LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Медицина. Медичні науки → Консервативні методи лікування в комплексній терапії дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба

здійснювали на чотирьох канальному електроміографі "Медікор-400" (УНР). Запис та кількісний аналіз отриманих даних проводили на комп'ютері "Daewoo" за допомогою комп'ютерної програми, розробленої в УМСА (В.В.Рубаненко, М.М.Кучеренко, 1993).

3. Для виявлення та об'єктивної оцінки відповідної реакції організму до навколишнього середовища застосовували спосіб визначення адаптаційного процесу за методом Л.Х.Гаркаві та співавт. (1990). Методика основана на визначенні відсоткового вмісту формених елементів периферичної крові, насамперед лімфоцитів, у лейкоцитарній формулі: реакції тренування відповідає їх нижня частина зони норм (21-27%); реакція активації характеризується кількістю лімфоцитів у межах верхньої половини норми або вище її (28-45%); стану хронічного стресу відповідає кількість лімфоцитів нижче 20 %.

4. Враховуючи негативний вплив різного роду нейрогенних подразників на слинні залози, вивчали швидкість секреції слини (О.В.Рибалов, 1995). Для цього збирали ротову рідину натщесерце на протязі 10 хвилин в градуйовані пробірки.

Доведено, що функціональні зміни нервової системи визначає не тільки кількісний, але й якісний склад слини (Ю.В.Борисенко, 1993). При цьому значна увага приділяється загальній протеолітичній активності, антитриптичній активності ротової рідини, амілолітичної активності слини, вмісту загальний сіалових кислот у ротовій рідині (Л.М.Тарасенко, 1990, В.Н.Соколенко, 1994). Загальну протеолітічну активність ротової рідини визначали за методом Мура і Штейна (А.Ц.Анасашвили, 1983). Антитриптичну активність ротової рідини визначали за методом К.Н. Веремеєнко (1988). Активність a-амілази ротової рідини в умовних одиницях визначали за принципом Вольгеймута (1988). Вміст вiльних сіалових кислот у ротовій рідині визначали уніфікованим методом Гесса (1982).

Об'єкти та методи експериментальних дослiджень. Експериментальна частина досліджень виконана на обох СНЩС-ах 46 статево зрілих кролів породи Шиншила віком 6 місяців, обох статей, вагою 3,1+0,25 кг. Згідно з метою та завданнями роботи була розроблена модель дистрофічно-деструктивного (Д-Д) процесу у СНЩС у 40 кролів. В подальшому методами патогістологічної оцінки та біохімічного аналізу у 12 кролів вивчено вплив солкосерилу та у 12 кролів вплив ін'єкційної форми вермілату при їх місцевому введенні на стан суглобових тканин. На протязі всього експерименту тканини правого СНЩС підлягли патогістологічному, а тканини лівого СНЩС - біохімічному аналізам. У якості контролю були СНЩС 6 інтактних тварин.

Методи експериментальних досліджень. Модель Д-Д процесу відтворена шляхом введення у порожнину кожного СНЩС по 0,5 мл 2,5 % емульсії гідрокортизону на протязі 7 діб (Позитивне рішення № 98105587 від 18.05.2000. про видачу Патенту України на винахід). Лікування порушень починали через 7 діб внутрішньосуглобовими ін'єкціями солкосерилу або вермілату, використовуючи класичну схему введення коректорів метаболізму (Н.В.Дедух та співавт., 1992): по 0,5 мл у кожний суглоб з інтервалом 4 доби. Всього 5 ін'єкцій кожного препарату на кожний суглоб.

Морфологічні дослідження СНЩС. Макроскопічний та мікроскопічний аналіз тканин СНЩС проводили після виведення тварин з експерименту та випрепарування СНЩС. Оцінювали стан усіх компонентів суглобу: суглобової головки, суглобового диску, суглобової ямки та суглобового горбика, звертали увагу на блиск та колір суглобового хряща, відмічали наявність або відсутність крововиливів та ерозій, цілісність покриття. Матеріал для патогістологічного дослідження фіксували у 10% нейтральному розчині формаліну, декальцинували у 5 % розчині азотної кислоти, зневоднювали спиртами, зростаючої концентрації та заливали целоідіном. Зрізи товщиною 7-10 мкм забарвлювали гематоксіліном та еозіном, по ван Гізон. Аналіз та фотографування матеріалу проводили під мікроскопами Ratenow та МБІ-6.

Біохімічні дослідження тканин СНЩС та сироватки крові. У зразках хрящів СНЩС тварин визначали вміст проліну, оксіпроліну (як показників вмісту колагенових білків); гексозаміну, гексуронових кіслот, фракцій глікозаміногліканів, тирозину (як компонентів органічного матриксу хряща). Для більш наочної характеристики матеріалу нами використані деякі коефіцієнти, зокрема, щодо відношення кількості сульфатованих фракцій глікозаміногліканів до несульфатованих, оксіпроліну до проліну та кількості усіх дослідних компонентів позаклітинного матриксу до кількості тирозину (Ф.С.Леонтьева, 1984, Л.И.Слуцкий,1969).

В сироватці крові тварин визначали вміст глюкопротеїдів за методикою С.Я. Штейнберг, Я.Н. Даценко (1962), концентрацію загальних хондроітінсульфатів - за методом Ю.Ю. Лапса та Л.І. Слуцького (1975), фракційний склад ГАГ сироватки крові - за методикою М.Р. Штерна з співавторами (1982).

Тварини виводились з експерименту на 7, 14 та 21 добу (по 6 кролів у кожній серії), застосовуючи гексеналовий наркоз.

Результати клінічних та експериментальних досліджень підлягали математично-статистичному аналізу за допомогою метода варіаційної статистики з застосуванням критерію t Стьюдента – Фішера.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

При спостереженні за 98 хворими на МСД СНЩС згідно клінічних проявів відокремлено три групи хворих: з легким ступенем (13 чоловік), з середнім ступенем (29 чоловік), з тяжким ступенем дисфункції (56 чоловік).

Аналіз результатів загальних, приватних та спеціальних методів дослiдження довів, що домінуюча роль у формуванні дисфункції СНЩС легкого ступеня (13 чоловік) належить м'язовому компоненту. Порушення функції самого суглобу було опосередковано. Основні клінічні прояви полягали у наявності болю у ділянках жувальних м'язів, затрудненні при відкриванні роту після довготривалої перерви, при відкушуванні їжі. В анамнезі у 10 хворих відмічено механічну травму суглобу при широкому відкриванні роту (після лікування або видалення молярів, відкушування великого шматка їжі та інше).

РЛокальні зміни та рівень психоемоціної реакцiї організму при легкому ступені м'язово-суглобової дисфункції скронево-нижньо- щелепного суглобу рентгенологічно у більшої кількості (8) хворих цієї групи були відсутні зміни з боку складових суглобу, суглобова щілина мала серпоподібну або клиноподібну форми з рівномірною шириною між передньою поверхню та скатом суглобового горбика. У більшої кількості хворих (12) суглобова головка знаходилась у ділянці заднього ската горбика. Індекс Helkimo у середньому склав 2,8 + 0,28.

Аналіз ЕМГ скроневих та власне жувальних м'язів у цих (10 чоловік) виявив достовірні порушення у динамічних циклах, при незмінному циклі вольового стиснення та жувального періоду. Тож констатувався розвиток довготривалого стомлення окремих м'язових волокон, значне зниження їх функційних можливостей як