LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендотеліальної дисфункції в розвитку симптоматичної ренопаренхіматозної артеріальної гіпертензії

алгоритми реалізовані у вигляді спеціально написаних програм алгоритмічною мовою Visual Basic 3.0 (Microsoft). Результати вважали достовірними при р<0,05.

Результати дослідження, їхній аналіз і обговорення. Проведений аналіз отриманих результатів показав, що достовірні відмінності за значенням ОШКс були зафіксовані між пацієнтами з РПАГ зі збереженою функцією нирок, хворими з ознаками ХНН і практично здоровими особами, де різниця склала відповідно 27,11% і 34,86%. У пацієнтів 2 групи ОШКс була нижче, ніж у 3 групі, на 22,27%. Після проби з РГ ОШКрг була мінімальною у хворих 2 групи, відрізняючись від відповідного значення хворих 1 групи на 11,49%, пацієнтів 3 групи - на 21,15% і даних контрольної групи - на 30,21%. Максимально зменшеним КМЧ був у пацієнтів 2 групи, таким чином характеризуючи найбільш виражені зміни з боку функціонального стану ендотелію артерій м'язового типу у даної категорії хворих, який у порівнянні з даними контрольної групи був у 56,91 рази менший. У осіб 1-ї групи КМЧ був у 35,48 разу, відповідно в 3-ї групи – у 17,55 раз нижче, ніж відповідне значення показника практично здорових осіб. Досліджуваний показник прогресивно знижувався в міру приєднання у хворих з ХГН артеріальної гіпертензії й ознак ХНН. У хворих 2 групи КМЧ був на 63,21% нижче, ніж у 1 групі, на 229,91% нижче, ніж у 3 групі (табл.1). При оцінці впливу статі і віку обстежених на стан механочутливості ендотелію артерій м'язового типу достовірних відмінностей у кожній з розглянутих груп виявлено не було. Великий інтерес представляє оцінка впливу ступеня АГ на КМЧ. Зі збільшенням ступеня АГ (табл.2) значення КМЧ у пацієнтів 1 групи з різним ступенем АГ істотно відрізнялися. При ІІІ ступені АГ КМЧ був на 24,78% нижче, ніж при II ступені АГ і на 90,24%, ніж при I ступені АГ. У пацієнтів з II ступенем АГ КМЧ був на 52,48% нижче, ніж при I ступені АГ. Оцінка КМЧ у групі осіб із ХНН показала достовірну різницю щодо досліджуваного параметра лише між пацієнтами з I і ІІІ ступенем АГ, де різниця склала 22,03%.

У пацієнтів 1 групи виявлений негативний кореляційний зв'язок між значенням КМЧ, а також систолічним АТ (r=-0,50), діастолічним АТ (r=-0,44) і середнім АТ (r=-0,48). В 2 групі кореляція між зазначеними показниками була трохи нижче – відповідно –0,47, -0,41 і –0,51. З КМЧ корелювали ЗПСО і ППСО, для 1 групи r склав –0,41 і –0,33, для 2 групи –0,51 і –0,44 відповідно. У пацієнтів, що склали 2 групу, КМЧ корелював з рівнем креатиніну (r=-0,62).

В усіх досліджених групах хворих показники ЕЗВД артеріол були знижені в порівнянні з даними контрольної групи (див. табл.1). Показник %Д у пацієнтів із РПАГ був у середньому на 47,21% нижче, ніж у 4 групі, на 27,18% - у порівнянні з даними 3 групи. У хворих РПАГ і ознаками ХНН зміни з боку ендотелію артеріол були найбільш вираженими. У відповідь на введення АХ показник %Д був нижче, ніж у пацієнтів 1 групи на 24,59%, і на 45,09%, ніж у 3 групі. У хворих 3 групи %Д був на 27,50% нижче, ніж у контрольній групі. В обстежених осіб різної статі по всіх аналізованих групах достовірних відмінностей виявлено не було. При аналізі вікового впливу на функціональний стан судинного ендотелію у всіх групах відзначене недостовірне зниження реактивності артеріол після введення АХ зі збільшенням віку.


