LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Післяопераційна реабілітація хворих на аутоімунний тиреоїдит з використанням низькоінтенсивного лазерного випромінювання

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ЕНДОКРИННОЇ ПАТОЛОГІЇ

ім. В.Я. ДАНИЛЕВСЬКОГО






ДУБОВИК ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ




УДК 612.44-592: 616-089.82






ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА АУТОІМУННИЙ ТИРЕОЇДИТ З ВИКОРИСТАННЯМ НИЗЬКОІНТЕНСИВНОГО ЛАЗЕРНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ




14.01.14 – ендокринологія





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

















Харків – 2003


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України


Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Караченцев Юрій Іванович,

Інститут проблем ендокринної патології
ім. В.Я. Данилевського АМН України, директор


Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Паньків Володимир Іванович, Буковинська медична академія МОЗ України, кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології, професор кафедри


кандидат медичних наук, доцент Приступюк Олександр Максимович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ, кафедра ендокринології, доцент


Провідна установа: Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, кафедра ендокринології


Захист дисертації відбудеться "12" грудня 2003 г. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.564.01 при Інституті проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України (61002, м. Харків, вул. Артема, 10).


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України (61002, м. Харків, вул. Артема, 10).


Автореферат розісланий "8" листопада 2003 г.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тихонова Т.М.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. На сьогодні АІТ (аутоімунний тиреоїдит) є найбільш розповсюдженим захворюванням ЩЗ (щитоподібна залоза) як в Україні, так і в світі; захворюваність на АІТ в останні 15 років зросла більш ніж у 5-10 разів (Кирилов Ю.Б., Строєв Є.А, 1995). В Україні АІТ складає до 46 % усієї тиреоїдної патології, його частота зросла з 0,24 у 1988 році до 3,2 на 10 тис. населення у 1999 році (Боднар П.М., 2001). Причиною зростання частоти аутоімунних захворювань ЩЗ є екологічні чинники, насамперед - наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції (Дерев'янко Л.П., Порохник Л.А, 1995). Є підстави прогнозувати подальше зростання захворюваності на АІТ, оскільки відомо, що після більшості радіаційних аварій, що відбулися, пік стохастичних та нестохастичних проявів розвивається через 15-20 років (Камінський О.В., 2001).

Для медикаментозного лікування аутоімунного тиреоїдиту застосовують тиреоїдні гормональні препарати, глюкокортикоїди, левамізол, e-амінокапронову кислоту, гепарин, Т-активін, а також плазмоферез та гемосорбцію, що займають проміжне місце між оперативними та консервативними методами лікування. Кожен з цих засобів має свої недоліки і неспроможний однозначно вирішити задачу лікування АІТ (Аширов А.А., 1977; Чернушенко Е.Ф., 1985; Калінін А.П., Кисєльова Т.П., 1991; Матяшина Г.І., Олійник В.А., 1992; Рафібеков Д.С., Калінін А.П., 1996; Валдіна Е.А., 2001).

Хірургічне лікування АІТ, яке полягає у повному видаленні або резекції частини ЩЗ, не тільки не усуває імуноагресію до тиреоїдної тканини, але й поглиблює аутоімунні порушення, прискорює розвиток гіпотиреозу. Як відомо, гіпотиреоз і без оперативного втручання є закономірним наслідком природної еволюції АІТ (Раскін А.І., 1973; Yamashita H., 1998). Хоч показання до хірургічних втручань при АІТ останнім часом значно обмежені, певній частині хворих на АІТ показано оперативне лікування. Це ті випадки, коли великий зоб викликає компресію прилеглих органів шиї або коли неможливо виключити наявність злоякісного новоутворення ЩЗ (Комісаренко І.В., Рибаков С.Й., 2002). Кількість хірургічних втручань при цій патології складає 5,4% від усіх операцій на ЩЗ (Донюков А.І., 2002).

Якщо специфічних хірургічних ускладнень у хворих на АІТ можна запобігти вдосконаленням оперативної техніки, то лікування післяопераційного гіпотиреозу потребує розробки методів, які здатні зупиняти або гальмувати розвиток аутоімунної антитиреоїдної агресії, стимулювати процеси репаративної регенерації у ЩЗ, сприяти відновленню її функції.

Такі властивості притаманні фізичним методам впливу – низькоінтенсивному лазерному випромінюванню, наднизьким температурам (Караченцев Ю.І., 2001). Застосування низькоінтенсивного лазерного випромінювання вже зарекомендувало себе як високоефективний лікувальний метод в багатьох галузях медицини. ЛТ (лазеротерапія) з успіхом застосовується при лікуванні таких захворювань, як ревматоїдний артрит, хронічний гломерулонефріт, бронхіальна астма, цукровий діабет. У патогенезі цих хвороб, як і у патогенезі АІТ, домінують порушення в системі імунного нагляду і при їх лікуванні проявляються широко відомі протизапальні та імуностимулюючі властивості лазерного випромінювання (Кулага В.В., Шварева Т.И., 1989; Міхальчишин Г.П., 1996). Природно, що такі ефекти ЛТ потрібні і при лікуванні аутоімунного тиреоїдиту, що дозволяє розглядати НІЛВ (низькоінтенсивне лазерне випромінювання) як патогенетичний та перспективний лікувальний метод. В літературі знайдені поодинокі роботи, присвячені цьому питанню (Зубкова С.Т., Олійник В.А., 1996; Булдигіна Ю.В., 2002). Вони переважно стосуються терапії гіпертрофічної форми АІТ. Практичне ж застосування НІЛВ при лікуванні хворих, оперованих з приводу АІТ, представляє собою недостатньо розроблену проблему. У авторів рязанської школи є досвід застосування низькоінтенсивної ЛТ відразу ж після оперативного втручання на ЩЗ у хворих на АІТ (Арістархов В.Г., Кирилов Ю.Б., Строєв Е.А., 1998).

Лікування пацієнтів, оперованих з приводу АІТ, у віддаленому післяопераційному періоді є складною задачею, оскільки відомо, що з перебігом часу відсоток таких хворих з клінічним та субклінічним гіпотиреозом прогресивно зростає (Аширов А.А., Романчішен А.Ф., 1995). Приблизно у третини з них компенсувати гіпотиреоз не вдається через алергію, нестерпність до препаратів тиреоїдної замісної терапії та загострення серцево-судинних