 15.09.03// Бюл. №

6. Патент № 63317 А Україна. МПК А 61В17/00. Спосіб хірургічного лікування гемангіоми печінки / Калита М.Я., Фуркало С.М., Мошковський Г.Ю., Кондратюк В.А., Васильєв О.В. (Україна) – Заявлено 02.04.03; Опубл. 15.01.04// Бюл. № 11.

7. Шалимов А.А., Калита Н.Я., Котенко О.Г., Шагидулин М.Ю., Васильев О.В. Резекция как один из радикальных методов лечения очаговой патологии печени // Матеріали XX з'їзду хірургів України. – Тернопіль, 2002. – Т.1. – С. 436 – 437.

8. Калита Н.Я., Котенко О.Г., Васильев О.В. Гемангиомы печени – хирургическое лечение: Тез. докл. IX Междунар. конф. хирургов-гепатологов (Санкт-Петербург 2002)// Анналы хирург. гепатологии. –2002. –Т.7, №1. – С. 256–257.

9. Саенко В.Ф., Калита Н.Я., Котенко О.Г., Васильев О.В., Белянский Л.С. Резекция печени по поводу её очагового поражения: Тез. докл. „ Нове в хірургії та трансплантології"// Клін. хірургія.–2002.-№ 5-6. - С. 57.

10. Саенко В.Ф., Котенко О.Г., Калита Н.Я., Королев А.Э., Жулай В.В., Васильев О.В. и др. Инновационные технологии в хирургии обширных новообразований печени: Тез. докл. //Клін. хірургія. – 2003. – № 4 – 5. –