LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендотоксину грамнегативної мікрофлори в цитокіновій регуляції активності клітинних факторів неспецифічного імунного захисту, фібринолізу і протеолізу

3,160,21 (p>0,05; n=20) та 7,810,52 ум. од. (p<0,001; n=20), відповідно. БФГС знижувала НФА в плазмі крові СЕТ і різко пригнічувала лізис азоальбуміну, азоказеїну і азоколу. Спленін не впливав на КА крові, але зменшував інтенсивність протеолітичної деструкції НМБ, ВМБ і фібрину. Усі показники плазмового фібринолізу і протеолізу в разі введення спленіну суттєво перевищували такі в щурів, яким вводили БФГС. Подібні зміни спостерігалися з боку фібрино- і протеолітичної активності тканин серця, легень, печінки, нирок, наднирників, тимуса і тонкої кишки.

Порушення колонізаційної резистентності слизової оболонки кишечника (СОК) в щурів з експериментальним дисбактеріозом (ЕДБ), особливо спленектомованих, характеризувалося різким зниженням популяційного рівня лактобактерій, бактероїдів, превотел, аеробних кишкових паличок та ентерококів з елімінацією зі слизової біфідобактерій, а в частини тварин - лактобактерій, ентерококів і кишкових паличок. Відбувалася контамінація СОК пептококами, клостридіями, едвардсіелами, аеробними стрептобацилами та автохтонними факультативними мікроорганізмами. Концентрація ІЛ-1b у сироватці крові щурів з ЕДБ зменшувалася на 22,2% (37,452,87 пг/мл у контролі та 29,141,47 пг/мл у досліді; p<0,05; n=22), а вміст ФНПa виявляв тенденцію до зниження (17,911,82 та 14,140,51 пг/мл, відповідно; p>0,05; n=22). Дисбактеріоз у СЕТ характеризувався зменшенням сироваткового рівня ІЛ-1b у 4,4 разу (95,8912,91 пг/мл у СЕТ і 21,882,72 пг/мл у СЕТ з ЕДБ; p<0,01; n=22), а концентрація ФНПa у крові знижувалася майже в 5 разів (відповідно: 60,113,92 та 12,29 0,52 пг/мл; p<0,001; n=22). Інтенсивність ХМЛ, індукованої нейтрофілами щурів з ЕДБ, знижувалася відносно контролю на 30,9% (4,560,56 та 3,150,17 мВт/хв, відповідно; p<0,05; n=22) за відсутності достовірних змін ХМЛ, індукованої Мц (відповідно: 3,360,45 та 3,08 0,12 мВт/хв; p>0,05; n=22). У СЕТ дисбактеріоз супроводжувався суттєвим пригніченням генерації активних форм кисню нейтрофілами - інтенсивність індукованої ними ХМЛ зменшувалася в 2,1 разу (5,110,26 мВт/хв у СЕТ і 2,490,11 мВт/хв у СЕТ з ЕДБ; p<0,001; n=22). Спостерігалося зниження ХМЛ, індукованої Мц - на 32,8% (4,050,16 та 2,720,13 мВт/хв, відповідно; p<0,001; n=22). За ЕДБ ФЧ зменшувалося з 43,523,71 до 31,251,44% (p<0,01; n=22), а ФІ знижувався з 3,220,31 до 1,830,07 ум. од. (p<0,001; n=22). У СЕТ з ЕДБ ФІ зменшувалося з 47,923,65 до 26,101,22% (p<0,001; n=22), ФІ - з 3,460,17 до 1,620,06 ум. од. (p<0,001; n=22).

За ЕДБ у легенях щурів з інтактною селезінкою рівень МДА зростав з 0,4160,021 до 0,5910,023 мкмоль/г білка (p<0,001; n=22), тоді як за ЕДБ у СЕТ відбувалося його зменшення з 0,4290,019 до 0,3180,015 мкмоль/г білка (p<0,001; n=22). У печінці щурів з ЕДБ вміст МДА зростав на 42,1% (0,1240,013 мкмоль/г білка в контролі та 0,1960,009 мкмоль/г білка в досліді; p<0,001; n=22) і не змінювався за ЕДБ у СЕТ. У тонкій кишці щурів з ЕДБ рівень МДА зростав на 70,3% (0,1380,011 мкмоль/г білка в контролі та 0,2350,016 мкмоль/г білка в досліді; p<0,001; n=22), а за ЕДБ у СЕТ, навпаки, дещо зменшувався (0,1650,007 та 0,1480,007 мкмоль/г білка, відповідно; p>0,05; n=22).

