LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендотеліальної дисфункції в патогенезі гломерулонефриту (експериментально-клінічне дослідження)

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М.ГОРЬКОГО







ЧЕРНОБРИВЦЕВ ПЕТРО АРТАШЕСОВИЧ





УДК 616.611-002-036.12-091.811




Роль ендотеліальної дисфункції в патогенезі гломерулонефриту

(експериментально-клінічне дослідження)



14.03.04 – патологічна фізіологія




А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук






Донецьк – 2007


Дисертацією є рукопис.


Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України


Науковий керівник:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Зябліцев Сергій Володимирович, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, завідувач відділу молекулярно-генетичних досліджень Центральної науково-дослідної лабораторії


Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гоженко Анатолій Іванович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної і клінічної патологічної фізіології;


доктор медичних наук, професор Казімірко Ніла Казімірівна, Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри патологічної фізіології.


Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України м.Київ, кафедра патологічної фізіології.



Захист відбудеться "26" червня 2007 року о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.02 при Донецькому державному медичному університеті ім. М.Горького (83003, м.Донецьк, пр.Ілліча, 16).


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного медичного університету ім. М.Горького (83003, м.Донецьк, пр.Ілліча, 16).


Автореферат розісланий "23" травня 2007 р.



Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор медичних наук

професор Г.А.Ігнатенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічний ГН належить до найчастіших захворювань нирок, яке завершується смертю хворих внаслідок розвитку прогресуючої ниркової недостатності (Пиріг Л.А., 2004, 2005; Мухін Н.А. та співавт., 2005; Семидоцька Ж.Д. та співавт., 2005). Поширеність його в Україні складає 81 випадків на 100 тис. дорослого населення (Колесник М.О., Сайдакова Н.О., 2004). що визначає подальше вивчення патогенезу захворювання одним з актуальних завдань сучасної медицини (Дудар І.О., Степанова Н.М., 2004).

Нирки більше, ніж інші органи, залежать від функціонального стану ендотелію в зв'язку з наявністю в них величезного пулу ендотеліоцитів, який є першим шаром на шляху ультрафільтрації в капілярах клубочків, він регулює процеси тканинного гомеостазу і судинного тонусу, коагуляцію, міграцію й проліферацію клітин, бере участь у реакціях запалення, тканинної регенерації та фіброзу, визначає фільтраційну функцію нирок, дифузію води й іонів (Корж А.Н., 2003; Kang D.H. et al., 2002; Luscher T.F., 2002).

Поряд з подальшим поглибленням імунологічної концепції патогенезу ГН стає все більш актуальним вивчення механізмів, пов'язаних з пошкодженням функції і структури ендотеліальних клітин – дисфункції ендотелію. Встановлено, що ЕД відіграє значну роль в формуванні початкових стадій ГН, розвитку артеріальної гіпертензії, нефротичного синдрому і ниркової недостатності. Порушення ЕФ обумовлені в першу чергу активацією системи ЕТ-1 на тлі зниження синтезу і біодоступності ендотеліальних вазодилататорів, таких як NO (Малая Л.Т. и соавт., 2002; Визир В.А., Березин А.Е., 2003; Бобкова И.Н. и соавт. 2005; Камышова Е.С. и соавт. 2005; Лапчинська І.І., Рудюк Л.І., 2006; Uchimura H., et al., 2005).

Слід зазначити, що при ГН не визначені чинники ЕД, які спроможні в найбільшому ступені сприяти розвитку захворювання і його ускладнень, в тому числі не встановлена роль прозапальних цитокінів (IL1в, IL6, TNFб) і вазоактивних ейкозаноїдів (PgI2, ТхА2). Можна припустити, що існує тісний взаємозв'язок порушень ЕФ не тільки із структурними змінами ендотеліоцитів гломерулярних капілярів і артеріол, але і з іншими патологічними механізмами, які лежать в основі ГН. Однак співставлення параметрів порушення ЕФ, характеру і ступеню ушкоджень ендотелію та запально-склеротичних і імунокомплексних змін з боку клубочків, канальців і строми нирок раніш не проводилось, тим паче, одночасно, на експериментальному і клінічному матеріалі.

З'ясування впливу ЕД на окремі ланки патогенезу ГН її зв'язок з тяжкістю морфологічних ознак хвороби, сприятиме розробці ефективних методів терапії та прогнозування результату лікування хворих.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася відповідно до основного плану НДР Донецького державного медичного університету ім. М.Горького і є фрагментом теми "Клініко-патогенетична характеристика функціонального стану нирок при артеріальній гіпертензії і супровідних захворюваннях" (№ держреєстрації 0104U010572). Здобувач є співвиконавцем роботи.

Мета і задачі дослідження. Встановити патогенетичну роль ЕД при ГН, взаємозв'язок її з тяжкістю морфологічних ознак захворювання в експерименті і клініці, патоморфоз і динаміку окремих складників ЕФ під впливом патогенетичної терапії.

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

  • Вивчити на моделі ГН у тварин стан ЕФ, зіставивши її показники з морфологічними ознаками захворювання, оцінити динаміку параметрів метаболізму NO, ЕТ-1, сGMP і прозапальних цитокінів у взаємозв'язку з патоморфозом ГН під впливом гормонально-цитостатичної патогенетичної терапії, а також при використанні стимулятору синтезу NO.

  • Встановити на тваринах з експериментальним ГН патогенетичне значення ЕД в розвитку запально-склеротичних змін структур нирок, виявити залежність стану ЕФ від тяжкості морфологічних ознак захворювання.

  • Проаналізувати у хворих на мезангіальний ГН фактори, які впливають на вираженість ураження клубочків, канальців і строми нирок, у тому числі вивчити роль відкладень імунних комплексів у патогенезі захворювання.

  • З'ясувати стан ендотеліоцитів капілярів клубочків і артеріол при мезангіальних ГН, їхній взаємозв'язок зі змінами мезангіоцитів, епітеліоцитів гломерулярної капсули і канальців, а також із клітинною інфільтрацією і склерозом строми нирок.

  • Визначити стан ЕФ при мезангіальних ГН, здійснити кореляційні, регресійні і дисперсійні зіставлення показників між собою і з параметрами клініко-морфологічного перебігу захворювання, з'ясувати залежність синтезу NOё ET-1, сGMP, цитокінів, PgI2, ТхА2 від ступеня ушкодження окремих структур нирок.

  • Довести патогенетичну значимість ЕД у хворих на мезангіальний ГН у розвитку уражень клубочків, канальців, строми і судин нирок, установити зв'язок з характером імунокомплексного запалення, проліферацією гломерулярних і артеріолярних ендотеліальних клітин.

    Об'єкт досліджень: білі безпородні щури-самці з моделлю ГН і хворі з


  •