LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль дисфункції гуморальних і гемодинамічних механізмів в реалізації факторів ризику, прогнозі та лікуванні артеріальної гіпертензії

патогенезу АГ у кожному конкретному випадку, що, безсумнівно, може мати практичний вихід у первинну і вторинну профілактику АГ. Лікування АГ в обов'язковому порядку включає боротьбу з чинниками ризику, що складають базову основу при усіх формах і стадіях АГ. Разом з тим, є контингент хворих з ПАГ і РСАГ, якому, незважаючи на помірне підвищення АТ, повинна проводитися медикаментозна терапія. Лише деякі повідомлення присвячені використанню показників навантажувальних тестів для вибору виду медикаментозної терапії РСАГ (Р.В.Бузунов, Ю.В.Зимін, 1992).

У зв'язку з вищевикладеним, поглиблене вивчення патогенетичних характеристик чинників ризику, порушень адаптаційної функції гуморальних систем, прогностичних маркерів ПАГ має наукове і практичне значення для удосконалення первинної і вторинної профілактики артеріальної гіпертензії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисерації є фрагментом наукових досліджень по проблемі "Артеріальна гіпертонія, атеросклероз, ішемічна (коронарна) хвороба серця" Харківського державного медичного університету в рамках планових наукових праць, що виконувалися на кафедрі госпітальної терапії і клінічної фармакології протягом 1995-2000 рр. (№ держреєстрації 01990001775). Автор є відповідальним виконавцем теми.

Мета роботи і завдання дослідження. Мета роботи полягає в обгрунтуванні ролі дисфункції гемодинамічних і гуморальних гомеостатичних механізмів у реалізації чинників ризику, адаптаційних реакцій на модельовані стреси, прогнозі ранніх стадій артеріальної гипертензії та удосконаленні на цій основі індивідуальних методів її лікування.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан гемодинамічних, морфофункціональних показників міокарду, симпато-адреналової, ренін-ангіотензинової, калікреїн-кінінової систем, ейкозаноїдів, β-ендорфіну, передсердного натрійуретичного чинника, ендогенного дигіталісоподібного чинника при пограничній і стабільній артеріальній гіпертензії в залежності від обтяженої спадковості.

2. Дослідити стан гемодинаміки, вазодилататорних і вазоконстрикторних механізмів при пограничній і стабільній артеріальній гіпертензії в залежності від наявності гіпертрофії міокарду лівого шлуночка.

3. Визначити характер і вираженість реакції гемодинаміки і гормональних систем на функціональні тести: пробу з дозованим фізичним навантаженням (велоергометрічна проба – ВЕМ), психоемоційним навантаженням ("інформаційна проба"), гострі медикаментозні проби з фуросемідом і каптоприлом при пограничній і стабільній артеріальній гіпертензії.

4. За результатами 2-річного спостереження вивчити можливість використання характеристик гемодинаміки, морфофункціональних і гормональних показників, отриманих у базальних умовах і при проведенні навантажувальних тестів, для прогнозування переходу пограничної артеріальної гіпертензії в гіпертонічну хворобу.

5. Розробити і впровадити показання і методи диференційованої терапії ранніх стадій АГ за результатами навантажувальних функціональних тестів.

Об'єкт дослідження: артеріальна гіпертензія.

Предмет дослідження: дисфункція вазоконстрикторних і вазодилататорних систем, натрійуретичних чинників, центральної і периферичної гемодинаміки при артеріальній гіпертензії, її співвідношення з чинниками ризику (обтяжена спадковість, гіпертрофія міокарду лівого шлуночка), маркери прогнозу пограничної артеріальної гіпертензії.


Методи дослідження:

для вивчення стану гуморальних пресорних систем проведене визначення активності реніну, концентрації альдостерону, простагландіну Ф2α, тромбоксану В2, β-ендорфіну радіоімунними методами; ендотеліну-1 – імуноферментним методом, активності карбоксипептидази-N, добової екскреції катехоламінів – спектрофлюорометричними методами;

для вивчення стану гуморальних депрессорних систем проводилося визначення простагландіну Е1, 6-кето-ПГФ1α радіоімунними методами, цГМФ імуноферментним методом, активності калікреїну спектрофотометричним методом;

дослідження натрійуретичних чинників включало визначення рівня ПНУЧ радіоімунним методом, ЕДПЧ ферментативним методом по ступеню інгібування стандартного препарату Na+-K+-АТФази;

з метою визначення стану гемодинаміки і структури міокарду проведені ехокардіографія, тетраполярна грудна реографія, венозна оклюзійна плетизмографія;

оцінка дисфункції гуморальних систем при пограничній і стабільній гіпертензії проведена по визначенню відповіді на фізичне, психоемоційне навантаження, медикаментозні проби з фуросемідом і каптоприлом;

з метою визначення ролі клінічних і патогенетичних критеріїв ризику прогресування пограничної артеріальної гіпертензії в стабільну проведене 2-річне спостереження за пацієнтами з ПАГ з дослідженням вихідних показників методом аналізу функції розподілу щільності імовірності.

Наукова новизна отриманих результатів.

1. У роботі одержали подальший розвиток уявлення про гемодинамічну і нейрогуморальну неоднорідність РСАГ, у тому числі ПАГ, з перевагою надлишкових характеристик, які свідчать про перенапругу компенсаторних механізмів.

2. Показано, що в процесі еволюції АГ від ПАГ до ГХ при наявності ОС швидше прогресують гіпертонічні зміни структури міокарду і гемодинаміки: від переваги гіперкінетичного типу при ПАГ з ОС до більш яскраво вираженого гіпокінетичного типу при ГХ II стадії з ОС; більш високі показники гіпертрофії міокарда лівого шлуночку, більш швидке прогресування зниження інотропної функції і збільшення камер лівого шлуночку при ПАГ, ГХ I і ГХ II стадій з ОС.

3. Вперше показано, що виразніше фенотипичні дефекти нейрогуморальних систем виявляються при функціональних пробах. При цьому найбільше схильна до генетичних впливів при АГ реактивність локальних гормонів (кініни, ейкозаноїди), при деяких модельованих стресах виявлялися генетичні особливості ренін-ангіотензинової системи, b-ендорфіну, ПНУЧ.

4. Обгрунтовано положення про те, що АГ з ОС є варіантом прискореного розвитку хвороби, що виявляється в більш глибоких порушеннях гемодинаміки і гуморальних адаптаційних механізмів.

5. Встановлено, що дозоване фізичне навантаження є найбільш демонстративним тестом, при якому найбільшою мірою проявилася еволюція компенсаторних нейрогуморальних механізмів у міру стабілізації АГ. Максимальна реактивність пресорних вазоактивних субстанцій, натрійуретичних чинників, b-ендорфіну проявилася при ПАГ, зниження ступеня відповіді спостерігалося при ГХ II стадії. Для депресорних систем характерно пригнічення відповіді на велоергометрію, що прогресує від ПАГ до ГХ II стадії.

6. Вперше виявлені нові особливості реакції гуморальних систем на проведення психоемоційного навантаження "інформаційна проба": на відміну від здорових, у яких відбувалася активація гуморальних систем, при ПАГ, ГХ I і ГХ II стадії спостерігалася депресія або відсутність реакції вазоконстрикторних і вазодилататорних систем з одночасним збільшенням рівня b-ендорфіну. Можна