LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендогенної інтоксикації в патогенезі псоріазу та комплексна дезинтоксикаційна терапія хворих

спостереженням.

Наукова новизна отриманих результатів.

Вперше на достатній кількості хворих на псоріаз (156) проведено вивчення значення синдрому ендогенної інтоксикації в патогенезі цього дерматозу, ступінь якої знаходився в прямій залежності від клінічної форми хвороби.

Розроблена і впроваджена в практику оригінальна, досить ефективна схема комплексної терапії хворих на псоріаз з приєднанням нового ентеросорбенту силларду П в комбінації з лікарськими рослинами.

Практичне значення одержаних результатів.Завдяки впровадженню нової дезинтоксикаційної схеми лікування хворих на псоріаз, особливо тяжких його форм, з приєднанням в реабілітаційний комплекс нового препарату силларду П і фітокомпозицій ( відварів ), суттєво підвищилась ефективність та перспективність процесу оздоровлення пацієнтів: скоротився на 7-8 діб термін одужання і в середньому у 2 рази подовжився період ремісії.

Впровадження наукових розробок. Основні положення дисертації впроваджені в шкірному відділенні Київської центральної міської клінічної лікарні, в Київському та Вінницькому обласних шкірно-венерологічних диспансерах, шкірному відділенні залізничної вузлової лікарні м. Вінниці, включені до навчальних планів лікарів-інтернів та курсантів ФПК на кафедрах дерматовенерології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця і Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом спільно із науковим керівником розроблено і впровадженно новий спосіб лікування дерматозу ентеросорбентом силлардом П, визначено разову та курсову дози препарату в комплексі з композиціями лікарських рослин та іншими медикаментозними засобами. Автором особисто проведені всі клінічні спостереження та лабораторні дослідження, систематизовані та узагальнені отримані результати, проведена їх статистична обробка.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційних досліджень доповідались на VI з'їзді дерматовенерологів України ( м. Харків, 1992 ), Республіканській конференції по курорто-фізіотерапії ( м. Львів, 1992 ), засіданні Київського міського та обласного товариства лікарів-дерматовенерологів( 1995 ), науково-практичній конференції молодих вчених та лікарів Національного медичного університету ім. акад. О.О. Богомольця ( 1996 ).

Публікації. Матеріали наукових досліджень за темою дисертації викладені у 15 друкованих працях: 3 статті у наукових фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 6 статей і 6 тез у збірниках робіт профільних науково-практичних конференцій та матеріалах з'їздів.

Структура і обсяг дисертації. Робота викладена українською мовою на 168 сторінках і складається із вступу, аналітичного огляду літератури, 8 глав спеціальних досліджень, обговорення, результатів обстеження, висновків та списку використаної літератури, в який внесено 327 українсько - російськомовних та 84 - іншомовних джерел. Текст ілюстрований 32 таблицями, 3 витягами історій хвороб.

ЗМІСТ РОБОТИ.

Об'єкт та методи дослідження. В клініці шкірних та венеричних хвороб НМУ обстежено 156 хворих на псоріаз. Еритродермічна клінічна форма діагностована у 28 пацієнтів, артропатична - у 22, еритродермічна в сполученні з артропатичною - у 16, звичайна - у 90 хворих. Отже, серед доглянутих нами хворих 66 ( 42 % ) страждали на тяжкий псоріаз, причому у чоловіків він спостерігався у 39 ( 45 % ), а у жінок - у 27 ( 39 % ). Чоловіків було 86, жінок - 70. Вік хворих від 15 до 75 років, але у найбільш активному працездатному періоді життя ( до 50 років ) було 120 (77%) пацієнтів і тільки 36 ( 23 % ) - старші 50 років.