Комплексне лікування тварин з ЕДБ спленіном і біфіформом призводило до селективної деконтамінації гемолітичних ешерихій, протеїв, клебсієл, стафілококів, пептострептококів, пептококів та клостридій із порожнини товстої і слизових товстої та тонкої кишок. Відбувалося заселення кишечника біфідобактеріями, лактобактеріями, ентерококами, еубактеріями за зростання їх популяційного рівня і мікроекологічних показників при нормалізації колонізаційної резистентності СОК.

Введення щурам з ЕДБ спленіну і біфіформу призводило до збільшення концентрації ІЛ-1b у сироватці крові з 29,141,47 до 45,653,66 пг/мл (p<0,001; n=21) і вмісту ФНПa - з 14,140,51 до 38,212,53 пг/мл (p<0,001; n=21). Інтенсивність ХМЛ, індукованої нейтрофілами щурів з ЕДБ, яким вводили спленін і біфіформ, зростала з 3,150,17 до 11,881,13 мВт/хв (p<0,001; n=21) за підвищення ХМЛ, індукованої Мц з 3,080,12 до 9,160,72 мВт/хв (p<0,001; n=21). ФЧ збільшувалося з 31,251,44 до 53,183,90% (p<0,001; n=21), а ФІ зростав з 1,830,07 до 6,220,58 (p<0,001; n=21). СФА плазми крові в щурів з ЕДБ під впливом спленіну і біфіформу зростала, що було зумовлено збільшенням як неферментативного, так і ферментативного фібринолізу - в 1,9 та 2,3 разу, відповідно. Лізис НМБ підвищувався на 43,9%, протеолітична деструкція ВМБ зростала на 91,7%, а КА зменшувалася на 38,6%.

ВИСНОВКИ

1.У дисертації наведене теоретичне узагальнення результатів вивчення ролі ендотоксину грамнегативної мікрофлори в цитокіновій регуляції активності клітинних факторів неспецифічного імунного захисту та нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці та патогенетичному обгрунтуванні способу спрямованої корекції порушень цитокінової регуляції неспецифічної імунної відповіді за умов кишечного дисбактеріозу на підставі вивчення впливу спленіну і біфіформу на вміст у крові ІЛ-1b і ФНПa, функціональну активність фагоцитів крові, інтенсивність тканинного фібринолізу, протеолізу та ліпопероксидації.

2.При введенні ендотоксину грамнегативної мікрофлори в черевну порожнину збільшення сироваткового вмісту ФНПa відбувається за відсутності змін рівня в крові ІЛ-1b, що асоціюється з підвищенням функціональної активності моноцитів та помірним збільшенням інтенсивності плазмового фібринолізу і протеолізу за значного зростання фібрино- і протеолітичної активності в тканинах печінки, наднирників і легень.

3.Системна ендотоксинемія значно підвищує вміст у крові ІЛ-1b і ФНПa, що супроводжується активацією систем генерації активних форм кисню в нейтрофілах, підвищенням функціональної активності моноцитів-макрофагів та різким збільшенням інтенсивності плазмового фібринолізу і протеолізу, тоді як в наднирниках відбувається тотальне пригнічення фібрино- і протеолітичних систем.

4.Спленектомія різко підвищує концентрацію в сироватці крові ІЛ-1b та ФНПa, що асоціюється з інтенсифікацією фібринолізу і протеолізу в крові і тканинах серця, легень, печінки, наднирників, нирок, тимуса і тонкої кишки. За внутрішньоочеревинного і внутрішньовенного введення ендотоксину грамнегативної мікрофлори спленектомованим щурам тканинний вміст малонового діальдегіду знижується в органах, які не мають спеціалізованих фіксованих тканинних макрофагів (серце, легені і наднирники), зростає в разі їх наявності (печінка та нирки) і залишається сталим в органах імунної системи (тимус і тонка кишка).

5.За внутрішньовенного введення ендотоксину тимектомованим щурам сироватковий вміст ФНПa та ІЛ-b зростає, але інтенсивність генерації нейтрофілами активних форм кисню не змінюється, тоді як функціональна активність моноцитів-макрофагів збільшується за