LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль дисбактеріозу товстої кишки при ускладненій виразковій хворобі та обгрунтування диференційованого відновного лікування хворих різного віку

керівником. В наукових розробках, що опубліковані у співавторстві, дисертантом самостійно зібраний матеріал, здійснено огляд літератури за темою роботи, проведено статистичну обробку даних, зроблено узагальнення та висновки.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на 79-82 підсумкових наукових конференціях співробітників Буковинської державної медичної академії (1998-2002). Основні положення дисертаційної роботи було висвітлено на засіданнях Чернівецької обласної асоціації терапевтів ім. В.Х.Василенка (2000-2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми мікроциркуляції та гемостазу при патології внутрішніх органів" (Чернівці, 2002), науково-практичному симпозіумі "Актуальні питання лікування та профілактики захворювань органів травлення антигомотоксичними препаратами (м. Київ, 2003), міжнародній конференції "Актуальність в гастроентерології: аспекти терапевтичні і хірургічні" (Кишинів, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, з них 3 статті у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 5 – у матеріалах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 131 сторінці машинопису та включає вступ, огляд літератури, опис матеріалів і методів дослідження, 2 розділи власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів, висновки, практичні рекомендації, список використаних джерел. Останній містить 306 найменувань, з них 170 - кирилицею та 136 - латиною. Дисертація ілюстрована 38 таблицями, 4 рисунками, 5 мікрофотографіями.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. З 1997 по 2002 роки проведені дослідження у 141 хворого на ускладнену ВХ (чоловіків – 128 (90,78%) і жінок - 13 (9,22%)) та 35 хворих на ВХ без ускладнень (чоловіків – 27, жінок - 8) та 28 практично здорових осіб (чоловіків – 24, жінок – 4). Середній вік обстежених 4819,58 років.

Основну групу складали особи зрілого віку 58,86%, похилого віку – 41,13%. У більшості хворих на момент розвитку ускладнень був відсутній виразковий анамнез - 24,82%, тривалість захворювання більше 5 років визначена у 75,18% пацієнтів. У 33 пацієнтів виявлена ВХШ, у 108 – ВХ ДПК. Серед ускладнень: пенетрація виразки становить 30,49%, стеноз воротаря – 24,82%, перфорація виразки - 44,68%.

Обстеження, лікування та динамічне спостереження за хворими здійснювалось в умовах І, ІІ хірургічних та гастроентерологічного відділень лікарні швидкої медичної допомоги міста Чернівці.

Спостереження проводилось на різних етапах медичної реабілітації: до оперативного втручання, через 10 та 30 днів від початку лікування – стаціонар (хірургічне, гастроентерологічне відділення). Клінічне обстеження включало збір скарг, анамнезу, оцінку клінічних симптомів, лабораторно-інструментальну діагностику ВХ. Дослідження слизової оболонки гастродуоденальної зони проводили за допомогою гастрофібороскопу фірми "Оlympus" (Японія) за загальноприйнятими методиками. Для ультразвукового дослідження внутрішніх органів використовували апарати фірми "Aloka", "Siemens". Кислотоутворюючу функцію шлунка вивчали шляхом внутрішньошлункової РН-метрії за методом Чорнобровим (1999).

Для виконання біохімічних досліджень кров у хворих брали з ліктьової вени вранці натщесерце. Як стабілізатор крові використовували гепарін.

Вміст в крові відновленого глутатіону (ВГ) визначали титраційним методом за О.В.Травіною в модифікації І.Ф.Мещишена, І.В.Петрової (1983), малонового адьдегіду (МА) без ініціації, а також з ініціацією НАДФН, аскорбіновою кислотою і Fe) за Ю.А.Владимировим, О.І.Арчаковим (1972). Активність ферментів в крові вивчали: глутатіонредуктази і глутатіонпероксидази за І.Ф.Мещишеним (1982), глутатіон-S-трансферази (ГТ) - за І.Ф.Мещишеним (1987), глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ) за A.Kornberg, B.L.Horeker (1955) в модифікації Ю.Л.Захарїна (1967), мідь/цинк супероксиддисмутази (СОД) за R.Fried (1975). Активність ферментів сироватки крові розраховували на 1г гемоглобіну (Не).

Встановлення ступеня кишкового дисбактеріозу проводили на основі мікробіологічного дослідження хворих на ВХ шляхом визначення видового складу та популяційного рівня мікрофлори вмісту товстої кишки у відповідності з методичними рекомендаціями за класифікацією І.Б.Куваєвою, К.С. Ладодо із змінами та доповненнями М.Ю. Коломойця, Сидорчука І.Й, Андрусяка О.В. (1998). Розраховували частоту виявлення і кількість колонійутворюючих клітин в 1г випорожнень аутохтонних і аллохтонних мікроорганізмів за модифікованими методиками М.Е.Микельсаара, А.А.Ленцнера (1988), T.Mitsuoka (1980).

Для виділення бактерій використовували селективні середовища і методи, описані в керівництвах В.І.Покровського із співавт. (1985), В.Mirelis et al. (1986) для виділення та ідентифікації бактерій.

Забір випорожнень з метою вивчення мікрофлори порожнинного вмісту товстої кишки проводився у стерильних умовах. Наважку (0,1г) вносили в стерильну пробірку та додавали десятикратний об'єм (розведення 1:10) стерильного ізотонічного 0,85% розчину хлориду натрію, суміш ретельно розтирали скляною паличкою до утворення гомогенної маси. Проводили підготовку серійних десятикратних розведень в стерильному ізотонічному розчині хлориду натрію від 10-2 до 10-11. Із кожної пробірки здійснювали посів 0,1 мл утвореної суміші на щільне поживне середовище. Потім проводилось визначення колонійутворюючих мікроорганізмів у 1г випорожнень із зазначених розведень.

Через 5-7, інколи 14 діб культивування при оптимальній температурі у стаціонарному анаеростаті (СО2-incubator T125 ASSAB medicin AB Stockholm, Sweden) проводилось підрахування кількості анаеробних бактерій, які виростали на поживних середовищах.

Кількість аеробних та анаеробних мікроорганізмів визначали за кількістю життєздатних колонійутворюючих мікробів і виражали в lg КУО/г.

Підрахування кількості аеробних мікроорганізмів проводили через 2 доби.

На середовищах Ендо, Левіна, Плоскірєва проводили підрахунок зростаючих колоній ентеробактерій, на молочно-сольовому м'ясопептонному агарі – стафілококів, на м'ясопептонному агарі – для визначення кількості псевдомонад, на щільному середовищі Сабуро – для визначення кількості дріжджоподібних грибів.

Визначення популяційного рівня бактероїдів, пептококів, пептострептококів, клостридій, протеїв та лактобактерій проводилось за методом М.Е. Микельсаара, А.А.Ленцнера із використанням для культивування стаціонарного анаеростата.

Використовувалось також середовище Бактофак ("Гидробиоз", Россия) для культивування і виділення біфідобактерій. В середовище додатково вносили азід натрію з розрахунку 100мг/л середовища під час виділення