LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль дисфункції гуморальних і гемодинамічних механізмів в реалізації факторів ризику, прогнозі та лікуванні артеріальної гіпертензії

гіпертензією – включення антигіпертензивних діуретиків.

Отримані результати дозволяють вважати, що АГ з ОС, як найбільш веріфікованний епідеміологічний чинник ризику, має патогенетичні відмінності в структурі і функції серцево-судинної системи, реактивності гуморальних адаптаційних систем, які створюють умови до прискореного перебігу АГ при наявності сімейного анамнезу хвороби. ГЛШ, яку можна вважати "клінічним" чинником ризику РСАГ, представляється частиною системного гіперергічно-гіпертрофічного процесу, у якому задіяні, насамперед, гіперпродукція і гіперреакція гуморальних систем у статичних умовах і в процесі екзогенних впливів. З ГЛШ асоціюються також такі клінічні чинники ризику, як ангіопатія судин сітківки, гіперфільтрація, тахікардія. Зазначені клінічні критерії прогресування ПАГ підтверджені результатами 2-річного спостереження. До числа патогенетичних чинників ризику прогресування ПАГ віднесені гіперкінетичний тип циркуляції, гіперактивність симпато-адреналової системи, високі показники ПГФ2α , ТхВ2, 6-кето-ПГФ1α , високі або низькі рівні АРП, активності калікреїну, ПГЕ1. Аналіз реакцій на екзогенні впливи дозволив виділити варіанти відповіді гемодинаміки і гуморальних систем, що також можна вважати патогенетичними чинниками ризику переходу ПАГ у ГХ: за результатами ВЕМ такими маркерами є підвищена реакція САТ, ДАТ, ЧСС, вазоконстрикторів і депресія вазодилататорів; за результатами ПЕН "інформаційна проба" – збільшена відповідь САТ, ДАТ, β-ендорфіну, астенічна реакція вазопресорів і вазодилататорів; за результатами проби з фуросемідом – зниження СДТ більш ніж на 10 мм рт. ст., діурез більш 1000 мл, натрійурез більш 130 ммоль/л через 2 години після прийому фуросеміду, збільшення АРП більш ніж на 100 %, ПГЕ1 – на 70 %, відсутність реакції калікреїну.

Результати проведеного дослідження свідчать про гіперфункцію нейрогуморальних систем регуляції при РСАГ, фенотипичні відмінності регуляторних функцій у пацієнтів з ОС, провідну роль гуморальних механізмів у формуванні ГЛШ і гіперергічно-гіпертрофичного варіанту початка АГ, індивідуальні розходження у мобілізації компенсаторно-пристосувальних реакцій на модельовані стреси, можливості використання ряду патогенетичних характеристик як маркерів прогресування ПАГ у ГХ. Вищевикладене дозволяє вважати за доцільне проведення медикаментозної терапії індивідуально підібраними препаратами хворим РСАГ з наявністю епідеміологічних, клінічних і патогенетичних чинників ризику.


ВИСНОВКИ

  • На підставі поглибленого вивчення ролі дисфункції гуморальних систем, порушень гемодинаміки в реалізації чинників ризику АГ проведені теоретичні узагальнення і нове рішення наукової проблеми – визначені патогенетичні докази прискореного розвитку АГ з ОС, гіперергічного стану регуляторних систем при наявності ГЛШ, гуморальні і функціональні маркери прогресування ПАГ, що дозволило обгрунтувати контингент хворих РСАГ, який підлегає медикаментозній корекції.

  • РСАГ характеризуються активацією судинних адаптаційних механізмів, проявом якої є збільшення інотропної і хронотропної функцій міокарду, гіперактивність симпато-адреналової, ренін-ангіотензин-альдостеронової, калікреїн-кінінової систем, ейкозаноїдів, ендотеліну-1, β-ендорфіну, натрійуретичних субстанцій, як в умовах спокою, так і при модельованих стресах. Прогресування АГ супроводжується зниженням активності і реактивності систем швидкого реагування і наростанням ролі механізмів затримки натрію й обсягу рідини, що беруть участь у патогенезі АГ.

