LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль дисбактеріозу товстої кишки при ускладненій виразковій хворобі та обгрунтування диференційованого відновного лікування хворих різного віку

умовно-патогенними бактеріями роду Сlostridium (3,240,04 lg КУО/г), ентеробактером, пептококами (3,160,12 lg КУО/г), пептострептококами, стафілококами (5,980,07 lg КУО/г).

Відмічено тісний кореляційний зв'язок по частоті виявлення асоціацій умовно-патогенних мікроорганізмів залежно від частоти виявлення нормальних кількісних показників біфідумбактерій (r = +0,78, р<0,05).

Аналіз отриманих даних стану системи ПОЛ свідчить, про значне підсилення інтенсивності ПОЛ, і найбільш значні зміни відбуваються у хворих при ВХ, яка ускладнена пенетрацією та перфорацією, як у осіб зрілого віку, так і в похилому, відповідні показники перевищують норму (р<0,002). Що стосується стенозу воротаря, то при даному ускладненню вміст МА був достовірно вищим (р<0,05), ніж у здорових осіб, але не значно перевищував показники у пацієнтів на ВХ без ускладнень.

У групи хворих похилого віку звертає на себе увагу достовірне підвищення вмісту МА з ініціацією НАДФН2 порівняно з нормою на 24,60% (р<0,05). Слід відмітити, що у хворих на ускладнену ВХ обох вікових груп показники МА з ініціацією НАДФН2 та аскорбіновою кислотою вищі, ніж показники у хворих на ВХ без ускладнень, що свідчить про виснаження АОС, а саме дефіцит НАДФН2 та аскорбінової кислоти у даної категорії хворих.

Змінам інтенсивності процесів ПОЛ відповідало значне зниження активності захисної протирадикальної системи глутатіону. Встановлено найбільш значне зниження вмісту ВГ при ВХ, яка ускладнена пенетрацією і перфорацією, відповідний показник був достовірно (р<0,001) нижче норми, але вищим в порівнянні з вмістом ВГ при стенозі.

Активність ГП, ГТ, ГР при пенетрації, перфорації значно перевищували норму та показники у хворих на ВХ без ускладнень. Що стосується активності Г-6-ФДГ та СОД, то вони були достовірно нижчими (р<0,001) у порівнянні зі здоровими особами, але при пенетрації активність Г-6-ФДГ була нижчою на 20,93% у порівнянні з перфорацією, що свідчить про глибокі структурні зміни клітинних мембран, або це можна пояснити більш суттєвими ураженнями кількох органів, а саме ураженням слизової оболонки гастродуоденальної зони та органу, в який пенетрує виразка. Спостерігалось різке зниження активності СОД у хворих на ускладнену ВХ, найбільш виражене у пацієнтів з перфорацією та пенетрацією виразки – в 2,00 –2,06 разів, порівняно з віковою нормою, в той час як у хворих на стеноз - зниження активності СОД лише на 41,77%. Слід зазначити, що дані зміни були більш значними у пацієнтів похилого віку.

При аналізі показників вмісту МА (без ініціації) в залежності від ступеня дисбактеріозу товстої кишки визначено, що найбільш виражене підвищення, спостерігається у хворих зрілого віку на ускладнену ВХ із супутнім дисбактеріозом товстої кишки ІІІ ступеня, достовірно перевищуючи показники хворих на ВХ без ускладнень на 16,32% та групи здорових осіб у 2 рази. Вміст МА у хворих зрілого віку із супутнім дисбактеріозом ІІІ ступеня був достовірно вищим (р<0,05) у порівнянні із групою пацієнтів із дисбактеріозом ІІ ступеня. У хворих похилого віку виявлений тільки дисбактеріоз товстої кишки ІІІ ступеня і вміст МА був достовірно вищим у порівнянні з групою здорових осіб на 34,30% (р<0,05).

Отже, показники інтенсивності ПОЛ у деякій мірі можуть відображати ступінь вираженості супутнього дисбактеріозу товстої кишки у хворих на ВХ, яка ускладнена пенетрацію, стенозом, перфорацією.

Встановлено, що більш суттєві зміни процесів ПОЛ були найбільш вираженими (р<0,05) у хворих із супутнім змішаним дисбактеріозом товстої кишки ніж із ешерихіозним. У пацієнтів похилого віку рівень МА був достовірно вищим (р<0,05) в порівнянні з практично здоровими особами. Дані результати засвідчують більш значну патогенетичну роль змішаного дисбактеріозу товстої кишки та вікових особливостей в інтенсифікації цих процесів у порівнянні зі змінами дисбіозу кишечника окремими патогенними мікроорганізмами.

При аналізі співвідношення між кількісними показниками основних видів мікроорганізмів вмісту порожнини товстої кишки та процесами ПОЛ нами встановлено, що при ускладненій ВХ рівень МА в крові обернено пропорційний кількості біфідобактерій, лактобактерій та ешерихій (r = -0 ,44, р<0,05) і прямопропорційний росту ентеропатогенної кишкової палички (r=+0,55, р<0,01). Тобто, неконтрольоване підсилення процесів ПОЛ на фоні послаблення захисної глутатіонової ланки АОЗ є дестабілізуючим фактром, який призводить до розмноження ентеропатогенної і гемолітичної кишкової паличок та інших представників патогенної флори. І навпаки, компенсація підвищенного ПОЛ сприяє нормалізації мікроекології товстої кишки.

Враховуючи наявність у хворих супутнього дисбактеріозу товстої кишки ІІ та ІІІ ступеня, зростання процесів ПОЛ, пригнічення факторів АОЗ та Нр-інфекції доцільною є медикаментозна корекція виявлених порушень.

Отримані нами результати дозволяють вважати, що лікування хворих контрольної групи було недостатньо ефективним. Це, напевно, обумовлено інтенсифікацією процесів ПОЛ на тлі виснаження системи глутатіону, а також тим, що після ерадикаційної терапії поглиблюються дисбіотичні розлади кишечника. Все це створює передумови для низької активності репаративних процесів, порушення трофіки, що призводить до подальшого рецидивування захворювання.

Хворим основної групи з дисбактеріозом товстої кишки ІІ ступеня крім базисної терапії було призначено патогенетично обґрунтований комплексний препарат Mucosa compositum. Аналіз видового та популяційного рівня мікрофлори порожнини товстої кишки кожного пацієнта показав, що у 85,96% хворих був зафіксований стан еубіозу, проти 20,05% (р<0,05) хворих, які лікувалися традиційно.

Аналіз змін після проведеного лікування у хворих основної групи на ВХ, яка ускладнена пенетрацією доводять про покращення мікроекології товстої кишки, на відміну від групи хворих, що лікувалися традиційно (р<0,05). При цьому зростав відсоток хворих, у яких персистували біфідобактерії (80%), лактобактерії (100%), ентерококи (більше ніж в 2 рази). Разом з тим значно зменшилась відносна кількість пацієнтів у яких продовжували персистувати патогенні ешерихії до 10%. В основній групі настала деконтамінація превотел, пептострептококу, гафній, чого не було зафіксовано в контрольній групі (р<0,05). Аналогічні зміни були в основній групі хворих після лікування, перебіг ВХ яких ускладнився стенозом. У групи хворих на ВХ, яка ускладнена перфорацією після лікування, зросла кількість пацієнтів, у яких персистували автохтонні облігатні фізіологічно корисні анаеробні бактерії: біфідобактерії - у 84,21% хворих (р<0,05), лактобактерії – у 89,47% (р<0,05) та ентерококи – у 47,36% пацієнтів (р<0,05), щодо контрольної групи.

Виходячи з того, що у хворих на