Всім хворим на псоріаз в динаміці проводили загальноклінічні лабораторні дослідження.Перед лікуванням були розділені на дві групи по 78 осіб в кожній. Контрольна група лікувавалась за традиційною методикою без силларду П і фітозборів. Дослідна група лікувалась за традиційною схемою з приєднанням ентеросорбенту силларду П та зборів лікарських рослин: валеріана ( корінь ), меліса лікувальна, пустирник звичайний, кріп, чистотіл, подорожник, полинь гірка, хвощ польовий, аїр болотний ( корінь ), локриця ( корінь ), золототисячник звичайний, дев'ясил, спориш. Силлард П ( П - пероральний ) - дрібнодисперстна фракція кремнезему аеросилу, яка не проникає через слизову оболонку шлунково - кишкового тракту. Дозволений до клінічного застосування Управлінням по впровадженню нових лікарських засобів і медичної техники МОЗ СРСР:

№ 211 - 15 / 4995 від 8 - XII - 1986 р.: ГОСТ № 14922. Він характеризується надзвичайною сорбційною активністю: 1 г препарату здатний структурувати 15 - 20 г води, зв'язати 300 - 800 мг білка та 1*109 мікробних тіл і більше.

Силлард П легкий, блакитно - білий, пухнастий порошок без смаку і запаху. Добова доза силларду П 0,1 г на 1 кг маси хворого. Препарат вживався у вигляді гелю: добову дозу силларду П висипали в склянку, заповнену джерельною та кіп'яченою водою кімнатної температури, ретельно розмішували ложкою до утворення однорідної завісі - гелю і випивали через дві годи після їжі три рази на день. Курс продовжувався 2 - 3 тижні в залежності від перебігу дерматозу, але не більше 3 тижнів. Фітотерапія проводилась настоєм зборів лікарьских рослин усередину, а також відварами для ванн. Призначали вітаміни А, Е чи аєвіт, настойку елеутерококу, гліцирам, піридоксальфосфат, при артропатичному та еритродермічному псоріазі в стадії загострення - кортикостероїди ( середні дози ) чи некортикостероїдні протизапальні преперати, ультрафіолетові опромінення за розробленою нами схемою. Крім того, назначались щоденно ванни з відварами вівсяних висівок ( чи вівсяної полови, соломи ) та чистотілу через день. Зовнішньо: лоринден чи інша кортикостероїдна мазь, сірчана, цинкова - рівні частики змішували і змазували уражену шкіру 1 - 2 рази на добу. Контрольна група не одержувала силларду П і фітозборів.

Для визначення ступеня ендотоксикозу у хворих на псоріаз і у здорових осіб контрольної групи ми досліджували вміст СМП, ЦІК, АСЕ ( гл. 3 ), проміжних (дієнових кон'югатів та дієнкетонів ) і кінцевих ( малоний діальдегід ) продуктів перекисного окислення ліпідів, сумарну антиокислювальну активність сироватки крові ( гл. 4), активність МПО та СДГ ( гл. 5 ).

Серед широкого кола метаболітів, які негативно впливають на організм, багато авторів виділяють середньомолекулярні пептиди (Николайчик В.В., 1984; Габриэлян Н.И., 1985; Владыка А.С., 1987; Авалов В.Е., 1989). Ми досліджували вміст СМП в плазмі крові 156 хворих на псоріаз за методом Н.И. Габриелян і співавт.( 1983 ) з використанням СФ- 26. Вимірювання проводилось в ультрафіолетових променях з довжиною хвилі 254 і 280 нм. Показники визначались одиницями, еквівалентними величині екстинції. У здорових осіб контрольної групи вони дорівнювали 0,23 + 0,003 і 0,17 + 0,004.

До лікування у всіх обстежених хворих на псоріаз ( 156 ) вміст СМП в 2,7 , 3,1 раза перевищував контрольні цифри ( різниця вірогідна: Р < 0,001 ). При еритродермічному псоріазі він був в 3,7, 3,4 раза більше показників здорових контрольних осіб, при артропатичному в 3,7, 3,8, при еритродермічному в поєднанні з артропатичним в - 3,8, 4,4, при звичайному - в 2,2, 1,7. Отже, вміст СМП в крові хворих на псоріаз знаходився в прямопропорційній залежності від тяжкості