LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендотеліальної дисфункції в патогенезі гломерулонефриту (експериментально-клінічне дослідження)

ендотелію: з одного боку, сприяла пригніченню проліферації едотеліоцитів гломерулярних капілярів, з іншого – викликала проліферативну реакцію ендотеліальних клітин більших ниркових судин.

Однофакторний дисперсійний аналіз засвідчив вплив тяжкості ураження ендотелію артеріол на параметри NO (p=0,015). У свою чергу, регресійний аналіз указував на наявність залежності ступеня проліферації ендотелію капілярів клубочків від показників у крові ET-1 і IL6 (відповідно p=0,022 і p=0,021). Треба підкреслити, що в групі тварин, які одержували гормонально-цитостатичну терапію, виявлено вплив на інтегральний стан ЕФ проліферації ендотелію капілярів (p=0,016), але не артеріол. При додатковому застосуванні ІАПФ спостерігали вплив обох морфологічних ознак на рівень у крові NO (відповідно p=0,024 і p=0,040).

У тварин з ГН відзначався вплив ступеня проліферації епітеліоцитів капсули Шумлянського-Боумена (p=0,033) і лімфогістіоцитарної інфільтрації строми (p=0,006) на рівень змін ендотелію гломерулярних капілярів. На стан ендотелію артеріол впливали вираженість проліферації мезангіоцитів (p=0,002) та епітеліальних клітин капсули клубочків (p=0,028), збільшення мезангіального матриксу (p=0,005), склерозу клубочків і інтерстицію (відповідно p=0,045 і p=0,001). У свою чергу, від ступеня змін ендотеліоцитів гломерулярних капілярів залежала проліферація мезангіальних клітин (p=0,049), а від рівня пошкодження ендотелію артеріол – проліферація мезангіоцитів (p=0,007), збільшення мезангіального матриксу (p=0,013) і склероз строми (p<0,001).

Ступінь змін ендотеліоцитів артеріол впливав на рівень у крові NO (p=0,015). Проліферація ендотелію гломерулярних капілярів прямо пов'язана із синтезом ЕТ-1 (p=0,018) і IL6 (p=0,021), про що свідчили дані дисперсійного і регресійного аналізів. Виявлено обернену залежність концентрації в крові NO від ступеня змін ендотеліальних клітин артеріол (p=0,026).

У 98 % хворих на мезангіальні ГН виявлено проліферацію мезангіальних клітин, у 96 % – дистрофію, атрофію і некроз епітелію канальців, у 88 % – збільшення мезангіального матриксу, у 80 % – зрощення капілярних петель з капсулою клубочка, у 71 % – склероз строми, у 69 % – лімфогістіоцитарну інфільтрація строми, у 49 % – стовщення базальної мембрани капсули Шумлянського-Боумена, у 41 % – склероз/гіаліноз клубочків, у 39 % – стовщення базальної мембрани гломерулярних капілярів, у 37 % – проліферацію епітелію капсули, у 31 % –проліферацію ендотелію судин, у 27 % – проліферацію ендотелію капілярів клубочків, у 25 % – периваскулярну інфільтрацію, у 20 % – плазматичне просочування судин, у 14 % – склероз/гіаліноз судин, у 10% – мікропівмісяці. СПУ клубочків склав 8,400,64 балів, СПУ канальців – 1,800,13 балів, СПУ судин – 1,200,26 балів, СПУ строми – 2,600,29 балів.

На морфологічну картину ГН впливали наявність нефротичного синдрому (p=0,001), рівень АТ (p<0,001) і тяжкість ТІК (p<0,001). Стадія ГН впливала на стан ендотелію капілярів (p=0,023), наявність мікропівмісяців (p<0,001), склероз/гіаліноз клубочків і судин (відповідно p=0,002 і p=0,048), інфільтрацію строми і її склероз (відповідно p=0,015 і p=0,020). Величина АТ, в свою чергу впливала на зрощення петель капілярів з капсулою (p=0,019), стовщення базальної мембрани капілярів (p<0,001) і склероз строми (p=0,009). ПСО зумовлював стовщення базальної мембрани капілярів (p=0,026), периваскулярну інфільтрацію (p=0,011) і плазматичне просочування судин (p=0,022). Відзначався істотний вплив морфологічного варіанта ГН на ступінь проліферації ендотелію гломерулярних капілярів (p=0,002).

