LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендотеліоцитів у походженні та морфогенезі міксом серця

порівнянні результатів із відповідним контролем.

Практичне значення отриманих результатів. Пропонується впровадження нових моноклональних антитіл СD143 у практику морфологічних лабораторій поряд із відомими маркерами ендотеліального диференціювання СD31 та СD34, що дозволить проводити адекватну морфологічну діагностику пухлин судинного походження в серці. Виявлені первинні зміни інтрамурального артеріального русла серця, які ініціюють трансформування ендотеліоцитів у міксомні клітини, що обумовлюють необхідність радикального вилучення цих пухлин, яке полягає у видаленні МС разом із ділянкою міжпередсердної перегородки - типовим анатомічним місцем фіксації пухлини. Отримано патент України на винахід № 46684 А "Спосіб розпізнавання міксоми серця", який вміщує методику імуногістохімічного дослідження МС.

Особистий внесок здобувача. Автором на підставі проведеного аналізу наукових джерел літератури визначені напрямки наукового пошуку. Дисертантом особисто виконані гістологічне та гістохімічне дослідження міксом серця з використанням створених ним алгоритмів мікроскопічного вивчення препаратів. імуногістохімічні дослідження виконані автором власноручно в інституті Патології Justus-Liebig Університету (м.Гісен, Німеччина)*. Проведена статистична обробка створеної бази даних, аналіз і узагальнення отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи і результати дослідження доповідались і обговорювались на ІІ, VII, VIII наукових конференціях Асоціації серцево-судинних хірургів України (Київ, 1994р., 1999р. та 2000р.), 6 Конгресі патологів України (Вінниця, 1998р.), XVI Івропейському Конгресі патології (Маастрихт, Нідерланди, 1997р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 робіт, в тому числі 4 статті у фахових наукових журналах, рекомендованих ВАК України, та один патент на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація написана у традиційному стилі і складається із вступу, огляду літератури, матеріалу та методів дослідження, чотирьох розділів результатів власних досліджень, обговорення результатів та висновків, списку використаних джерел літератури. Робота викладена на 147 сторінках друкарського тексту, ілюстрована 62 рисунками та 12 таблицями. Список літератури складає 20 сторінок, включає 212 інформаційних джерел (35 вітчизняних та 177 іноземних авторів).

__________________________

*Автор висловлює щиру подяку директору інституту Патології Justus-Liebig Університету

(м.Гісен, Німеччина) проф. А.Shultz та проф. R.M.Bohle за організаційну та методичну допомогу при виконанні цього фрагменту дослідження.





ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Матеріалом для дослідження були 278 міксом серця (операційний матеріал) ІССХ АМНУ за період 1986-2000 роки, а також 46 міжпередсердних

перегородок: 43 МП, видалені разом з пухлинами та 3 МП - із секційного матеріалу. Всі об'єкти були досліджені у відділенні патоморфології з прозектурою. Морфологічний аналіз проводили з урахуванням даних документації, що супроводжувала матеріал: локалізація пухлини - ліве передсердя (ЛП), праве передсердя (ПП), лівий шлуночок (ЛШ), правий шлуночок (ПШ), місце фіксації - міжпередсердна перегородка, міжшлуночкова перегородка, стінки камер серця, а також вік і стать хворого.

Після фіксації у 10% розчині нейтрального формаліну проводили макроскопічний аналіз матеріалу, який складався з опису розмірів пухлини, консистенції (щільна чи пухка), кольору, характеру поверхні (гладка чи ворсинчаста), наявності ніжки (основи). Для мікроскопічного дослідження з кожної зони вирізали зразки. У деяких випадках вилучений матеріал містив фрагменти тканини з місця фіксації пухлини - МП, що також підлягало дослідженню.

Для мікроскопічного аналізу зі зразків за загальновідомою методикою отримували парафінові зрізи. Для гістологічних і гістохімічних методик використовували зрізи товщиною 5-7 мкм. ІГХ дослідження проводилося на зрізах товщиною 1-2 мкм із попередньою обробкою предметних скелець полі-L-лізіном для більш міцної фіксації зрізів.

Для оглядової мікроскопії депарафіновані препарати фарбували гематоксиліном та еозином. Волокнистий каркас вивчали, використовуючи декілька методик. Стан колагенових та м'язових волокон оцінювали за допомогою фарбування зрізів за методом ван Гізона. Еластичні волокна селективно виявлялися фукселіном за Вейгертом. Для вивчення ретикулярних волокон використовували імпрегнацію сріблом за Гоморі. За допомогою методики MSB (Marcius-Scarlеt- Blue) у модифікації Зербіно-Лукасевич виявляли фібрин. Реакція Коса дозволяла виявляти сполуки кальцію. Для визначення хімічного складу матриксу МС використовувалися гістохімічні методики. Кислі ГАГ виявляли реакціями з колоїдним залізом (Хейла) та толуїдиновим синім (за ефектом метахромазії при рН=2.5). Для визначення локалізації сульфатованих ГАГ використовували альціановий синій при рН=1.0. ШИК - реакція дозволяла виявляти нейтральні глікопротеїди. Для встановлення специфічності гістохімічних реакцій у якості контролю проводили попередню обробку зрізів тестикулярною гіалуронідазою (0,5 мг/мл у 0.1 Н ацетатному буфері рН=6), а також діастазою солоду (1% розчин на 0.9% NaCl).

Для досягнення більшої об'єктивності опису препаратів були розроблені схеми-алгоритми, що включали 47 альтернативних якісних параметрів для МС та 29 - для МП.

У 30 випадках МС було проведено ІГХ дослідження. Використовували МкАТ проти віментину для визначення клітин мезенхімного походження. Клітини ендотеліального походження виявляли за допомогою МкАТ проти факторів адгезії СD31 та СD34. Вперше у світі при дослідженні природи МС був використаний маркер CD143 (анти-ACE/CG2), специфічний до АСE судинного ендотелію. Наявність у серці ендокардіального та судинного ендотелію не виключало походження МС як із першого, так і з другого джерела. Тому МкАТ проти CD143 (АСЕ) відігравали роль дискрімінатора судинного та ендокардіального ендотелію.

Імуноспецифічні кон'югати виявляли у відповідності зі схемою-алгоритмом у всіх пухлинних структурах. Проліферативний індекс (Пі) визначали як відношення кількості "мічених" клітин, що належать до певного рівня клітинної організації до 1000 клітин цієї структури.

Для більш об'єктивного вивчення артерій МС і МП проводили морфометричне дослідження, що полягало у визначенні індексу васкулярізації (ІВ) і судинного індексу (СІ). відповідав кількості артеріальних профілів в одному зрізі препарату: ; де A - кількість судин, В - кількість зрізів. Сі характеризував ступінь потовщення судинних стінок. Він визначався відношенням вимірюваних окуляр-мікрометром внутрішнього та зовнішнього діаметрів судини:

, де D - величина зовнішнього діаметра судини, d - величина внутрішнього діаметра.

Для контролю при вивченні артерій МП використовували 5 МП померлих від несерцевих причин. При ІГХ - дослідженні в якості контроля використовували 10 зразків серця померлих від не пухлинних причин, які вміщували в себе ендо- і міокард.

Результати вивчення якісних альтернативних ознак і морфометричних показників були оброблені комп'ютерною прикладною програмою MS ЕХСЕL методами варіаційної статистики.

Результати досліджень. Серед усіх доброякісних пухлин серця, що поступили для дослідження у відділення патоморфології ІССХ, 93% новоутворень були