Таблиця 1

Функціональний стан судинного ендотелію у обстежених осіб

Групи обстежених осіб

КМЧ

ЕТ-1

ФВ

1 група

-19,872,40*

13,42 1,64*

11,34 0,52*

167,56 4,02*

2 група

-32,432,32*

10,12 1,58*

14,23 0,68*

188,48 3,45*

3 група

-9,832,38*

18,43 1,36*

8,48 0,42*

139,73 2,94*

4 група

-0,562,20

25,42 1,52

5,96 0,34

112,53 2,36

Примітка. * - достовірність відрізнень в порівнянні з контрольною групою при p<0,05.


Значущий вплив на реактивність ендотелію артеріол має ступінь АГ. У 1 групі %Д у пацієнтів з I ступенем АГ був на 22,91% вище, ніж при II ступені АГ і на 49,10%, ніж при III ступені АГ (табл.2). При II ступені АГ різниця по досліджуваному показнику в порівнянні з хворими з III ступенем АГ склала 21,31%. У хворих 2 групи розходження були менш вираженими. При I ступені АГ %Д був вище, ніж при II і III ступені АГ на 9,98% і 32,13% відповідно. Різниця по даному показнику при II і III ступені АГ склала 20,14%. Ступінь зміни діаметра артеріол, який характеризує функціональний стан ендотелію артеріол, у хворих РПАГ корелював із систолічним (r=-0,45), діастолічним АТ (r=-0,47). Приєднання ХНН трохи знижувало взаємозв'язок між оцінюваними показниками (відповідно r=-0,34 і r=-0,38). У пацієнтів 1 групи показник %Д корелював з ЗПСО і ППСО (r=-0,36 і 0,38 відповідно). В 2 групі кореляція між даними показниками була трохи менш вираженою (відповідно –0,32 і –0,34). У хворих РПАГ 2 групи показник %Д корелював з рівнем креатиніну (r=-0,51).

За даними проведеного дослідження, максимальний вміст ЕТ-1 було відзначено у хворих 2 групи, де даний показник перевищував значення контрольної групи на 138,76%, 3-ї групи - на 67,82%, відповідний показник 1-ї групи - на 25,49% (див.табл.1).


Таблиця 2

Функціональний стан судинного ендотелію у обстежених осіб в залежності від ступеня артеріальної гіпертензії

Сту-пінь АГ

Групи обстежених осіб


Група 1

Група 2


КМЧ

ЕТ-1

ФВ

КМЧ

ЕТ-1

ФВ

І

-14,85

2,18*

14,97

0,87*

10,43

0,28*

160,31

2,46*

-30,37

2,09

11,02 1,12

13,58 0,19

175,12 2,36

ІІ

-22,64

2,04*

12,18 0,72

11,26 0,24*

169,71 3,23*

-33,76

2,15

10,02 0,84

13,93 0,27

190,54 3,02

ІІІ

-28,25

2,23*

10,04 0,76

12,08 0,18*

178,92 2,13*

-37,06

2,07

8,34 0,93

14,97 0,12

206,73 2,43

Примітка. * - достовірність відрізнень між групами при p<0,05.


У пацієнтів 1 групи різниця щодо вмісту ЕТ-1 у плазмі в порівнянні з контрольною групою склала 90,27%, з 3 групою – 33,73%. Слід зазначити, що достовірне підвищення вмісту ЕТ-1 у плазмі в порівнянні з практично здоровими особами відзначено в пацієнтів 3 групи в середньому на 42,28%. Таким чином, у пацієнтів із РПАГ відзначене значне підвищення вмісту найбільш сильного вазоконстрикторного пептиду ЕТ-1 у плазмі, максимальне підвищення зареєстроване при розвитку ХНН, а найменше збільшення вмісту ЕТ-1 зафіксовано у хворих в ангіпертензивній стадії ХГН. Фактор статі не мав впливу на плазмовий вміст ЕТ-1.