LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендотелійзалежних факторів в патогенезі геморагічного васкуліту у дітей

нітрогранулонг було 6 хворих з ГНГВ з нефритичним синдромом, 1 - з ізольованим сечовим синдромом, 1 - з нирковим синдромом ГВ. Контрольну групу склали також 10 хворих, з них 8 - з залученням у патологічний процес нирок (6 - ГНГВ з нефритичним синдромом, 1 - з ізольованим сечовим, 1 - з нирковим синдромом ГВ).

Козаар хворі отримували в дозі 0.7-1мг/кг/доб. за один прийом протягом 3-4 тижнів, нітрогранулонг - в дозі від 4 до 6 мг на добу також протягом 3-4 тижнів, а у хворих з сечовим синдромом та гломерулонефритом - протягом 10-12 тижнів.

Клінічно у хворих, які отримували у складі комплексної терапії козаар і нітрогранулонг, спостерігали більш швидке (на 3-4 добу) чітке покращання загального самопочуття, зменшення інтоксикації, зниження температури тіла та частоти повторних епізодів шкірних висипів.

Стійке купірування шкірно-суглобового синдрому спостерігали на тиждень раніше, ніж у хворих контрольної групи. Відмічали скорочення строків прояву абдомінального синдрому на 4-6 діб у порівнянні з контрольною групою.

Стійка нормалізація змін в аналізах сечі й екстраренальних проявів відмічена на 10-11 тижні, на відміну від хворих контрольної групи, у яких зміни в аналізах сечі зберігалися до 13-14 тижнів.

Позитивну клінічну динаміку підтвердили також і лабораторні дані.

Значно знижувалися показники лімфоцитів периферійної крові [(36.4+2.2) %] у порівнянні з показниками хворих групи контролю під час одужання [(39.2+1.2) %], моноцитів периферійної крові [(3.8+0.8) %] у порівнянні з вихідним станом [(6.38+0.7) %, (p<0.01)] та показниками хворих групи контролю при одужанні [(6.6+0.3) %, (p<0.01)], ШОЕ [(5.2+1.1) мм/год] у порівнянні з показниками при одужанні хворих групи контролю [(7.1+1.3) мм/год], сiромукоїди [(0.144+0.04) од.опт.щ.] у порівнянні з показниками групи контролю при одужанні [(0.160+0.02) од.опт.щ,] a2-глобуліни [(7.5+0.4) %] у порівнянні з показниками групи контролю [(10.64+0.76) %] та g-глобуліни сироватки крові [(16.4+2.1) %], у хворих контрольної групи - (18.5+0.9) %.

У хворих, які отримували козаар і нітрогранулонг, зареєстровано вірогідне в порівнянні з вихідним станом підвищення рівня К+ [(5.1+0.08) ммоль/л, (p<0.05)] в сироватці крові при вірогідному зниженні концентрації Na+ [(128.3+1.02)ммоль/л, (p<0.05)] в сироватці крові відносно вихідних даних і показників при одужанні у хворих групи контролю.

Імовірно, зміни в електролітному складі крові попереджували розвиток гіперволемії і, таким чином, гіпертензії у даної групи хворих

Найбільш суттєві зміни спостерігались у хворих, які одержували в терапії козаар і нітрогранулонг, зареєстровані в системі гемостазу.

У хворих основної групи, вірогідно знижувався показник А (%) АКТ [(17.1+1.1) %] в порівнянні з хворими групи контролю з вихідним станом (p<0.01) і показниками періоду одужання в групі контролю (p<0.05). Нормалізувались показники Т1 [(3.03+0.06) хв.], Т2 [(9.8+0.37) хв.], у більшій мірі знижувались показники МА. Крім того, в значній мірі підвищувалась активність системи протизсідання крові, поліпшувались процеси фібринолізу [(53.71+2.73) хв.]. Констатовано вірогідне зниження показників адгезії [(26.0+0.3) %], у порівнянні з вихідним станом (p<0.05), та агрегації тромбоцитів [(56.7+1.6) %] у порівнянні з вихідним станом та показниками при одужанні у хворих групи контролю (p<0.05).

Таким чином, препарати козаар і нітрогранулонг сприяють врівноваженню функціональної активності систем зсідання та протизсідання крові в більш ранні строки.

Відносно концентрації рівня ендотелійзалежних факторів (ЕТ-1 і NO2) слід відмітити, що у хворих досліджуваної групи динаміка їх зазнавала суттєвих змін і відрізнялась від хворих групи контролю (табл.2).

Внаслідок цих змін знижувався ступінь виразності ендотеліальної дисфункції, в більш ранні строки відмічено подолання активності захворювання і отримана можливість попередження прогресування ГВ та формування його тяжких ускладнень.


Таблиця 2

Рівні оксиду азоту (по NO2) та ендотеліну-1 (ЕТ-1) у плазмі крові у дітей, хворих на ГВ при застосуванні козаару та нітрогранулонгу в порівнянні з хворими контрольної групи (M+m)


Показники Норма Контрольна група (базисна терапія) n=10 Базисна терапія + козаар + нітрогранулонг n = 10

Вихідний стан Після базисної терапії Вихідний стан Посля базисної терапії +козаар +нітргранулонг

Оксид азоту, мкмоль/л 33.37+.54 66.71+1.21 26.53+1.34* ** 58.16+1.24* 48.18+1.76 * ***

Ендотелін-1, пмоль/л 3.58+0.55 3.87+0.52 6.25+0.87 * ** 3.17+0.62* 3.53+0.28 ***

Примітка. * - вірогідність відмінності показників у порівнянні з нормою;

** - вірогідність відмінності показників між періодами однієї групи;

*** - вірогідність відмінності показників між групами


У підсумку необхідно відзначити, що принципи сучасного лікування хворих на ГВ слід формувати не тільки з урахуванням порушень систем імунітету та гемостазу, але й взаємозв'язків цих систем з функцією ендотелію. У цілому, використання препаратів інгібіторів АПФ і нітровазодилататорів позитивно впливають на стан ендотелію, пригнічуючи патогенетичні механізми вазоконстрикції і посилюючи процеси вазодилатації та дезагрегації, що підтверджує позитивна клінічна динаміка перебігу ГВ.


ВИСНОВКИ

1. В дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні негативного впливу порушень взаємозв'язку ендотелійзалежних факторів ( ендотелін-1 і оксид азоту), на перебіг геморагічного васкуліту у дітей, особливо з розвитком тяжких клінічних проявів ГВ і його ускладнень. Обгрунтувана корегуюча терапія з застосуванням нітровазодилятаторів (нітрогранулонг) та інгібіторів АПФ (козаар), що дозволило попередити розвиток важких ускладнень.

2. Рівні ендотеліну-1 і оксиду азоту корелюють з показниками активності і важкості патологічного процесу. Виявлені позитивні достовірні кореляційні зв'язки рівнів ендотеліну-1 з показниками сіромукоїдів і g-глобулінів, оксиду азоту з показниками глікопротеїдів і a2 -глобулінами сироватки крові свідчать про залежність ендотеліальної дисфункції від важкості та показників активності патологічного процесу.

Найбільш виразна ендотеліальна дисфункція з перевагою рівня ендотеліна-1 відмічена у хворих з максимальним ступенем активності, з абдомінальним синдромом та гломерулонефритом, найбільш прогностично несприятливими проявами ГВ.

3. Показники ендотеліну-1 і оксиду азоту корелюють з показниками систем зсідання та протизсідання крові. Виявлені прямі достовірні кореляційні зв'язки значень ендотеліну-1 і оксиду азоту з рівнем фібриногену