LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль екотоксикантів та недостатності аліментарних фітоадаптогенів у виникненні основних стоматологічних захворювань у дітей

ремінералізуючими зубними пастами – "Восход-25", до складу якої входять натрій фтористий, монофторфосфат натрію і гліцерофосфат кальцію, і "Восход-29" (екстракти звіробоя та ехінацеї пурпурової). Діти із ХКГ 7 років використовували лікувально-профілактичний зубний еліксир з ефірними маслами апельсину "Апельсиновий", діти 12 і 15 років – зубний еліксир з екстрактом сої "Ексодент", а зуби чистили протизапальною зубною пастою "Восход-10", до складу якої входять екстракт шавлії, карнозин, амінокапронова кислота. Діти ж із сполученою патологією використовували лікувально-профілактичний зубний еліксир "Біодент-2", а зуби чистили пастою "Восход-26", що містить натрій фтористий та ремінералізуючу суміш (комплекс мінералів з кальцієм і фосфором) і "Восход-10".

Лікувально-профілактичні курси повторювали двічі на рік (кожні 6 місяців), але другий раз – у певний період (лютий-березень) після проведення планової санації порожнини рота. Для визначення клінічної ефективності розробленого комплексу профілактичних заходів на тверді тканини зубів використовували показники приросту інтенсивності карієсу і розраховували карієспрофілактичний ефект, а на тканини пародонта – оцінювали зміни показників пародонтальних індексів.

Стан твердих тканин зубів у дітей вивчали за показниками поширеності й інтенсивності каріозного процесу відповідно до рекомендацій ВООЗ (1989). Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за індексом Гріна-Вермільона (1964). Для реєстрації патологічних змін у пародонті використовували класифікацію хвороб пародонта М.Ф. Данилевського (1994). Стан тканин пародонта оцінювали за допомогою загальноприйнятих клінічних методів з використанням пародонтологічних індексів: РМА % (С. Parma, 1960), Турескі (S. Turesky, 1970), індексу кровотечі (Muhlemann, A.S. Mazor, 1958), CPITN (1982), проби Шиллера-Писарєва (Д.Савраков, 1962), глибини пародонтальної кишені. Визначення і підрахунок індексів проводився за загальноприйнятими методиками.

Оцінка ступеня мінералізації твердих тканин зубів і стану мікроциркуляції в тканинах пародонта проводилася методом виявлення оптичних і колірних параметрів ясен за допомогою оптичного фотоколориметра (О.В. Деньга, Э.М. Деньга, 1995). Оцінку функціональної активності пульпи (ФКПАП) було зроблено за методикою Дєньги О.В. (1996). Електрофоретичну рухливість ядер клітин букального епітелію визначали за методикою В.Г. Шахбазова (1986) у модифікації О.В. Дєньги (1996). Вивчення функціональних властивостей ротової рідини включало визначення рН, ∆рН (Деньга О.В., 1996), в'язкості (В.К. Леонтьев, Ю.А. Петрович, 1976) та швидкості слиновиділення.

Біохімічні дослідження ротової рідини включали визначення концентрації загального білка (O. Lowry et al., 1951), активності фосфатаз (Bessey O.A. у модифікації А.П. Левицького, 1973 – кисла фосфатаза; А.А. Покровський, 1969 – лужна фосфатаза), еластази (Visser L., Blouf E.R., 1972) та уреази (Л.М. Гаврилова, И.Т. Сегень, 1996). З метою вивчення показників вільнорадикального окислення ліпідів і стану антиоксидантної системи визначали активність СОД (О.С. Брюсов с соавт., 1976), каталази (М.А. Королюк с соавт., 1988), рівень МДА (И.Д. Стальная, Т.Г. Гаришвили, 1977). Вивчали концентрацію кальцію за методом Каракашова й Вічева в модифікації В.К. Леонтьєва і В.Б. Смирнової та фосфору за методом Больца й Льюка в модифікації В.Д. Конвай та ін. (А.Н. Горячковский, 1998).

