LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендогенних лектинів і вуглеводнів в агрегації, адгезії і міграції злоякісних клітин

сильно вираженій експресії цього лектина на поверхні клітин метастазуючої меланоми В16.

З восьми використаних дисахаридних зондів тільки один (з залишком галактозил-глюкозаміна) зв'язувався з поверхнею клітин і меланоми В16, і МХА саркоми. Однак рівень експресії цього лектина на клітинах меланоми був значно вищий, ніж на клітинах саркоми. Зв'язування зондів з залишками фукозил-глюкозаміна, фукозил-галактози, галактозил-галактозаміна, галактозамініл-галактози було виявлено тільки на поверхні клітин меланоми B16. Так, наприклад, експресія лектинів зі специфічністю до β-галактозил-галактозамінілу, що була сильно виражена на клітинах меланоми В16, була відсутня на клітинах MХА саркоми.

Жоден з використаних олігосахаридних зондів (що містять три- і більше вуглеводних залишків) не зв'язувався клітинами МХА саркоми, у той час як клітини меланоми В16 інтенсивно зв'язували залишки галактозамініл-(-фукозил)-галактози і галактозил-(-фукозил)-галактози.

Порівняльний аналіз експресії ендогенних лектинів на поверхні клітин МХА саркоми з експресією лектинів на поверхні клітин меланоми В16 та карциноми 3LL (відносно карциноми 3LL використовувались результати досліджень Glaves D. et al. (1989) і Гаенко Г.П. з співавт. (2002)) показав, що спектр зв'язуваних вуглеводних детермінант на поверхні клітин спонтанно метастазуючих пухлин більше поширений, а інтенсивність зв'язування вища, ніж на поверхні клітин неметастазуючої саркоми.

Зміна міграції та адгезії клітин карциноми 3LL у процесі її росту і метастазування. При вивченні міграції клітин карциноми 3LL у динаміці її росту виявлена зміна міграційної активності клітин карциноми, про що свідчить спочатку різке наростання з 13 по 17 добу, а потім істотнє зменшення площі міграції клітин навколо біоптатів (рис. 1.А, рис. 2). Зменшення площі міграції клітин карциноми 3LL супроводжувалося підвищенням адгезивності цих клітин, що проявлялося у збільшенні їх розпластування на субстраті (рис. 2.Б) і підвищенні рівня нейрамінової кислоти. На 28 добу міграція клітин була відсутня у всіх досліджених біоптатах.


А Б

Рис. 1. Динаміка зміни метастатичного потенціалу карциноми 3LL у процесі її росту і метастазування. А) – площа міграції клітин з біоптатів in vitro; Б) – кількість метастазів у легенях in vivo



При аналізі взаємозв'язку між метастазуванням і міграцією клітин карциноми 3LLбула виявлена висока (статистично достовірна) зворотня кореляції (r=-0,84) між площею міграції клітин з біоптатів і кількістю метастазів у легенях. На відміну від міграційної здатності клітин карциноми, яка прогресивно знижувалась, кількість помітних метастазів у легенях збільшувалась в процесі росту пухлини (рис. 1.Б). На 17 добу спостерігався порівняно низький рівень метастатичного ураження легень, що мав тенденцію до незначного зростання на 21-24 добу. На 28 добу кількість метастазів різко зростала на тлі активної міграції клітин з первинної пухлини. Таким чином, нами виявлена достовірна зворотна кореляція між міграційною здатністю клітин карциноми 3LL і кількістю помітних метастазів у легенях.











А Б

Рис. 2. Міграція клітин карциноми 3LL по поверхні міліпорового фільтру. А – на 17-у добу після перещеплення, Х100; Б – на 24-у добу, Х300. Забарвлення гематоксиліном по Бемеру.


