LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль детоксикації та лазеротерапії в комплексній профілактиці гнійно-запальних ускладнень кесарського розтину у породіль групи ризику

кафедракушерства та гінекології медичного факультету та факультету післядипломної освіти, факультетської хірургії, факультетської терапії, шпитальної терапії №1, терапії факультету післядипломної освіти, педіатрії факультету післядипломної освіти, нормальної фізіології Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського (Тернопіль, 1999).

Публікації. Основні результати роботи опубліковані в наукових журналах - 5 статей, у матеріалах наукових конференцій – 5, у методичних рекомендаціях "Методи дослідження ендогенної інтоксикації організму".

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 6 розділів, висновків та списку використаної літератури, який включає 222 джерела. Викладена на 178 сторінках комп'ютерного тексту, із них 146 сторінок займають текстові повідомлення, 7 - ілюстрації, 25 - список використаних літературних джерел.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


Розділ перший - "Корекція розладів імунітету і антитоксичної резистентності організму в ранньому післяопераційному періоді після кесарського розтину" - присвячений теоретичному аналізу літературних повідомлень з теми дисертації.

Встановлено, що післяродовий період супроводжується розвитком транзиторного імунодефіцитного стану. На тлі оперативного втручання розлади імунного гомеостазу поглиблюються і потребують медикаментозної корекції.

Розлади метаболізму, притаманні постопераційному періоду, як правило, спричиняють розвиток ендогенної інтоксикації. Більшість авторів схиляються до думки, що едотоксини є потужним імуносупресивним фактором. Вивчення ступеня залежності порушень імунітету від глибини ЕІ може створити основу для розробки тактики керованого підвищення імунної резистентності шляхом модуляції факторів детоксикації та антитоксичного захисту клітин.

Спеціальні дослідження проблеми усунення постопераційної імуносупресії дозволили виокремити у ній перспективні компоненти терапії: ентеросорбцію та лазерне випромінювання. Ентеросорбенти елімінують сполуки з імуносупресивним впливом. Лазерне випромінювання сприяє корекції інтрацелюлярного гомеостазу. Поєднане застосування ентеросорбції та лазеротерапії дозволяє прогнозувати посилення імунотропного впливу. Проте, реальність цього припущення в умовах клініки стосовно породіль з факторами ризику, що перенесли ОКР не вивчалася.

Проведений аналіз літератури, виявив потребу комплексного вивчення змін імунного статусу породіль залежно від глибини ендогенної інтоксикації для патогенетичного обгрунтування нового підходу до профілактики ГЗУ кесарського розтину із застосуванням ентеросорбції та лазеротерапії.

Розділ другий - "Матеріали і методи проведених досліджень" - присвячений опису методів та організації дисертаційного дослідження.

Крім загальноприйнятих, обстеження охопило спеціальні методи дослідження ЕІ та імунного статусу. Для визначення рівня ЕІ використали діагностичні тестові реакції, спрямовані на виявлення як рiвня ендотоксемiї (сперматозоїдний тест (СТ) (Бігуняк В.В., Бех М.Д., Романюк А.М., 1993), концентрація середньо-молекулярних пептидів (СМП) (Габриэлян Н.И., Липатова В.И., 1984), коефіціент К - співвідношення фракцій (Гордеева И.П., Иванова М.Н., Соловьева В.И. и др., 1986), так і ендотоксикозу (сумарна токсичність крові та інтерстиційної рідини (СТК) (Бех М.Д., 1992), антитоксична резистентність клітин крові (АРКК) (Бех М.Д., Дем'яненко В.В., Басистюк І.І., 1993), лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) (Кальф-Калиф Я.Я., 1947), гематологічний показник інтоксикації (ГПІ) (Васильев В.С., Комар В.И., 1983).

Імунний статус оцінювали за деякими показниками клітинної та гуморальної ланок. З метою iндикацiї Т- i В-лiмфоцитiв застосовували метод комбiнованого розеткоутворення за Mendes N.F. і співавт. (1974). Субпопуляцiю активних Т-лiмфоцитiв (Еакт-РУК) пiдраховували за допомогою методу Smith і співавт. (1975). Визначення кiлькостi теофiлiнорезистентних i теофiлiночутливих Е-РУК у периферичнiй кровi проводилося за методом Limatibul S. et al. (1978). Вираховували теофiлiновий коефiцiєнт (спiввiдношення теофiлiнрезистентних i теофiлiнчутливих Е-РУК). Коефiцiєнт iмуностимулюючої дiї та коефіцієнт імуномодуляції терапії вираховували за методом Андрейчина М.А., Іщук І.С., Господарського І.Я. (1995). Концентрацiю сироваткових iмуноглобулiнiв класiв А, М i G визначали бiохiмiчним методом за Badin A., Ronsellet S. у модифiкацiї Ларського Е.Г. i Кравченко Н.П. (1971). Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) досліджували методом преципітації в 10 % розчині поліетиленгліколю з молекулярною масою 6 КД (Овсяннікова О.А., 1994).

Обстеження проводили на 2, 5-6, 9-11 доби післяопераційного періоду.

Отримані дані порівнювали з параметрами 32 породіль, післяопераційний період яких перебігав без ускладнень.

Результати дослідження обробленi методом варiацiйної статистики шляхом обчислення середньої арифметичної (М) i її середньої похибки (m) з урахуванням числа спостережень. Оцiнка достовiрностi здійснювалася за допомогою критерiя Стьюдента за показником Р. Рівень неточності та рівень ймовірності мають арбітрарний характер, тому ми визначили довірчі межі для рівня неточності 5 %, для рівня ймовірності не менше 95 %.

З метою виявлення можливої залежностi мiж отриманими показниками визначали коефiцiєнт кореляцiї (r). Статистична обробка цифрового матерiалу виконувалася за допомогою прикладних програм математичних електронних таблиць з використанням комп'ютера.

В третьому розділі подано клінічну характеристику обстежених породіль. Формування контингенту обстежених проведено методом селективного набору породiль, розроджених кесарським розтином, які мали загальновизнані фактори ризику виникнення пуерперальної інфекції: 1. Пізній гестоз. 2. Анемія вагітних. 3. Ургентний характер оперативного втручання. 4. Тривалий безводний період. 5. Наявність бактеріальних вогнищ інфекції. 6. Затяжні пологи, які передували операції. 7. III-IV ступінь чистоти піхви напередодні пологів. 8. Значна кількість вагінальних досліджень у пологах. 9. Недостатньо відновлена операційна крововтрата. 10. Тривалість операції більше 1 години. 11. Тривала дородова госпіталізація. 12. Загроза переривання даної вагітності. 13. Хірургічне лікування істміко-цервікальної недостатності. 14. Часті аборти (мимовільні, штучні). 15. Ожиріння. 16. Екстрагенітальні захворювання (ревматизм, цукровий діабет). 17. Вік вагітних менше 20 років.

Прогностично високий ступінь ризику виникнення пуерперальної інфекції був критерієм відбору для їх клініко-лабораторного обстеження.

Підсумувавши основні скарги та об'єктивні дані, виявлені в найближчому післяопераційному періоді у породіль групи ризику виникнення ГЗУ кесарського розтину, виділили три основні клінічні синдроми:

  • синдром функціональної кишкової недостатності, що проявлявся втратою апетиту, нудотою, сухістю та гіркотою в роті, пригніченням перистальтики, вздуттям