LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендотелійзалежних факторів в патогенезі геморагічного васкуліту у дітей

шкірно абдомінальну, у 14 -шкірно-суглобово-абдомінальну з нирковим синдромом, у 2 - шкірно-ниркова форма захворювання. За характером та важкістю перебігу (ступінь активності) у 19 хворих встановлено легкий перебіг (I ст. активності), у 32 хворих - середню важкість (II cт.активності) і у 16 хворих - важкий перебіг (III ст. активності).

ГВ частіше спостерігався у дітей з обтяженим преморбідним фоном (медикаментозна та харчова алергія, інфекційні захворювання).

Аналіз клінічних особливостей ГВ у дітей свідчить, по-перше, про суттєву вагу і "омолодження" його. Зокрема, питома вага ГВ у дітей у віці до 3 років 28 %, у дітей в віці до 7 років - 60 %, що узгоджується з літературними даними [Романова А.Ф., 1993; Oner A., 1995]. Можна, очевидно, стверджувати, що це є відображенням сучасних тенденцій частоти та вікових особливостей розвитку ГВ. По-друге, ГВ у 50 % дітей характеризувався вісцеральним варіантом клінічних проявів з абдомінальним та нирковим синдромами в різних комбінаціях. Вісцеральні варіанти перебігу захворювання значно частіше реєструвалися у дітей дошкільного віку. Так, з 27 хворих з вісцеральним варіантом ГВ 20 дітей (74.0 %) були в віці до 7 років. Сучасному перебігу ГВ у дітей притаманна виражена активність запального процесу, який обумовлює більшу важкість, тривалість захворювання і частоту розвитку ускладнень. У хворих, за якими ми спостерігали, реєстрували ІІ-ІІІ ступінь активності захворювання в 71.6 % випадків, що не є результатом спеціальної виборки. Скоріш усього, цей показник є також відображенням сучасних особливостей перебігу ГВ у дітей.

У хворих з вісцеральним варіантом ГВ активність захворювання, як правило, вища ніж у хворих з невісцеральними варіантами його. Так, активність ІІ-ІІІ ступеня констатовано у 83.7 % дітей з вісцеральними варіантами ГВ. Приєднання до патологічного процесу нирок характеризувались різним ступенем активності. У 2 хворих з середнім ступенем активності зареєстрований нирковий синдром ГВ. У 14 хворих з максимальним ступенем активності констатований ГНГВ, з них у 12 дітей з нефритичним синдромом, у 2 - з ізольованим сечовим синдромом. Частота розвитку вторинної нефропатії складає 20.8 % спостережень, а серед хворих з вісцеральними проявами ГВ - 41.0 % випадків.

Відносно стану системи гемостазу можна відмітити, що в гострий період у хворих усіх груп, від мінімального до максимального ступеня активності ГВ, реєструється значна гіперкоагуляція. Так, найбільш виразні зміни виявлені у хворих з максимальним ступенем активності. Це підтвержувалося вірогідним збільшенням значень А (%). Вірогідно знижені показники Т2 (хв.), збільшені значення МА (%). Знижені показники ІІТ, що свідчить про пригнічення активності системи протизсідання крові, зокрема, недостатності антитромбіну-III, фібринолітичної активності.

Ступінь гіперкоагуляції знаходився в прямій залежності від фази та активності процесу. Прояв гіперкоагуляції є наслідком дисбалансу систем зсідання та протизсідання крові. Вираженість та напруженість ступеня гіперкоагуляції є наслідком як активації коагуляційного потенціалу крові, так і зниження функційної активності системи протизсідання крові (рівня антитромбіну-III, фібринолізу).