Відкладення IgA були відзначені в 85 % хворих у капілярах клубочків, у 74 % – у мезангіумі, у 52 % – у стромі, IgG – відповідно в 33 %, 56 % і 44 %, IgM – у 48 %, 48 % і 30 %. У 41 % спостережень депозити імуноглобулінів виявлялися в капілярах субендотеліально.

Морфологічна форма ГН впливала (p<0,001) на ступінь відкладення IgG і IgM у гломерулярних капілярах, а тяжкість ТІК – на депозити IgA у капілярах (p=0,027), мезангіумі (p=0,009) і стромі (p<0,001), IgG – тільки в мезангіумі (p=0,017) і стромі (p<0,001), IgM – лише в стромі (p=0,002). За даними дисперсійного аналізу, ступінь тяжкості ураження клубочків впливав на відкладення IgA у капілярах (p=0,026) і стромі (p=0,034), IgG у мезангіумі (p<0,001) і стромі (p=0,003), IgM у мезангіумі (p=0,010).

Ступінь інтерстиціальних і гломерулярних ушкоджень пов'язаний з відкладенням IgA у капілярах (p=0,018) і стромі (p<0,001), IgG у мезангіумі (p=0,034) і стромі (p=0,001), а також IgM у стромі (p<0,001). Глибина судинних порушень визначала депозити IgA у капілярах (p=0,004), IgG у мезангіумі (p=0,028) і IgM у стромі (p=0,041). Регресійний аналіз дозволив зробити висновок про те, що відкладання імуноглобулінів у структурах нирок було несприятливою ознакою щодо уражень клубочків і строми та позитивною – щодо тяжкості ушкоджень канальців і судин.

Серед обстежених хворих було виділено 3 групи: 1-а – із проліферацією ендотелію капілярів клубочків, 2-а – із субендотеліальними відкладаннями IgA, IgG, IgM і 3-я – з проліферацією ендотелію артеріол нирок. 1-у групу склали 27 %, 2-у – 41 % і 3-ю – 31 % хворих. Депозити імуноглобулінів були виявлені у всіх пацієнтів із МКГН, і тільки в 24 % випадків у хворих на МПГН (p=0,001). Стадія захворювання впливала на ступінь проліферації ендотелію капілярів (p=0,023), а виразність ТІК – на проліферацію ендотелію більших судин (p=0,017). Регресійний аналіз відображав пряму залежність КФ від змін ендотелію капілярів (p=0,003), а кореляційний аналіз виявив позитивний зв'язок тяжкості ТІК і ушкодження ендотелію судин (p=0,010).

Морфологічна форма ГН впливала на ступінь змін ендотелію капілярів (p=0,002) і рівень відкладення в них імуноглобулінів (p<0,001). Зафіксовано прямий кореляційний зв'язок між ступенями проліферації ендотеліальних клітин і відкладанням Ig (p=0,001).

На інтегральну тяжкість морфологічних ознак ГН впливала (p<0,001) виразність проліферації ендотеліальних клітин капілярів клубочків і артеріол. За даними дисперсійного аналізу, ступінь проліферації ендотелію капілярів впливає на тяжкість зрощень капілярних петель з капсулою клубочків (p=0,001) і проліферації епітелію капсули (p=0,021), розвиток мікропівмісяців (p=0,002), склероз/гіаліноз клубочків, строми і судин (відповідно p<0,001; p<0,001; p=0,002). Виразність проліферації ендотелію артеріол мала вплив на проліферацію мезангіальних клітин (p=0,010), збільшення мезангіального матриксу (p=0,002), лімфогістіоцитарну інфільтрацію інтерстицію (p=0,035), плазматичне просочування і склероз судин (відповідно p=0,001 і p=0,002). Субендотеліальні відкладення імуноглобулінів капілярів впливали на стовщення базальної мембрани капілярів (p<0,001).

Регресійний аналіз засвідчив пряму залежність вираженості ураження ендотелію артеріол від ступеня збільшення мезангіального матриксу (p=0,002), проліферації епітелію капсули (p=0,003), лімфоплазматичної інфільтрації і склерозу строми (відповідно p=0,025 і p=0,014). Разом з тим, було виявлено обернене співвідношення зі ступенем стовщення базальної мембрани капілярів клубочків (p=0,006). Ці дані дозволяють припустити більш значну проліферацію ендотелію артеріол у хворих на МПГН. Спостерігався також прямий кореляційний зв'язок вираженості проліферації ендотелію капілярів клубочків з відкладенням у них IgG