LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендотеліальної дисфункції в патогенезі гломерулонефриту (експериментально-клінічне дослідження)

мезангіальними ГН.

Предмет дослідження: стан ЕФ у тварин з моделлю ГН, зв'язок ЕД з тяжкістю морфологічних ознак патологічного процесу, у тому числі з характером проліферації ендотеліоцитів нирки, зміни лабораторних показників і патоморфоз під впливом патогенетичної терапії; стан ЕФ у хворих з мезангіальними ГН, зв'язок ЕД з характером змін ендотеліальних клітин клубочків і артеріол нирок, а також з відкладенням під ендотелієм імунних комплексів, патогенетичне значення порушень ЕФ у розвитку ушкоджень ниркових структур.

Методи дослідження: біохімічні (вивчення вмісту NO і креатиніну в крові), імуноферментні (дослідження в крові концентрацій ET-1, cGMP, IL1в, IL6, TNFб, PgI2, ТхА2), морфологічні (світлова і імунофлуоресцентна мікроскопія нефробіоптатів і тканин нирок експериментальних тварин), статистичні (варіаційний, кореляційний, регресійний, одно- і багатофакторний дисперсійний аналізи).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше доведено патогенетичну роль різних ланок ЕД на моделі ГН у тварин і у хворих із МПГН і МКГН. Встановлено взаємозв'язок порушень ЕФ з тяжкістю ураження окремих структур клубочків, канальців і строми, а також зі ступенем проліферації гломерулярних і артеріолярних ендотеліоцитів, залежність ЕФ від характеру імунокомплексного ушкодження структур нирок. Вперше у тварин з експериментальним ГН визначено динаміку окремих параметрів ЕФ під впливом патогенетичної гормонально-цитостатичної терапії, а також з використанням стимулятора синтезу NO у зіставленні з наявним нефропатоморфозом.

Практичне значення отриманих результатів. У хворих на мезангіальний ГН виділено критерії ЕФ, які дозволяють прогнозувати перебіг захворювання, тяжкість ураження клубочків, канальців і строми нирок та ступінь проліферації ендотелію гломерулярних капілярів і артеріол.

Матеріали дисертаційної роботи впроваджені в практику нефрологічного відділення Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, в науковий процес Центральної науково-дослідної лабораторії Донецького державного медичного університету ім. М. Горького, відділу експериментальних досліджень Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. В.К.Гусака АМН України, а також у педагогічний процес кафедр патологічної фізіології і пропедевтики внутрішніх хвороб Донецького державного медичного університету ім. М.Горького, кафедри загальної і клінічної патологічної фізіології Одеського державного медичного університету, кафедр патологічної фізіології Луганського державного медичного університету, Буковинського державного медичного університету, Запорізького державного медичного університету, Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Внесок здобувача в отримані результати є основним і полягає у формуванні мети і завдань дисертаційної роботи, проведенні патентно-інформаційного пошуку, в аналізі сучасних даних літератури з проблеми, у виконанні експериментів на щурах, у визначенні параметрів ЕФ і їхньому аналізі у тварин і хворих людей, у зіставленнях результатів лабораторного і морфологічного досліджень. Дисертант запропонував критерії, які дозволяють прогнозувати перебіг мезангіальних ГН. Здобувач самостійно виконав статистичну обробку результатів і впровадження їх у практику. Дисертантом не були використані результати й ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедр патологічної фізіології, гістології, патологічної анатомії, пропедевтики внутрішніх хвороб, внутрішніх хвороб і загальної практики сімейної медицини, медичної інформатики, Центральної науково-дослідної лабораторії Донецького державного медичного університету ім. М. ГорькогоМОЗ України (лютий, 2007). Основні положення дисертаційної роботи обговорені на науково-практичній конференції з міжнародною участю „Морфологічний стан тканин і органів у нормі та при моделюванні патологічних процесів" (Тернопіль, 2006), науковій конференції „Актуальні питання патофізіології" (Сімферополь, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, серед яких 1 монографія, 7 робіт у журналах, 2 - у збірниках, 2 - у матеріалах наукових форумів, з них 5 - виконані здобувачем самостійно.

Структура й обсяг дисертації. Дисертацію викладено українською мовою на 156 сторінках тексту. Вона складається зі вступу, 7 розділів (у тому числі огляду літератури, матеріалів і методів, 5 розділів власних досліджень), узагальнення й аналізу отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури, який містить 272 найменування (78 кирилицею і 194 латиницею). Роботу ілюстровано 32 таблицями і 22 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Експериментальна частина роботи виконана на 59 самцях білих щурів масою 190 – 220 г. Усі тварини були поділені на 4 групи. У 1-у групу (контрольну) увійшли 16 тварин. 2-а (основна) включала 16 тварин, на яких моделювали ГН. У 3-й групі (15 тварин) після моделювання ГН проводили лікування основними засобами патогенетичної терапії ГН: глюкокортикоїдним гормоном дексаметазоном (1 мг/кг) та імунодепресантом цитотоксичної дії циклофосфамідом (5 мг/кг). У 4-й групі (12 щурів) до базисної терапії з метою корекції ЕД додавали ІАПФ – еналаприлат (0,1 мл). ГН моделювали триразовим введення щурам повного ад'юванту Фрейнда з нирковим антигеном і розчином селезінкової ДНК великої рогатої худоби. Доза 1-го введення ад'юванту – 5 мг/кг маси тварини. Дозу 2-го введення на 15-й добі від початку експерименту знижували в 2 рази порівняно з 1-м, а дозу 3-го на 25-й добі – ще в 2 рази порівняно з 2-м. Додатково тварин піддавали іонізуючому опроміненню в дозі 0,48 Гр через 14 днів після 1-го і через 9 днів після 2-го введення ад'юванту. Моделювання ГН здійснювали протягом 1 місяця. Лікування проводили щодня, протягом наступного місяця. Над контрольними тваринами виконували всі маніпуляції, як у дослідних групах, але замість ад'юванту Фрейнда і лікарських препаратів уводили відповідні об'єми 0,9 % розчину натрію хлориду. Тварин цієї групи впливу іонізуючого опромінення не піддавали. Усіх щурів виводили з експерименту через 2 місяці від початку в умовах ефірного наркозу шляхом декапітації. Утримання тварин і всі маніпуляції над ними здійснювали відповідно до вимог і положень Європейської Конвенції по захисту хребетних тварин (Страсбург, 1986), схвалених Першим національним конгресом по біоетиці (Київ, 2001) і Закону України №3447-IV від 21.02.2006 р. „Про захист тварин від жорстокого поводження", та узгодженням із комісією з питань біоетики Донецького державного медичного університету ім. М. Горького.

Під спостереженням перебували 49 хворих на мезангіальні ГН (25 чоловіків і 24 жінки) віком від 16 років до 67 років (у середньому 35,902,42 років). Тривалість маніфестації захворювання складала від 2 місяців до 14 років (у середньому 2,900,44 років). У 28,6 % пацієнтів діагностовано нефротичний синдром, у 34,7 % констатовано систолічну артеріальну гіпертензію (>140 мм рт.ст.), у 32,7 % – діастолічну (>90 мм рт.ст.). Рівень середнього АТ склав 114,803,24 мм рт.ст., параметри ПСО – 2817,10101,85 дин.с.см—5. Хворі перебували в I-III стадіях хронічного захворювання нирок