Щодо характеру специфічних та неспецифічних факторів захисту при геморагічному васкуліті у дітей, то вони зазнають суттєвих змін. Ці зміни неоднозначні і характеризуються в першу чергу підвищеним рівнем ЦІК в крові при мінімальному [(85.38+4.70) у.о., (p<0.05)] та середньому [(92.25+9.86) у.о., (p<0.05)] ступенях активності процесу. Низькі рівні ЦІК (53.85+5.2)у.о. при високому ступені активності захворювання, можливо, пояснюються відкладенням їх у судинному басейні, особливо брижейки, нирок, сприяючи формуванню ускладнень. Підвищенням ЦІК пояснюється і збільшення концентрації в крові усіх класів Ig, особливо Ig A [(2.27+0.17) г/л, (p<0.05)] і М [(1.88+0.29) г/л, (p<0.01)], які є, як відомо, основними постачальниками антитіл при утворенні імунних комплексів.

Зареєстровано зменшення рівня В-лімфоцитів у периферійній крові [(10.39+1.9) %, (p<0.05)], що, можливо, опосередковано впливом на В-лімфоцити через С-рецептори циркулюючих імунних комплексів.

Стосовно клітинної ланки імунітету, то зміни цих показників характеризувались зменшенням рівнів у крові Т-лімфоцитів (особливо Т-активних [(17.3+3.5) %, (p<0.01)], Т-хелперів [(22.5+4.19) %, (p<0.01)], T-супресорів [(6.0+1.9) %, (p<0.01)].

Ступінь зниження їх рівнів у периферійній крові безпосередньо зумовлений активністю процесу. Чітко простежувалась, особливо у хворих з мінімальним та середнім ступенем активності ГВ, тенденція до зниження імунорегуляторного (співвідношення Т-хелпери/Т-супресори) індексу. Дані відносно показників фагоцитозу, стану киснезалежних і кисненезалежних процесів кілінгу свідчать про їх залежність від гостроти та складності процесу, і разом з тим, про напруженість, лімітування функціональних, метаболічних резервних можливостей макрофагів у реалізації киснезалежних та кисненезалежних механізмів фагоцитозу. Так, зареєстровано зниження рівнів ЛКБ до (1.14+0.027) у.о, МП- до (1.85+0.37) у.о. та підвищення показників НСT-тесту до [(19.17+1.19) %, (p<0.05)].

Встановлені зміни є дуже важливі, оскільки процеси фагоцитозу забезпечують можливість елімінації з організму ЦІК, продуктів запалення та метаболізму. Виснаження компенсаторних можливостей фагоцитозу, киснезалежних і кисненезалежних механізмів кілінгу відкриває шлях до хронізації імунокомплексного процесу, розвитку імунопатологічних уражень органів, ускладнень, з формуванням ГНГВ включно.

Характер змін неспецифічних та специфічних факторів захисту перебувають в прямому зв'язку з важкістю та ступенем активності геморагічного васкуліту, про що свідчать виявлені достовірні кореляційні зв'язки рівнів в крові: ЦІК і IgA (r=+0.87, n=10), ЦІК і глікопротеїдів (r=+0.90, n=13), ЦІК і ШОЕ (r=+0.80, n=10), В-лімфоцитів і ШОЕ (r=+0.80, n=10), Т-акт. лімфоцитів і g-глобулінів (r=+0.75, n=10), В-лімфоцитів і моноцитів (r=+0.67, n=13), Т-акт. лімфоцитів і сіромукоїдів (r=+0.61, n=10), Т-акт. лімфоцитів і ШОЕ (r=+0.90, n=13), ЦІК і глікопротеїдів крові (r=+0.61, n=10).

Заслуговує на увагу і те, що чим вище рівень у сироватці крові Ig, особливо класів А,G, тим вища концентрація ЦІК, або вищі активність і важкість такого імунокомплексного захворювання як ГВ.

Слід відзначити можливий вплив виявлених імунопатологічних зрушень на інші ланки патогенезу ГВ, зокрема, на систему гемостазу, коагуляційного потенціалу крові. Однією з таких "хворобливих місць" їх впливу може бути розглянута активація гемостазу імунними комплексами через тромбоксан-простациклінову систему: ЦІК Ю активація