LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Медицина. Медичні науки → Роль ендотоксину грамнегативної флори в патогенезі хронічного гнійного одонтогенного гаймориту

прозапальних.

При дослідженні (n = 60) місцевих Ig класу А (анти- ЕТ – sIg А, загального Ig А, sIg А) до початку лікування нами відмічена їх гіперпродукція в змивах із верхньощелепної пазухи, що ми розцінюємо як компенсаторно-пристосовувану реакцію слизової оболонки на тривало існуючий антигенний стимул.

Так, у 95% хворих в день госпіталізації (n = 60) вміст загального Ig А в промивних водах був достовірно (р < 0,001) збільшеним в 3,75 рази і становив 0,075 0,004 мг/мл. Середній рівень загального Ig А у донорів становив
0,02 0,001 мг/мл.

До 8 доби лікування вміст загального Ig А в змивах із пазух досягав норми у 50% пацієнтів основної групи, у інших 50% – залишався підвищеним в 2 рази.
В контрольній групі ці дані відповідали 33,3% і 66,7%.

Вміст sIg А в змивах, отриманих у хворих при госпіталізації (n = 60) був достовірно (р < 0,001) вище, ніж у донорів. У 93,4% пацієнтів цей показник становив в середньому 508% від показників донорів і дорівнював 2,148 0,33 мг/мл (при нормі 0,42 0,06 мг/мл).

Вихідний вміст анти-ЕТ-sIg А в змивах (n = 60) хворих був підвищеним у 76,7% пацієнтів, у 23,3% коливався в межах норми. В цілому рівень анти-ЕТ-sIg А був достовірно (р < 0,001) підвищеним і дорівнював 0,170 0,012 у.од, що становило 229,7% від рівня норми. Для порівняння екстінція анти-ЕТ-sIg А в змивах донорів (n = 23) становила 0,074 0,002 у. од

Слід зазначити, що ми також спостерігали достовірні (р < 0,001) відмінності в місцевому вмісту секреторних імуноглобулінів класу А (загального і анти- ЕТ) від рівня анти-ЕТ-АТ в сироватці крові. Так, у пацієнтів з вихідно низькими значеннями сироваткових анти-ЕТ-АТ (підгрупа "а") рівень sIg А в порівнянні з донорами був підвищеним в 5,7 рази (р < 0,001). При високих значеннях анти-ЕТ-АТ в сироватці крові (підгрупа "б") показник був збільшений в 3,5 рази (р < 0,001).

І прямо протилежна достовірна (р < 0,001) тенденція простежена нами у вмісту анти-ЕТ-sIg А у пацієнтів в підгрупах "а" і "б": в підгрупі "а" зафіксовано збільшення показника в порівнянні з донорами в 1,9 рази (р < 0,001), в підгрупі "б" – в 3,4 рази (р < 0,001). Крім того, виявлені прямі кореляційні взаємозв'язки середньої тісноти (r = 0,4) між вмістом анти-ЕТ-sIg А з анти-ЕТ-Ig А і IL-1β сироватки крові.

Достовірне (р < 0,01) зниження sIg А в 1,3 рази до 8 доби лікування відмічено нами у пацієнтів 1а підгрупи, в підгрупі 1б даний показник знижувався в 1,5 рази, однак зміни були статистично недостовірними. В контрольній групі,
в цілому, в динаміці спостережень ми не виявили виражених змін у вмісту sIg А, оскільки мали місце випадки, пов'язані як з підвищенням, так і з зниженням аналізуємих значень.

В результаті проведеного лікування показники анти-ЕТ-sIg А змінились в 53,3% випадків в 1 групі і 70% – у 2 групі. Зміни показника були різноспрямованими: спостерігалось як його підвищення, так і зниження. Тенденція до достовірного зниження анти-ЕТ-sIg А виявлена нами у пацієнтів в підгрупах "б": в підгрупі 1б – у 71,4% хворих в 1,5 рази (р < 0,05), в підгрупі 2б – у 77,8% – в 1,8 рази (р < 0,01).

