LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль дисбалансу антиендотоксинового імунітету у патогенезі діабетичної ретинопатії

вірогідно не відрізнявся від результатів, отриманих через місяць після завершення лікування. Але у пацієнтів з ПДР середня ПКЧ знизилася до 43,24,4 % і вірогідно не відрізнялася від рівня, зафіксованого до лікування. У III групі у хворих на НДР і ПДР рівень ПКЧ знизився до 84,83,3 % і 42,54,1 %, відповідно, і вірогідно не відрізнявся від результатів, зафіксованих до лікування. У пацієнтів з ППДР рівень ПКЧ залишився на рівні, отриманому одразу після закінчення лікування. У IV групі у хворих на НДР, ППДР та ПДР рівень ПКЧ знизився до 82,53,3 %, 65,24,5 і 41,14,2 %, відповідно, і вірогідно не відрізнявся від результатів, зафіксованих до лікування.

Електрофізіологічні показники через три місяці після застосування ТМЛ погіршились до рівнів, зафіксованих до лікування. У хворих, які одержували ентеросгель і депо-медрол, спостерігалося збереження електрофізіологічних показників на рівнях, зафіксованих через місяць після закінчення лікування. У пацієнтів, які одержували ентеросгель, позитивні зміни у показниках КЧЗМ, ПЕЧФ і ЛЗАФ, порівняно з показниками до лікування, зберігалися тільки у хворих на НДР. У групі, яка одержувала депо-медрол рівні КЧЗМ і ПЕЧФ були достовірно кращими, ніж до лікування у хворих на НДР і ППДР, а показники ЛЗАФ знизилися і достовірно не відрізнялися від показників, одержаних до лікування.

Таким чином, у ранній період після лікування всі вивчені методи лікування достатньо ефективно покращували зорові та електрофізіологічні показники у хворих на ДР (переважно з непроліферативною та препроліферативною формами). Через місяць після завершення лікування найбільше покращення функціональних показників було у групі, де застосовували комплексний метод із використанням ентеросгелю і депо-медролу, хоча їхня стабілізація досягнута при проведенні всіх методів лікування, що вивчались.

У період через 3 місяці стабілізація деяких показників спостерігалась в усіх групах хворих, крім групи із застосуванням ТМЛ. Але найкращими функціональні показники органа зору були у групі, де здійснювали лікування з ентеросгелем і депо-медролом.

При аналізі імунологічних показників після застосування ТМЛ відмічено достовірні зміни тільки у показниках продукції АФК нейтрофілами: у хворих на НДР відбулось зниження індексу активації на 6,670,47 (р<0,05), у хворих на ПДР зростали рівні ЗХЛ та індексу активації, незважаючи на лікування, відповідно, на 252,145,48 мВ/106 (р<0,05) та на 41,332,52 (р<0,05), що пов'язано з посиленням аутоімунних механізмів у процесі розвитку хвороби, незважаючи на проведене лікування.

Після використанні ТМЛ з ентеросгелем і депо-медролом і ТМЛ з ентеросгелем рівень анти-ЛПС-IgA при НДР зменшився у середньому на 0,1970,029 у. о. (р<0,01), при ППДР – на 0,2280,035 у. о. (р<0,01). Показники анти-ЛПС-IgМ мали тенденцію до зростання: при НДР цей показник підвищився у середньому на 0,1340,026 у. о. (р<0,05); при ППДР – на 0,1130,022 у. о. (р<0,05). Вміст анти-ЛПС-sIgA зменшився у хворих на ППДР у середньому на 0,0870,018 у. о. (р<0,05). При аналізі продукції АФК виявлено зниження рівня ЗХЛ у середньому у хворих на ППДР на 26,662,59 мВ/106 (р<0,05) та індексу активації у хворих на НДР і ППДР, відповідно, на 7,40,27 і на 19,80,31 (р<0,05). Відносна кількість нейтрофілів, що несуть ЛПС-зв'язувальні рецептори зросла на 5,70,69 % у хворих на ПДР (р<0,05).