  • АГ з ОС у порівнянні з групами без ОС має ряд відмінностей у структурі гемодинаміки, морфофункціональних показників міокарда, нейрогуморальних систем (активація симпато-адреналової системи, зниження АРП, рівнів ПГЕ1, 6-кето-ПГФ1α, активності калікреїну). Фенотипічні відмінності гуморальних чинників збільшуються при навантажувальних тестах. Динаміка зазначених порушень по мірі збільшення важкості АГ дозволяє вважати варіант АГ з ОС моделлю прискореного розвитку хвороби, що визначає значення ОС як чинника ризику прогресуючого варіанту АГ у всіх її стадіях.

  • Наявність ГЛШ при РСАГ пов'язана з більшою концентрацією таких клінічних ознак як ОС, ангіопатія судин сітківки, гіперфільтрація, надлишковими показниками гемодинаміки (серцевим індексом, реакцією ЧСС, АТ на ВЕМ, ПЕН, змінами регіонарного судинного опору), гіперреактивністю ряду нейрогуморальних чинників (адреналіну, норадреналіну, альдостерону, ПГЕ1, ПГФ2α, калікреїну). Така багатофакторність процесу формування ГЛШ дозволяє обгрунтовано вважати РСАГ з ГЛШ сильним типом адаптації, з переважанням гіперергічно-гіпертрофічних процесів, що є важливими детермінантами ризику прогресуючого перебігу АГ.

  • Реакція гуморальних систем на ВЕМ свідчить про десинхронізацію вазоспастичних і вазодилататорних механізмів з найбільше вираженою їх реактивністю при ПАГ і зі значно меншою амплітудою відповіді при стабільній гіпертензії. При РСАГ з ОС реакція на ВЕМ локальних гормонів (кінінів, ейкозаноїдів) виразніше виявила генетично детерміновану дефектність цих систем.

  • Психоемоційне навантаження "інформаційна проба" у здорових викликало збалансовану активацію пресорних і депресорних чинників. При ПАГ, ГХ I ст., ГХ II ст. зниження або відсутність реакції АРП, альдостерону, кінінів, ейкозаноїдів можна позначити як астенічний тип реакції на ПЕН. Збільшення рівню β-ендорфіна, як чинника стрес-лімітуючої системи, може обмежувати ефекти норадреналіну і пов'язаних з ним субстанцій.

  • Характер реакції гемодинаміки і нейрогуморальних систем при АГ на гостру пробу з фуросемідом дозволяє визначити сільчутливих пацієнтів із РСАГ і виявити об'єм-натрій-залежні механізми при стабільній гіпертензії. Критеріями позитивної реакції є ступінь зниження АТ, збільшення діурезу, натрійурезу, реакції АРП, кінінів, ейкозаноїдів на прийом фуросеміду. Ознаки участі натрій-залежних механізмів у патогенезі АГ є, по-перше, підставою для обмеження натрію в дієті і призначення діуретиків і, у по-друге, за результатами 2-річного спостереження пацієнтів з ПАГ ці критерії можна розглядати як чинники ризику прогресування ПАГ у ГХ.

  • Гостра проба з каптоприлом є своєрідним "нейрогуморальним стресом", при якому поряд з реакцією АТ відбувається включення вазопресорних і вазодилататорних систем. Відповідь АТ, альдостерона, карбоксипептидази-N відрізняється при різних стадіях АГ, при цьому кількісні зміни АРП, калікреїну, ейкозаноїдів були однотипні. Ступінь зниження АТ і відповідь карбоксипептидази-N при гострій пробі з каптоприлом можуть бути індикаторами позитивної індивідуальної чутливості до інгібіторів АПФ.

  • При природному перебігу ПАГ за результатами 2-річного спостереження з використанням математичного аналізу функції розподілу щільності імовірності визначені такі чинники ризику прогресування ПАГ у ГХ: ОС, ангіопатія сітківки, гіперфільтрація, тахікардія, стійкість підвищення АТ, гіперкінетичний тип циркуляції,


  •