LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль гормональних, нервових та гуморальних факторів в порушеннях проліферації епітеліальних тканин нестатевозрілих щурів

моделі управління клітинним поділом in vivo шляхом монофакторного і комбінованого впливу гормональних, гуморальних та нервових факторів.

1. Поділ епітеліоцитів язика, гепатоцитів та епітеліоцитів ТК інтактних щурів характеризується одноверхівковими добовими ритмами ДНК-СА і МА з тканинноспецифічним часом настання акрофаз, динамікою синхронності, рівня і середньодобової ТМ. Онтогенетичними особливостями динаміки поділу гепатоцитів є: хвилеподібні збільшення ступеня синхронності переходу до мітозу і десинхронізації переходу до S-фази, зменшення ДНК-СА та МА, лінійне збільшення ФР; а поділу епітеліоцитів язика є: хвилеподібне збільшення інтенсивності поділу і синхронізації переходу до S-фази і до мітозу та хвилеподібне зменшення розміру ФР. До особливостей поділу епітеліоцитів ТК відносять: хвилеподібне збільшення десинхронізації переходу до S-фази і мітозу та інтенсивності поділу і розміру ФР. Зі збільшенням віку середньодобова ТМ гепатоцитів, епітеліоцитів язика і ТК щурів скорочується.

2. Тканинноспецифічні інгібітори поділу клітин, виділені з печінки, комплексно впливають на процеси поділу гепатоцитів. Зі збільшенням віку щурів проміжок часу між введенням інгібіторів і початком пригнічення синтезу ДНК скорочується. Його тривалість до початку пригнічення МА до 12-го дня наростає, до 17-го дня скорочується, а потім знов збільшується. Найтриваліший ефект пригнічення синтезу ДНК спостерігають у 12- та 30-денних щурів, мітозів - в 30-денних щурів. Ступінь пригнічення синтезу ДНК зі збільшенням віку щурів хвилеподібно, а МА - лінійно зростає до 30-го дня життя, до 45-го дня - зменшується. Тканинноспецифічні інгібітори викликають: фазне збільшення ТМ з максимальною виразністю в 7 та 30 днів життя і мінімальною - в 12 днів; збільшення ФР, особливо виражене у 3-денних щурів.

3. Вплив ЕФР на поділ гепатоцитів викликає підвищення МА і збільшення ФР на 3-ю добу життя; на 7-й і 12-й день - підвищення ДНК-СА та МА. В епітелії язика його дія виявлена на 7-й день збільшенням ФР і прискоренням мітозу; на 12-й день - підвищенням ДНК-СА та МА і прискоренням мітозу. В епітелії ТК в 3-денних щурів ЕФР викликає лише короткочасне збільшення МА; на 12-й день - тривалу стимуляцію синтезу ДНК і мітотичного поділу, прискорення мітозу і збільшення ФР.

4. Введення тироксину викликає зсув часу настання акрофаз ритмів ДНК-СА та МА при зберіганні їх одноверхівкового добового ритму. Вікова динаміка ролі тироксину в поділі гепатоцитів зводиться до наростання (формування) стимулюючого і синхронізуючого синтез ДНК і синхронізуючого МА гепатоцитів ефектів від 17-го до 45-го дня життя. З 17-го до 45-го дня при введенні тироксину епітеліоцити язика зменшують ДНК-СА та МА; паралельно синхронізуюча синтез ДНК дія заміняється на десинхронізацію. В епітелії ТК тироксин в 17-денних щурів стимулює і синхронізує мітотичну активність; на 45-й день спостерігають синхронізацію процесів переходу до S-фази і десинхронізацію вступу в мітоз.

5. Десимпатизація шляхом введення ізобарину змінює рівні, добові ритми ДНК-СА та МА, ТМ епітеліоцитів язика та кишечника і гепатоцитів щурів. Залежно від віку виразність і спрямованість стимуляції або пригнічення, а також синхронізації або десинхронізації при введенні ізобарину перетерплює лінійні або фазні зміни, характер яких залежить від органної приналежності клітин. Десимпатизація викликає зменшення ТМ епітеліоцитів язика 30-денних щурів, але збільшує його тривалість в епітелії ТК.