При використанні депо-медролу рівень сироваткових анти-ендотоксинових антитіл і відносна кількість нейтрофілів, що несуть ЛПС-зв'язувальні рецептори, вірогідно не змінились у хворих ні з жодною формою ДР. У хворих на ППДР вміст анти-ЛПС-sIgA зменшився на 0,0620,013 у. о. (р<0,05), індекс активації – на 7,070,61 (р<0,05).

Таким чином, комплексне лікування із застосуванням ентеросгелю і депо-медролу, лікування з ентеросгелем та лікування з депо-медролом позитивно впливають на імунологічні показники у хворих на ДР. Однак ефективніший вплив на аутоімунну відповідь має комплексне лікування з використанням ентеросгелю і депо-медролу.

Проведені дослідження встановили певну кореляцію між клінічною ефективністю того чи іншого способу лікування та інтенсивністю зрушень в імунологічних показниках.

З результатів роботи випливає, що найефективнішим із досліджуваних способів комплексного лікування ДР є спосіб із застосуванням ентеросгелю і депо-медролу.

ВИСНОВКИ

1. За останні десятиліття захворюваність на ЦД неухильно зростає. ДР, тяжке ускладнення ЦД, у хворих на ЦД коливається від 10 до 97%, залежно від тривалості й особливостей перебігу ЦД. Останнім часом частота ДР збільшується, особливо у людей працездатного віку, що є серйозною медико-соціальною проблемою. У середньому сліпота у хворих на ЦД розвивається у 25 разів частіше, ніж у загальній популяції, а інвалідність через втрату зору досягає 10%. У зв'язку з цим вивчення додаткових ланок патогенезу ДР, а також розроблення нових методів профілактики і лікування діабетичних змін сітківки є надзвичайно актуальною проблемою.

2. У хворих на ДР виявлено дисбаланс антиендотоксинового імунітету. Так, порівняно з хворими на ЦД без ДР і здоровими особами, у пацієнтів з НДР рівні анти-ЛПС-IgA були, відповідно, вищі в 2,7 і 1,4 рази, а у пацієнтів з ППДР – у 3,9 і 2 рази. Відмічено зниження вмісту анти-ЛПС-IgM у середньому в 1,7 і 2,3 рази, порівняно з хворими на ЦД без ДР і здоровими особами, відповідно, при всіх формах ДР.

3. У здорових осіб вміст анти-ЛПС-sIgА у сльозовій рідині у середньому становив 0,134 0,028 у. о. Виявлено достовірне підвищення рівня секреторного анти-ЛПС-sIgА в сльозі при НДР, ППДР і ПДР, порівняно з хворими на ЦД без ДР і здоровими особами. Відмічено збільшення вмісту анти-ЛПС-sIgA в міру прогресування ДР.

4. У хворих на НДР і ППДР має місце достовірне збільшення, а у пацієнтів з ПДР – достовірне зниження відносної кількості нейтрофілів периферичній крові, що несуть ЛПС-зв'язувальні рецептори. У хворих на ДР відмічено підвищення продукції АФК, що свідчить про порушення у системі неспецифічного захисту.

5. У хворих на ППДР відмічено позитивну кореляцію (r = 0,6) між рівнями в сироватці крові загального IgA і вмістом анти-ЛПС-IgA. Виявлена позитивна кореляція між сироватковим анти-ЛПС-IgA і індексом активації у хворих на НДР і ППДР (r = 0,7 і 0,8). У хворих на ПДР спостерігали негативну кореляцію між сироватковим анти-ЛПС-IgA і анти-ЛПС-sIgA у сльозі (r = – 0,7). Наявність цих кореляційних зв'язків вказує на участь ендотоксину в імунопатологічних реакціях у хворих на ДР.

6. Розроблено патогенетично обґрунтований спосіб лікування ДР із застосуванням ентеросорбенту ентеросгелю і кортикостероїду пролонгованої дії депо-медролу, який сприятиме покращенню зорових функцій: ГЗ у хворих на НДР – на 0,10,02 (р < 0,05), у пацієнтів з ППДР – на 0,140,03 (р < 0,05), з ПДР – на 0,060,01 (р > 0,05); ПЗ при НДР – на