Імунологічне дослідження включало оцінку наступних факторів імунного захисту: рівнів сироваткових імуноглобулінів (А, М і G класів) і секреторного імуноглобуліну А в ротовій рідині за методикою радіальної імунодифузії (Manchini G., Carbonara A.O., Heremans G.J., 1965 в модифікації Simmons P., 1971); стану Т- та В-клітинної ланки імунітету; стану фагоцитозу методом Є.А. Коста; показника НСТ-теста за методом Б.С. Нагоєва, М.Г. Шубіна (1985); рівня циркулюючих імунних комплексів за методом Haskowa в модифікації Ю.А. Гриневича, А.Н. Алфьорова (1987).

При бактеріологічному дослідженні матеріалу зі слизової оболонки щоки та ротових змивів враховували загальну та видову кількість мікроорганізмів, а також кількісний вміст бактерій виду Aerococcus viridans (продуцентів кисню), як показника нормобіозу.

Матеріали, отримані в експерименті та в клініці, піддані варіаційно-статистичній обробці з використанням t-критерію Ст'юдента (М.Б. Славин, 1989; Е.В. Гублер, А.А. Генкин, 1973).

Результати дослідження та їх обговорення. Епідеміологічні дослідження показали, що поширеність карієсу постійних зубів у двох районах порівняння промислового центру практично не відрізняється в 7- і 12-річних дітей, а інтенсивність ураження карієсом незначно відрізняється в обох районах у всіх вікових групах. У дітей 7 років в постійних зубах поширеність склала в умовно "чистому" районі 45,83 %, а в "грязному" – 47,51 %. В 12-річних – 68,93 % і 71,07 % відповідно. Отримані результати з поширеності каріозного процесу в 7- і 12-річному віці є високими за оцінкою ВООЗ. При цьому інтенсивність КПУз у 7-річних склала 1,070,06 ум.од., що відповідає високому показникові за градацією ВООЗ. У 12-річних дітей, навпаки цей показник являється низьким за оцінкою ВООЗ і становить 2,130,12 ум.од. У 15-річних дітей показник поширеності карієсу зубів залежить від району проживання дитини. Так, в "чистому" районі цей показник дорівнює 71,83 %, а в "грязному" – 85,25 %, що відповідає оцінці "висока" за градацією ВООЗ при середній інтенсивності КПУз і КПУп – 3,020,18 ум.од. і 3,610,21 ум.од. в "чистому районі" та 3,340,19 ум.од. і 4,030,24 ум.од. в "грязному".

Однак, при порівнянні отриманих даних з даними К.М. Косенка та ін. (1985 р.) в динаміці за двадцять років можна стверджувати про стійку тенденцію до зниження поширеності карієсу зубів у дітей 12 та 15 років, що кореспондується з даними ВООЗ (2003 р.). Проте у дітей молодшого шкільного віку (7 років) за 20 років спостереження поширеність карієсу зубів зросла у 2,8 разів, а показник інтенсивності каріозного процесу збільшився у 3,6 рази.

Проведено оцінку гігієнічного стану порожнини рота в обстежених дітей. В 7-річних дітей була відзначена переважно "незадовільна" гігієна порожнини рота: у 65% - у відносно "чистому" районі та у 64,8% - у "грязному". Відсоток дітей з оцінкою гігієни порожнини рота "задовільна" склав 16,6% і 16,4% відповідно, а "погана" гігієна порожнини рота була зареєстрована в 18,4% і 18,8% випадків (згідно районів). З віком гігієна порожнини рота в дітей поліпшувалася і в 15-річних "поганої" гігієни не було відзначено в жодному випадку, а в 12-річних дітей вона зафіксована лише в 5,0% і в 6,1% випадків відносно районів спостереження.

Кількість дітей зі здоровим пародонтом у всіх вікових групах склала від 18% до 20% серед всіх обстежених. Зміну кольору і рельєфу ясен (без явища кровоточивості) було зареєстровано в 18,6% випадків у дітей 7 років; 12,0% - 12 років; 3,3% - 15 років в "чистому" районі, а в "грязному" районі ці показники склали: 24,6%, 16,7% і 3,6% відповідно. Середній показник запальної гіперемії по кожному району окремо склав: 11,3% в "чистому" районі і 17,1% - в "грязному". Найбільш високий показник поширеності запального