6. На поділ гепатоцитів, епітеліоцитів язика і ТК впливають різні фактори, які взаємодіють між собою по-різному залежно від органа і віку щурів. В печінці дія ЕФР і тканинноспецифічних інгібіторів клітинного поділу має антагоністичний характер. У всіх експериментальних групах (крім 17-денних тварин, де десимпатизація посилювала G1-кейлонний ефект) введення ізобарину послабляє G1- і G2-кейлонні ефекти. Ступінь впливу десимпатизації на G1-кейлонний механізм регуляції поділу гепатоцитів є меншим, ніж на G2-кейлонний. За умов введення ізобарину і тироксину G1-кейлонний ефект зникає, а G2-кейлонний ефект послабляється. Тироксин при введенні ізобарину сприяє прояву G2-кейлонного ефекту та ослабленню G1-кейлонного ефекту тканинноспецифічних інгібіторів клітинного поділу. Взаємодія ізобарину і тироксину виявлялається у взаємній зміні характеру їх дії на рівень і часову організацію процесів поділу в печінці, епітелії язика і ТК.

7. Особливості вікової динаміки поділу гепатоцитів, епітеліоцитів язика і ТК залежать від розходжень в характері дії регуляторних факторів. На 3-й день життя щурів ЕФР найбільше змінює рівень ДНК-СА та МА в печінці та епітелії язика, на 7-й - в печінці та епітелії ТК, на 12-й - в епітелії язика та ТК. На 17-й день життя щурів тироксин найбільше змінює МА епітеліоцитів ТК, на 45-й - ДНК-СА та МА гепатоцитів. На 17-й день життя щурів десимпатизація в більшому ступені змінюває МА епітеліоцитів язика, на 30-й день - ДНК-СА гепатоцитів і епітеліоцитів язика, а також МА гепатоцитів, на 45-й день - ДНК-СА епітеліоцитів язика і ТК, а також МА гепатоцитів і епітеліоцитів язика.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Вивчення кінетики і часової організації поділу при дії монофакторних або комбінованих хімічних стимулів проводять на білих безпородних щурах віком 1-45 днів. При вивченні монофакторного впливу тваринам вводять тільки 1 з нижченаведених речовин: (а) тканинноспецифічні інгібітори росту, виділені з печінки, в дозі 2 і 4 мл на 1 щура о 10.00 і 11.00 внутрішньочеревно одноразово; (б) ЕФР в дозі 0,5 мг/кг о 09.30 внутрішньочеревно одноразово; (в) тироксин в дозі 0,1 мг/кг в 11.00 5 днів внутрішньочеревно 1 раз на день; (г) ізобарин в дозі 15 мг/кг 1 раз на день з 1-го по 16-й день життя підшкірно в область шиї. При вивченні комбінованого впливу тваринам вводять 2 будь-яких речовини згідно до зазначеної раніше схеми (якщо є особливості, слід зазначити їх). В наступному тварин забивають дислокацією шийних хребців на 3-, 7-, 12-, 17-, 25-, 30-, 45-й дні життя. Для дослідження динаміки ДНК-СА та МА забій тварин проводять кожні 4 год, починаючи з 13.00 і/або 14.00, а для встановлення ТМ - кожні 2 год, починаючи з 09.00 і 10.00. З метоюоцінки розміру ПП забій проводять 1 раз на добу в 12.00 і/або 13.00 дня через 1 добу після 1-го введення 3Н-тимідину.

2. Для оцінки поділу доцільно визначати РІ, МІкх та ПП. Збільшення РІ в печінці на 57 %, в епітелії язика - на 590 %, в епітелії ТК - на 120 % порівняно з аналогічними показниками в інтактних щурів свідчить про підвищення ДНК-СА. Зменшення РІ в печінці на 35 %, в епітелії язика - на 48 % порівняно з аналогічними показниками в інтактних щурів свідчить про зменшення ДНК-СА. Збільшення МІкх в печінці в 0,5 раз, в епітелії язика - на 645 %, в епітелії ТК - на 58 % свідчить про збільшення МА. Зменшення МІкх в печінці на 35 %, в епітелії язика - на 58 %, в епітелії ТК – в 0,5 раз свідчить про зменшення МА. Збільшення ПП в печінці на 179 %, в епітелії язика - на 44 %, в епітелії ТК - на 91 %