З огляду на вищезазначені факти у даній роботі вивчення впливу вуглеводів на міграцію, агрегацію та адгезію злоякісних клітин проводилося на клітинах і біоптатах, виділених з пухлини на 15-18 добу після перещеплення, у період найбільшої метастатичної активності клітин карциноми 3LL.Вплив екзогенних вуглеводів на міграцію клітин спонтанно метастазуючих пухлин. Всі використані вуглеводи пригнічували міграцію спонтанно метастазуючих карциноми 3LL і меланоми В16. При культивуванні біоптатів карциноми 3LL або меланоми В16 протягом тижня без додавання вуглеводів пухлинні клітини мігрували і формували моношар з розпластаних клітин. Додавання вуглеводів пригнічувало міграцію і проліферацію клітин пухлин з біоптатів більше ніж у два рази (рис. 3). Ступінь пригнічення вуглеводами міграції клітин відрізнялась для пухлин різного генезу, що, можливо, обумовлено відмінностями в експресії на поверхні клітин карциноми 3LL і меланоми В16 ендогенних лектинів (рис. 3).


А

Б

Рис. 3. Вплив вуглеводів на міграцію клітин карциноми 3LL (А) і меланоми В16 (Б) з біоптатів (у % від контролю). 1. контроль; 2. рибоза; 3. арабіноза; 4. маноза; 5. фруктоза; 6. ксилоза; 7. манозамін; 8. галактозамін; 9. глюкозамін; 10. сахароза; 11. мальтоза; 12. лактоза.


Так, при помірно вираженій експресії рецепторів до манози на клітинах карциноми, додавання манози в середовище культивування приводило до майже повного пригнічення міграції клітин карциноми – було виявлено тільки локальне прикріплення пухлинних клітин до субстрату без розпластування. При більш вираженій експресії рецепторів до мальтози, вплив мальтози був також більш вираженим – спостерігали міграцію поодиноких клітин карциноми. При сильно вираженій експресії рецепторів до лактози відзначене повне пригнічення лактозою міграції клітин карциноми. При помірно вираженій експресії лектинів до манози на поверхні клітин меланоми В16 маноза значно пригнічувала міграцію клітин меланоми. Однак, за відсутності лектинів зі специфічностю до глюкозаміну, галактозаміну і лактози, ці вуглеводи пригнічували міграцію більше, ніж в два рази, що, можливо, пов'язано з сильною експресією на поверхні меланоми лектинів до залишків галактозаміну, глюкозаміну і лактозаміну в дісахаридах.

Вплив екзогенних вуглеводів на агрегацію злоякісних клітин різного генезу. Спонтанно метастазуючікарцинома 3LL і меланома В16 істотно відрізнялись від неметастазуючої МХА саркоми більш значним пригніченням екзогенними вуглеводами агрегації клітин. З восьми використаних вуглеводів сім вірогідно пригнічували агрегацію клітин карциноми 3LL у суспензії (рис. 4).



Рис. 4. Вплив вуглеводів на агрегацію клітин карциноми 3LL (у % від контролю). 1. контроль; 2. маноза; 3. галактоза; 4. L-фукоза; 5. D-фукоза; 6. манозамін; 7. галактозамін; 8. глюкозамін; 9. лактоза.


Найбільш вираженим був вплив манози, галактозаміна і глюкозаміна. Жоден з використаних вуглеводів не стимулював агрегацію клітин карциноми в суспензії. На субстраті не було виявлено агрегатів карциноми 3LL, і всі використані вуглеводи не впливали на адгезію агрегатів до субстрату.

Всі дев'ять використаних вуглеводів вірогідно пригнічували агрегацію клітин меланоми В16 у суспензії (рис. 5). Найбільш сильний вплив виявляли маноза і β-галактоза, що корелює з експресією їх рецепторів на поверхні клітин меланоми.

На відміну від інгібуючого впливу використаних вуглеводів на агрегацію клітин меланоми вплив цих вуглеводів на адгезію клітин меланоми до субстрату був різноспрямованим: від стимуляції, до майже повного пригнічення. Шість вуглеводів пригнічували адгезію агрегатів до субстрату, лактоза – стимулювала її (рис. 5). D-фукоза і манозамін не впливали на адгезію. Отримані дані вказують на здатність клітин меланоми В16 розрізняти аномерну конформацію фукози: L-форма фукози пригнічувала кількість агрегатів меланоми на субстраті на 100%, тоді як D-форма фукози не впливала на адгезію агрегатів до субстрату у порівнянні з