Концентрація антиендотоксинових секреторних імуноглобулінів класу А у представників 1а підгрупи достовірно (р < 0,05) знизилась в 1,35 рази (досягла 0,105 0,005 у.од.). В підгрупі 2а зниження показника в 1,26 рази було статистично недостовірним (р > 0,05) і становило в цифровому вираженні
0,113 0,1 у.од. При цьому, до лікування в обох підгрупах (1а і 2а) вміст імуноглобуліну дорівнював 0,142 0,01 у.од. (р < 0,001). В цілому, спостерігаєме зниження анти-ЕТ-sIg А у всіх групах спостережень відображає тенденцію до нормалізації вищезгаданого показника.

Таким чином, місцеве застосування в комплексному лікуванні ХГОГ комбінації антисептику Декасан та імуномодулятору Тіотріазолін викликало імуномодулюючий ефект як в групі з низьким, так і з високим вмістом антиендотоксинових антитіл. Позитивні перетворення імунологічних показників корелювали з вираженою динамікою клінічних ознак, які характеризують процес видужання хворого.

Після завершення курсу лікування захворювання (n = 112) ми відмітили, що у хворих, в лікуванні яких використовували Декасан і Тіотріазолін за всіма суб'єктивними та об'єктивними клінічними показниками (покращення загального стану, зміни характеру виділень, повне їх припинення, купірування симптомів запалення) видужання відбувається раніше, ніж у хворих в контрольній групі. Так, на 7 добу лікування хворі в основній групі не пред'являли ніяких скарг,
в той час як, у представників контрольної групи зберігались відчуття тяжкості
(2 особи – 3,4%), болючість в проекції верхньощелепної пазухи (1 – 1,7%), виявлялись гнійні (3 – 5,2%) і слизово-гнійні (14 – 24,1%) згустки в промивних водах із синуса.

Середній термін лікування в групі 1 (n = 54) становив 7,9 0,12 дня, в групі 2 (n = 58) – 8,86 0,17 дня. Таким чином, включення в комплекс лікування ХГОГ препаратів Декасан і Тіотріазолін дозволило скоротити кількість днів непрацездатності на 0,96 0,15 доби і прискорити трудову реабілітацію хворих.

Порівняльний аналіз клінічних даних (з урахуванням проведеного нами розподілу хворих на 2 підгрупи) і результатів дослідження стану антиендотоксинового імунітету показав, що оцінювані параметри корелюють як з вихідними клінічними проявами захворювання, так і з їх змінами в динаміці. Необхідно зазначити, що у пацієнтів в підгрупах "б" в порівнянні з підгрупами "а" простежувалась тенденція до більш швидкого купірування всіх основних клінічних симптомів в процесі терапії ХГОГ. При цьому введення в комплекс місцевої терапії захворювання препаратів Декасан і Тіотріазолін по впливу на клінічні і лабораторні показники підвищило ефективність лікування за наслідками спостережень за пацієнтами обох підгруп.



ВИСНОВКИ

В дисертації проведено теоретичне обґрунтування і представлено нове рішення науково-практичної задачі, направленої на підвищення ефективності лікування хворих на хронічний гнійний одонтогенний гайморит шляхом включення в комплекс місцевого лікування комбінації антисептику Декасан та імуномодулятору Тіотріазолін, що проявляються в профілактиці розвитку ускладнень запального характеру і скороченні термінів непрацездатності хворих.

  • Результати проведеного дослідження свідчать про патогенетичну роль грамнегативної флори в патогенезі хронічного гнійного одонтогенного гаймориту. При неоднорідному характері антиендотоксинового імунітету виявлено селективний імунодефіцит специфічних сироваткових антиендотоксинових-Ig класів А, М, G (у 73,3% хворих) і гіперпродукція антиендотоксинових-sIg А в змивах із пазух (229,7% від рівня норми).

  • Підтверджено первісно хронічний перебіг одонтогенного гаймориту, на що вказує цитокіновий дисбаланс кінетики імунної відповіді на інфекційний агент як в сироватці крові, так і в промивних водах. При різкому виснаженні вмісту сироваткових IL-1β, TNF-α, IL-4 виявляється їх підсилене вивільнення в межах lamina propria, з формуванням прозапального пула, що є характерною особливістю Th1-залежних


  •