LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль детоксикації та лазеротерапії в комплексній профілактиці гнійно-запальних ускладнень кесарського розтину у породіль групи ризику

живота;

  • синдром ендогенної інтоксикації, що проявлявся:

    а) функціональними розладами нервової регуляції (біль голови, сонливість, загальна слабість, запаморочення);

    б) розладами центрального кровообігу, мікроциркуляції та тканинного метаболізму (акроціаноз, блідість, мармуровість шкірних покривів, зниження тургору шкіри, тканин підшкірної основи, тахікардія, артеріальна гіпертензія, асиметрія артеріального тиску, локалізовані набряки);

    в) порушенням терморегуляції (гіпертермія);

    г) гематологічними зрушеннями;

    • больовий синдром, який проявлявся болем по ходу післяопераційної рани, болючістю при пальпації цієї ділянки.

    Усіх 122 жінок поділили на чотири групи за методом рандомізації. Представники кожної з груп отримували базисну терапію, чи на її тлі застосовували пероральний прийом сорбенту, лазерне опромінення післяопераційної рани або їх поєднання.

    Приведені результати клінічного аналізу крові, сечі та протеїнемії в пацієнток всі чотирьох груп свідчили про певну однорідність їх складу. Це дозволило провести клiнiко-лабораторне порiвняння ефективностi рiзних методiв профiлактики ГЗУ кесарського розтину у цієї категорії жінок.

    Розділ четвертий - "Зміни показників імунітету та антитоксичної резистентності у післяопераційному періоді контрольної групи породіль" - містить підрозділи: "Рівень ендогенної інтоксикації та показники імунітету в найближчому післяопераційному періоді у породіль групи ризику виникнення ГЗУ кесарського розтину", "Динаміка показників ендогенної інтоксикації та імунітету на 5-6 добу після ОКР у породіль групи ризику виникнення ГЗУ", "Рівень ендогенної інтоксикації та імунний статус у породіль групи ризику виникнення ГЗУ на 9-11 добу після ОКР".

    Подано номограми показників ЕІ (табл. 1) та імунного статусу для породіль Тернопільської субпопуляції, післяопераційний період яких перебігав без ускладнень.

    За нашими даними у породіль групи ризику виникнення ГЗУ, розроджених кесарським розтином післяопераційний період супроводжується ендогенною інтоксикацією. Її максимальна маніфестація припадає на 2 добу пуерперію. Порівняно з нормальними показниками, у породіль групи ризику в цей термін пуерперію токсичність крові, встановлена за сперматозоїдним тестом була майже в півтора рази більшою, і склала 9,541,59. Спектрофотометричне дослідження сироватки крові виявило концентрацію СМП на 254 нм - 0,4880,025 ум.од., на 280 нм - 0,5800,038 ум.од., що відповідно на 33,9 % та 36,6 % більше аналогічних показників у здорових породіль (Р<0,05).

    Таблиця 1

    Деякі параметри ЕІ у породіль з неускладненим перебігом пуерперію (Мm)


    Показники ЕІ

    Доба після операції

    n = 32

    2

    5-6

    9-11

    СТ, %

    6,380,62

    3,981,54

    1,580,09

    СМП1, ум. од.

    0,4330,022

    0,3490,029

    0,3470,039

    СМП2, ум. од.

    0,3570,015

    0,2660,012

    0,2540,017

    К

    1,210,03

    1,310,01

    1,480,02

    СТК

    7,240,83

    4,691,01

    2,620,08

    АРЕ

    0,7980,016

    0,8760,024

    0,9530,018

    АРЛ

    16,041,07

    15,011,08

    11,81,24

    ЛІІ

    1,120,23

    0,940,15

    0,920,22

    ГПІ

    2,060,16

    1,540,26

    1,240,16


    У динаміці післяродового періоду (до 9-11 доби) в породіль групи ризику токсична агресивність сироватки крові, виявлена нами за сперматозоїдним тестом і концентрацією СМП обидвох пулів, суттєво зменшувалася (Р<0,05). Однак, у жодному випадку до відповідних величин здорових пацієнток не поверталася. Значна диспропорція концентрації обидвох фракцій СМП, константована нами в усі терміни спостереження, зберігала низькі значення коефіцієнту К: від 1,180,05, обчисленого на 2 добу після операції, до 1,270,05 на 9-11 добу пуерперію.

    Одним із шляхiв адаптацiї є депонування надмiрної кiлькостi токсинiв в iнтерстицiйному просторi. У жiнок групи ризику особливо яскравим цей феномен був у найближчому пiсляоперацiйному перiодi. Напруження детоксикацiйних систем органiзму супроводжувалося реальним зменшенням токсичностi iнтерстицiйного простору до 5-6 доби пiсля операцiї на 52,4 % (за СТ) при зміні параметрiв токсичностi сироватки кровi на 41,3 % (за СТ) (Р<0,05). Це дає пiдстави вважати цей простір свого роду резервною системою детоксикацiї органiзму, у функцiї якої входить пiдтримання в центральному руслi гранично-допустимої (не викликаючої дестабiлiзацiї найважливiших систем життєзабезпечення) концентрацiї токсичних метаболiтiв. Загалом нашi данi не заперечують припущенням опублiкованими iншими науковцями (Савельев В.А., Кручинский Н.Г., 1989), котрi вважають мiкроциркуляторне русло однією з резервних ланок детоксикацiйної системи.

    На момент найвищих параметрів ендотоксемії антитоксична резистентність еритроцитів (АРЕ) становила 0,550,04. У динаміці післяродового періоду АРЕ зростала, однак швидкість регресу ендотоксикозу не відповідала такій у здорових породіль. На 9-11 добу пуерперію у породіль групи ризику АРЕ була 0,760,05, що достовірно нижче, ніж у здорових породіль (Р<0,05).

    Одночасно в післяопераційному періоді у пацієнток групи ризику виявляли імунну перебудову, що проявлялася зниженням числа Т- лімфоцитів і дисбалансом у системі регуляторних клітин: збільшувався вміст Т- супресорів, знижувався теофіліновий коефіцієнт, збільшувалася кількість функціонально-неповноцінних малодиференційованих лімфоцитів, змінювався кількісний склад імуноглобулінів, підвищувалася кількість ЦІК. Максимальний рівень ЦІК виявляли на 5-6 добу пуерперію (285,269,26). Через 9-11 діб після операції кількість ЦІК зменшувалась, однак до значень здорових породіль не поверталася.

    Виявлена залежність між деякими показниками ендогенної інтоксикації та імунітету дозволила трактувати ці розлади гомеостазу як метаболічну імуносупресію.

    Ретроспективний аналіз змін досліджуваних показників у породіль, які мали в післяопераційному періоді інфекційні ускладнення виявив можливість прогнозування їх виникнення за параметрами ендогенної інтоксикації. При вираженому ендотоксикозі, діагностованому за показниками антитоксичної резистентності клітин крові, на тлі надмірного накопичення ендотоксинів у інтерстиції ризик виникнення ГЗУ можна вважати високим.

    Розділ п'ятий - "Клініко-лабораторна порівняльна оцінка методів профілактики ГЗУ кесарського розтину у породіль групи ризику" - присвячений аналізу ефективності запропонованих


  •